Про різних особливих виявленнях християнської любові (1-10). Висновок до послання (11-18)
Гал.6: 1-10. При зверненні грішника на істинний шлях потрібно діяти в дусі лагідності. Слід також дбати про своїх ближніх у їхніх потребах і невдачах, терплячи до їх недоліків, з огляду на те, що кожен з нас також має свої гріхи. Повчальний відділ закінчується новим закликом до здійснення добра людям.
Гал.6: 1. Браття як людина й упаде в яке згрішив-ня, ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не бути обізнаний-ним.
«Впаде» - ненавмисно, несподівано для самого себе, по захопленню з боку (προληφθῆ - точніше: «буде захоплений»). - «Духовні» - οι πνευματικοί. т. е. такі християни, в яких Дух Св. найбільш проявив Свою силу, в яких Він став керівним початком життя, тоді як в масі християн як і раніше ще сильно вплив плоті (пор. 1Кор.3: 1-3). Це ті люди, яких Ап. називає «досконалими» (1Кор.II: 6; Філ. III: 15), «сильні ми» (Рим.15: 1). - «Щоб не спокусився». т. е. щоб не впасти в гріх. Провина брата для «духовн ого» людини повинен, слідів. служити пересторогою, нагадувати йому про його власну слабкість, а це спогад змусить його м'якше ставитися до согрешившему.
Гал.6: 2. Носіть тягарі один одного, і таким образо-м виконаєте закона Христового.
Не тільки гріх брата, але і будь-яка тяжкість ( «тягарі»), яка відчувається нашими братами, повинна і нами відчуватися як би гнітюча нас самих. Тому ми повинні допомагати брату нести його тягар, під якою потрібно розуміти все, що пригнічує людину, з чим він не може сам впоратися, - і духовні, і матеріальні його негаразди. До такого широкого розуміння слова «тягарі» спонукає і висновок вірша: «так виконаєте закон Христовий» або заповідь Христа про любов, в якій власне і полягає суть закону Христового (Мф.22 і сл. Ін.13: 34). Виконання закону Христового Ап. і тепер уже бачить з боку Галатов, але це виконання ще недосконале. Воно буде досконалим тільки згодом (αναπληρώσετε - від αναπληροῦν - виконувати в досконалому вигляді. На противагу до πληρουρν - просто виконувати. У Галатов ще, слід. Не можна констатувати αναπληροῦν. А тільки πληροῦν). Це досконале виконання закону Христового можливо тільки тоді, коли Галати будуть завжди допомагати братам носити їх «тягарі».
Гал.6: 3. Бо хто по-читає, що він щось, бувши ніщо, сам себе той обманює.
Ап. закликав християн носити тягарі «один одного». Останніми словами він дав зрозуміти, що у кожного є тягарі, тягаря, свідомість своїх недоліків і самі ці недоліки. Але є люди, які занадто про себе думають (на це вказує вираз «Вшановуючи ть себе чим-небудь» пор. 1Кор.3: 18, 10:12, 14 і особливо 1Кор.8: 2). Подібний людина, бо ж він насправді - ніщо, тільки обманює сам себе, зовсім себе заплутує в думках (φρεναπατᾶ), і він вже не в змозі правильно поставитися до обтяженому братові, послужити йому.
Гал.6: 4. Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме по-хвалу тільки в собі, а не в іншому,
Замість того, щоб насолоджуватися своїми уявними достоїнствами, християнин повинен швидше дослідити свою поведінку ( «свою справу» або виготовлення). - «Тоді буде мати похвалу ..». Переклад неточний. Точніше: «тоді буде мати привід хвалитися тільки щодо самого себе, а не по відношенню до іншої». Думка у Ап. така. Ми часто хвалимо себе тільки тому, що бачимо непохвально вчинки інших. Тим часом оцінювати себе з такої точки зору - неправильно. Потрібно випробувати самого себе, дізнатися всі свої сили і здібності і подумати, чи скористалися ми цими здібностями як повинно. Тоді і виявиться, що нам і хвалитися-то нічим, що ми швидше повинні просити у Бога прощення в тому, що знехтували Його дарами.
Гал.6: 5. бо кожен по-несе свій тягар.
Тут підставу або спонукання до самоіспитанію. Потрібно звертати серйозну увагу на свою поведінку, тому що результати свого земного діяння кожен з нас понесе в інше життя, перед престол Вічного Судді (пор. Об'явл.14: 13; 2Кор.5: 10. Мф. 5і сл.). При цьому Ап. для позначення поняття «Брем єни» бере вже не те слово, яке він вжив в Гал.6: 2. Там стоїть слово τά βάρη. яке означає будь-яку тяготу, звідки б вона не приходила і як би довго її не доводилося нести. Тут же поставлено слово φορτίον. яке означає тяжкість, яку на себе хто або навантажує або дозволяє на себе покласти, щоб нести її до певної мети. Дії, які здійснені самим людиною тут, в земному житті, є така тяжкість, яку він уже сам, а не інші повинен нести в перебігу життя і за її межами (напр. За розпусну життя людина часто платиться хворобою, яку з ним уже ніхто розділити не може).
Гал.6: 6. Наставляючи-емий словом, нехай ділиться всяким добром із наставляючи-ю-щим.
Уже в той час були серед християн особливі вчителі віри для людей мало в ній обізнаних (пор. Ді. 13: 1; 1Кор.12: 26; Еф.4: 11). Той, хто отримує повчання в слові, зобов'язаний винагороджувати вчителя усім добрим ( «всякого добра»), т. Е. Земними дарами, матеріальними благами (пор. 1Кор.9: 11; Рим.15: 27. Вчення 12-ти Апостолів XIII , 2; XV і сл.).
Гал.6: 7. Не обманюйте себе: Бог по-лаємо не буває. Що по-сіє людина, то і по-жне:
Проти цього положення Апостола іудействуючі, мабуть, чимало повставали і озброювали Галатов, дозволяючи собі насміхатися (μυκτηρίζεσθαι - по-російськи, неточно: «посваритися» - в вираженні: «Бог осміяний бути не може»). Замість того, щоб говорити про себе, Ап. говорить про Бога, що над Ним не можна насміхатися, як це робили іудействуючі, насміхаються, власне, над Павлом. Таким чином, Апостол хоче сказати, що порядок, який існує в Церкві, є воля Самого Бога. Бог. також, печеться про те, щоб людина завжди пожинав то, що посіє; тут на землі, від відомого насіння виходить таке ж насіння.
Гал.6: 8. хто сіє в плоть свою від плоті по-жне попелиці-ня, а хто сіє для духа від духу по-жне життя вічне.
Тепер Ап. говорить не про те, що сіється, а про грунті, в яку впадають насіння. Від відмінності грунту залежить і відмінність одержуваної жнив. Хто кидає насіння «в плоть». т. е. піклується про плоті, той від цієї грунту отримає тільки тління. Навпаки, хто сіє «в дух». на грунті духу, той отримає від духу вічне життя, так що загальне правило, наведене в кінці Гал.6: 7. тут виявляється також застосовні. Ап. хоче цим сказати, що хто вживає свій маєток тільки для поліпшення власного добробуту (Рим. 13: 14), хто байдуже проходить повз які потребують братів, той не отримає нічого, крім того що може дати той грунт, на яку він вживає своє надбання, т . е. нічого крім тління (пор. Кол.2: 22; 2Пет.1: 4, 2:12, 19). Той же, хто, навпаки, своє земне наживання вживає на благо суспільства, і саме на благо духовне, той, - звичайно, не від грошей, а від Духа, на служіння якому він віддав себе, - отримає вічне життя (пор. Мт. 6: 19-24, 19:21).
Гал.6: 9. А роблячи добре, не сумуємо, бо свого часу по-жнемо, не ослабіваючи.
«Так не сумуємо» - точніше: «Не будемо залишати його». Людині іноді доводиться втомлюватися під тягарем прийнятого ним на себе боргу діяння добра ближнім. Але він повинен швидше скинути з себе почуття такої втоми.
Гал.6: 10. Отже, поки маємо час, робімо добро всім, а особливо сво-їм по вірі.
Християнин повинен робити добро всім людям, але все таки насамперед тим, хто родинний йому по вірі.
Гал.6: 11-18. На закінчення послання Ап. ще раз вимовляє гірку скаргу на своїх супротивників - иудействующих, - і потім оголошує, що для нього особисто хрест Христовий - є єдина гордість його життя.
Гал.6: 11. Бачите, якими великими буквами я написав вам своєю рукою.
Апостолу хотілося, щоб галати якомога ясніше усвідомлювали його обличчя (пор. Гал. 4 і Гал.5: 2). Тому він, на противагу своїм звичаєм - користуватися при написанні послань послугами переписувачів, яким він диктував послання, тепер взявся за перо сам і написав досить велике послання і до того ж дуже великими буквами ( «як багато» - точніше: «якими великими письменами» πηλίκοις γράμμασιν ). Чому він писав «великими письменами» - невідомо. Може бути, він погано бачив і у нього боліли очі 5. так що він не міг писати дрібно, а може бути і для того, щоб надати особливу важливість цього послання.
Гал.6: 12. Ба-ю-щие хвалитися тілом при-потребує вас обрізи-тися тільки для того, щоб вони не були переслідувані за хреста Христового,
Гал.6: 13. бо і самі обрезива-ю-щіеся не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрізувались, щоб по-хвалитися їм вашим тілом.
Гал.6: 14. А я не бажаю хвалитися, раз-ве тільки хрестом Го-з-по-да нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, і я для світу.
Гал.6: 15. Бо сили немає ані обрізання, ні необрізання, а створіння нове.
Ап. не належить до розряду таких, що шукають розташування світу, людей. - «А я не бажаю» - точніше: «Хай не буде зі мною того, щоб». Тоді як ті шукають собі слави, намагаючись на більше число язичників накласти друк іудейства, Апостол єдиним предметом своєї гордості вважає хрест Христовий, який в той же час є і його хрест: він сам пережив і пережив те, що пережив і перестраждав Христос на хресті ( Гал.2: 19). І як для Христа Його ставлення до вузьких кордонів іудейської національності припинилося зі смертю на хресті, так і для Павла, який бере участь в цій смерті. Через розп'ятого Ісуса світ для Павла і Павло для світу - помер. Що Ап. дійсно помер для світу - це абсолютно вірно, тому що тепер, в даний час, вже не має значення ні обрізання, ні необрізання: існують тільки нові «тв Орен», створені в Христі для нової, вічної, життя (пор. 2 Кор. V : 17).
Гал.6: 16. Тим, які по-ступають піде за цим правилом, мир та милість, і на Ізраїля Божого.
Хто тримається однакового з Апостолом способу мислення, тим він посилає своє благословення. - «І на Ізраїля Божого». т. е. істинному Ізраїлю, який, дійсно, може назватися народом Божим. Під цим «Израил їм» всього природніше розуміти християн з юдеїв, в яких продовжує своє життя Ізраїль як народ Божий (Рим.11: 1-8, 9: 27-29; Філ.3 пор. Толк. Єфрема Сирина. Амвросіаста, які саме так розуміли цей вислів).
Гал.6: 17. Зрештою, хай ніхто не турбує мене, бо я ношу виразки Го-з-по-да Ісуса на тілі моєму.
«Втім» - правильніше: «від решти» Ізраїлю (τοῦ λοιποῦ) «ніхто не повинен мені готувати праці та обтяження». Ап. не хоче, щоб інші, відсахнувшись від Бога, ізраїльтяни втручалися в його справи і ставили йому перепони на його шляху. - «Виразки Господа Ісуса» - по Тішендорф і ін. Новим виданням: «виразки Ісуса». Під «виразок ами» (τα στίγματα) потрібно розуміти власне знаки на тілі, зроблені якимось ріжучим інструментом або розпеченим залізом. За стародавнім спільної думки тлумачів, Ап. називає так що залишилися на його тілі рубці від завданих йому, під час гонінь на нього з боку юдеїв, ран (2Кор.11: 24, 25). Він називає їх «виразок ами Ісуса». тому що уявляє собі Христа як Боголюдини Ісуса, яке зазнає бичуванню і ударам воїнів на суді у Пилата (Мф.27: 26, 30; Ін.19: 1, 3), і тому що розглядає свої власні страждання як участь в стражданнях - Ісуса ( Філ.3: 10. Кол.1: 24). «Якби хто побачив закривавленого і покритого незліченними ранами воїна, що вийшов з ладу, чи став би звинувачувати його в боягузтві і зраді, коли цей на самому тілі своєму носить докази свого мужності? Так само, каже, має судити і про мене. Мої рани представляють доказ сильніше слів і ширше цього послання »(Златоуст).
Гал.6: 18. Благодать Го-з-по-да нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття. Амінь.
Ап. в посланні сказав чимало неприємного для читачів. Як би покриваючи любов'ю своєю всі їхні провини і бажаючи показати, що він не гнівається на них, він шле їм вітання таке ж, яке зазвичай додає в своїх посланнях і називає їх «брат ьямі».
Натяк на це деякі тлумачі знаходять в остан. до Гал.4