1.1.2 Типові нормальні поперечні профілі насипу і виїмки
Висоту насипу в даному місці шляху визначають по повздовжньому профілю лінії. Якщо місцевість має поперечний ухил, то до відсипання насипу поверхню землі відповідним чином під-готавлівают (розорюють, роблять уступи і ін.), Щоб насип не сповзає по косогору.
Бічні похилі поверхні насипу називаються укосами (малюнок 16.1.1). Крутизну укосів роблять такий, щоб насип була підвалина-чівой і не розповзалася. Крутизна схилів - це відношення висоти укосу насипу до його основи. Насипу висотою до 10 м зазвичай мають крутизну укосів 1: 1,5. При більшій висоті укоси верхніх частин насипу (в межах 6 -10 м) мають крутизну 1: 1,5, а нижніх частин - 1: 1,75, що забезпечує їх велику стійкість.
Лінія перетину площини укосу насипу з поверхнею її основного майданчика називається бровкою, а майданчик між бровкою земляного полотна і нижньою гранню укосу баластного шару - узбіччям. На узбіччя монтери колії складають инструмен-ти і матеріали і сходять самі, пропускаючи поїзди.
Малюнок 16.1.1 - Типовий нормальний поперечний профіль насипу
Грунт для насипів беруть із сусідніх виїмок (якщо він придатний для відсипання насипів і якщо його не доводиться перевозити на значні відстані) або з так званих резервів. Резерви одночасно служать для збору і відводу від насипів поверхневих під, для чого їм надають поперечний і поздовжній ухили. Якщо немає резервів, то для захисту насипу від припливу води по ухилу місцевості з нагірній боку влаштовують водовідвідну канаву.
Майданчик між підошвою укосу насипу і резервом називають бермах. Її ширина не менше 2 м. Якщо в майбутньому збираються будувати другий шлях, то з боку його присипки берму збільшують на 4,10 м (відстань між осями шляхів). Для стоку води берми сплановані в сторону резервів.
Як показано на типовому поперечному профілі виїмки (малюнок 16.1.2) для збору і відводу вод, що стікають з основного майданчика і укосів виїмки, влаштовують особливі канави, звані кюветами. Продоль-ний ухил кюветів, як правило, збігається з ухилом самої виїмки.
Крутизна укосів виїмок залежить від властивостей ґрунтів, геологи-чеських умов та способу виконання земляних робіт. У сприятливих-ятних умовах крутизна укосів виїмок глибиною до 12 м в звичайних грунтах дорівнює 1: 1,5, а в скельних і деяких інших грунтах виїмки мають більш круті укоси (до 1: 0,1).
Малюнок 16.1.2 - Типовий нормальний поперечний профіль виїмки
Грунт, вийнятий з виїмки і не використаний для насипу, укладають у вигляді валів - ковальеров. Смугу землі між польовий бровкою виїмки і кавальєром називають обрізом. Обріз роблять шириною 10 м і більше, щоб маса грунту Кавальєру не впливала на стійкість укосу виїмки. З боку майбутнього другого шляху ширина обріза збільшена на 4,10 м. З верхнього боку виїмки на обрізі відсипав банкетний вал з ухилом в польову сторону для того, щоб вода з обріза не стікала в виїмку. Для збору і відводу води з площі обріза служать забанкетние канави. З нагірній боку за кавальєром роблять гірську водовідвідну канаву.
Поперечні профілі земляного полотна на станціях влаштовують в залежності від кількості шляхів, рельєфу місцевості, дренуючих-чих властивостей грунту і роду баласту. При малому числі шляхів вони бувають односхилими, а при значній ширині станційної майданчики - двосхилими або пилкоподібними (зі стоком води в лотки, канави та інші водовідвідні пристрої).