Типологія конфліктних особистостей
Чимало конфліктів виникає через складність характеру деяких людей.
З числа конфліктних особистостей можна виділити 6 характерних типів. Кожен з них ми позначимо одним (для стислості) словом.
Характеризуються прагненням бути завжди в центрі уваги, мати успіх. Навіть при відсутності будь-яких підстав можуть піти на конфлікт, щоб хоч таким способом бути на виду.
Слово "ригідний" означає негнучкий, непластичний. Люди, що належать до цього типу, відрізняються честолюбством, завищеною самооцінкою, небажанням і невмінням рахуватися з думкою оточуючих.
Раз і назавжди сформовану думку ригидной особистості неминуче приходить в суперечність з умовами, що змінюються і викликає конфлікт з оточуючими. Це ті люди, для яких "якщо факти нас не влаштовують - тим гірше для фактів". Поведінка їх відрізняється безцеремонністю, що переходить в грубість.
Поведінка - агресивне, що викликає.
Це сумлінні працівники, особливо скрупульозні, які підходять до всіх (починаючи з себе) з позицій завищених вимог. Всякого, хто не задовольняє цим вимогам (а таких більшість), піддають різкій критиці.
Характеризуються підвищеною тривожністю, що виявляється, зокрема, в підозрілості. Відрізняються підвищеною чутливістю до оцінок з боку оточуючих, особливо керівників. Всі ці особливості нерідко призводять до невлаштованості особистого життя.
Розважливі люди, готові до конфлікту в будь-який момент коли є реальна можливість досягти через конфлікт особистих (кар'єристськихміркувань або меркантильних) цілей. Довгий час можуть виконувати роль беззаперечного підлеглого, наприклад, до тих пір, поки не "захитається крісло" під начальником. Тут-то раціоналіст і проявить себе, першим зрадивши керівника.
Відсутність власних переконань і принципів може зробити безвольного людини знаряддям в руках особи, під впливом якого той опинився. Небезпека цього типу відбувається з того, що найчастіше безвольні мають репутацію добрих людей, від них не чекають ніякого підступу.
Тому виступ такої людини як ініціатора конфлікту сприймається колективом так, що його "вустами глаголить істина".
На відміну від перших чотирьох типів цей тип (як і попередній) є "ситуативним", тобто проявляється тільки при створенні певної ситуації. В даному випадку - це наявність негативного впливу на безвольного людини. Представники всіх інших типів йдуть на конфлікт самі.
Конфліктні типи особистості і стратегії взаємодії з ними
«Паровий каток». Люди цього типу вважають, що все повинні поступатися їм, вони переконані в своїй правоті. Головна загроза для них - підрив їх іміджу, тому вони можуть вести себе грубо, безцеремонно через те, що бояться помилки, після якої відбудеться підрив їхнього іміджу. Тому при спілкуванні з таким партнером, якщо предмет спору не надто для вас важливий, краще використовувати такі способи виходу з конфлікту, як ухилення або пристосування. Поступившись такому чоло-століття в малому, ви допоможете йому заспокоїтися. Якщо ж ви вирішили бо-роться за свої права, бажано дати «паровому катку» випустити пар, знизити емоційну напругу. Чи не суперечте йому в цей час. А за-тим спокійно і впевнено викладіть свою точку зору, ні в якому разі не критикуючи його підхід, інакше замість конструктивного рішення ви спро-воціруете вороже ставлення до себе. Лють «парового катка» мож-но придушити тільки власним спокоєм.
«Прихований агресор». Такі люди прагнуть заподіяти нам неприємний-ності за допомогою закулісних махінацій. Причому вони цілком переконані в своїй правоті, в тому, що саме вони виконують роль таємного мстите-ля, що вони відновлюють справедливість. Іноді їх поведінка викликана тим, що вони не володіють владою, щоб діяти відкрито. При виникненні труднощів спілкування з подібним «опонентом» при воз-можности краще ухилитися від спілкування з ним, але в разі необхідно-сти взаємодії бажано виявити конкретний факт заподіяння зла і сказати такій людині, що вам відомо, що саме він скоїв ту чи іншу дію проти вас. Наведіть йому докази, якщо він буде оскаржувати ваші факти. Однак зберігайте при цьому спокій, не давайте йому привід для агресивного нападу. Після того як ви ра-зоблачілі його, спробуйте визначити приховані причини подібного по-ведення. Якщо ви зрозумієте їх, то вам легше буде прийти до спільного реше-нию. Бути може, він вважає вас конкурентом, прагне отримати те, що зовсім не потрібно для вас (наприклад, посаду, позачергову відпустку).
Якщо у вас немає можливості ухилитися від контакту з таким челове-ком, то краще за все в момент спалаху не суперечити йому, дати накричати-ся, переконати його в тому, що ви слухаєте його. Тобто він повинен бути збіль-рен, що як і раніше контролює ситуацію, це його заспокоїть. Після спалаху він, швидше за все, буде відчувати дискомфорт, збентеження, рас-Каяні, тому краще за все не загострювати увагу на те, що трапилося, чи не нагадуйте і не дорікайте його в скоєному. Переведіть розмову на вирішення проблеми, не наполягайте на вибачення перед вами, а якщо вибачення пішли без вашого прохання, прийміть їх тут же, без ана-лізірованіе того, що сталося. Допомагаючи «розгніваного дитині» знову відчути себе спокійно, впевнено, ви тим самим наблизити про-их до моменту конструктивного вирішення проблеми.
«Скаржник». «Скаржники», як реалістичні, так і параноідаль-ні (вони скаржаться на уявні обставини), як правило, охва-чени якою-небудь ідеєю і звинувачують усіх оточуючих. Якщо «скаржник» говорить вам про когось іншого, можна або піддакувати, або заперечити йому. Але краще спочатку просто його вислухати, причому зовсім орга-тельно погоджуватися з тим, що він говорить. Може, єдине, що йому Необхідно, - бути вислуханим, і ви тим самим поверніть йому відчуття власної значущості. Вислухавши, використовуйте техніку резюмування: викладіть стисло суть його скарги, дайте йому зрозуміти, що ви почули його слова. Потім найкраще перевести розмову на іншу тему. Якщо ж він знову і знову буде повертатися до теми своєї скарги, спокійно і шанобливо перервіть його, переведіть на рішення про-блеми, а не на її опис. Можна запитати його: «Що б ви хотіли зробити в даній ситуації?» Швидше за все, у «скаржника» немає готового рецепту, тоді ви запитаєте: «Чим я можу вам допомогти?» Якщо і тут ситуа-ція не проясниться, спробуйте разом з ним придумати, який конк-ретних осіб (або люди) може допомогти в цій ситуації. Наприклад, це може бути фахівець-дефектолог для дитини, сімейний психо-терапевт, тренер спортивної секції і т. Д.
«Мовчун». Причини скритності таких людей можуть бути самими різними (вороже ставлення, погане самопочуття, природна интровертированность і ін.), І успіх вашого спілкування буде залежати від того, чи відома вам ця причина. Найкраще з метою з'ясування це-го задати «мовчуну» кілька відкритих питань (наприклад: «Що ви думаєте з цього приводу?»). Але не стискаючи палицю: якщо питань буде дуже багато, «мовчун» ще більше може замкнутися, бо ваша розмова буде схожий на допит. Причому необхідно враховувати і можливі природні особливості людини: якщо він зазвичай небалакучий і повільно діє, то ви, задавши йому будь-яке питання, не квапте його з відповіддю, чи не підганяйте (йому необхідно більше време-ні для відповіді). Якщо ця людина заговорив з вами, не намагайтеся відразу заповнювати можливі в цьому випадку паузи в розмові. Чи не квапте його, дайте обміркувати і висловити йому все, що він хоче, в зручному для нього темпі. В іншому випадку він навряд чи захоче продовжувати спілкування з вами. Головне при взаємодії з такими людьми - доброзичливе ставлення до них.
Дотримуйтесь почуття міри: якщо ви бачите, що спілкування з вами обтяжує «мовчуна», не наполягайте, що не залучайте його в розмову проти його волі. Можливий варіант, коли ви, розмірковуючи вголос, говорите про причини мовчання партнера: «Мені здається, що ви чимось засмучені. ». Однак такий спосіб допомагає далеко не завжди: якщо людині неприємно те, що ви сказали, чи ви помилилися в своєму припущенні, він може припинити спілкування зовсім.
«Сверхпокладістий». Коли такі люди зустрічаються нам, вони здаються приємними в усіх відношеннях: підтримують будь-яку нашу ідею, завжди поступаються в суперечках, намагаючись сподобатися всім оточуючим. Але, як правило, їх слова розходяться з ділом: ви покладаєтеся на таку людину, а він у відповідальний момент підводить вас, не виконавши того, що обіцяв. Якщо ви змушені спілкуватися з такою людиною, скажіть йому, що для вас найголовніше - правдивість. Нехай він обіцяє зробити для вас тільки те, що дійсно в його силах. Поясніть, що ви бу-дете ставитися до нього краще не в тому випадку, коли він погоджується з вами в усьому і обіцяє допомогти у всьому, а коли він буде говорити вам правду про те, що він думає і що робить. Однак ця людина повинна бачити і з вашого боку подібна поведінка.
Безумовно, зазначена типологія носить лише умовний характер, і в житті навряд чи ми зустрінемо чистий тип «сверхпокладістого» челове-ка, «прихованого агресора» або «розгніваного дитини» і т. П. Тому наше головне завдання - розпізнавши конфліктну особистість, реагувати на її вчинки так, щоб не посилювати конфлікт, а спробувати прийти до конструктивного вирішення.
У практиці роботи педагога (як і в спілкуванні між будь-якими катего-ріями людей) конфлікти виникають не тільки при взаємодії з «важкими» батьками. Дуже часто конфлікти виникають в ситуаци-ях, коли одна зі сторін намагатися маніпулювати інший.