Власне, українська влада навіть не зрозуміли новий характер протестів. Їх реакція була традиційною
Можна і в подальшому вибирати шлях Північної Кореї і навіть Китаю, де влада залишає за собою монопольне право повністю контролювати інформаційний простір. Але ми всі розуміємо, що це шлях в нікуди
Звичайно, можна і надалі вибирати шлях Північної Кореї і навіть Китаю, де влада залишає за собою монопольне право повністю контролювати інформаційний простір. Але ми всі розуміємо, що це шлях в нікуди. Практики західних країн з високим рівнем розвитку демократії та громадянських свобод свідчать про інше. Пропаганда, інформаційні операції та інші спроби інформаційно-психологічного впливу на власне населення знаходяться поза законом. Влада сприяє розвитку інформаційного суспільства та уникає спроби контролювати медійні ресурси. Донесення позиції і боротьба за прихильників - виключно через відкритість, діалог, громадський консенсус.
Якщо ми хочемо не допустити негативного інформаційного впливу на громадян держави з боку Укаїни, то заборони і обмежувальні заходи повинні грати допоміжну роль і застосовуватися тільки проти іноземного впливу. На першому місці має бути формування і поширення в ЗМІ такого контенту, який (при безумовній достовірності) за рівнем своєї цікавості і привабливості приверне увагу і симпатії аудиторії.
Якщо уроки українських подій будуть вивчені та враховані владою і суспільством, у нас є шанс на черговий етап розвитку держави
Наведене вище стосується зовнішніх загроз. Але не слід забувати про внутрішні ризики. Попереду нас чекає низка виборів. Не секрет, що в Україні деякі виборчі штаби вже розгортають свою роботу. Є певні побоювання, що політтехнологи будуть пропонувати своїм замовникам ті формати роботи, які їм зручні і зрозумілі, в тому числі адміністративний вплив на інформаційний простір. Результат можна прогнозувати вже зараз - ці підходи приречені на поразку.
Зрозуміти можливі варіанти дій у наведеній ситуації допомагає простий приклад з життя. Одні батьки намагаються боротися з курінням підлітків через заборони, контроль і покарання. Інші - через діалог з дітьми, інформування та переконання, в тому числі власним прикладом. Цікаво, що більшість з нас прекрасно розуміє ефективність кожного з наведених варіантів. Але чомусь такі логічні і доцільні підходи щодо розвитку інформаційного суспільства та поширенню інформаційних технологій владу розуміти не поспішає.
Якщо уроки українських подій будуть вивчені та враховані владою і суспільством, у нас є шанс на черговий етап розвитку держави. Відкритий і конструктивний діалог, орієнтованість на суспільство і громадян, відхід від адміністративних методів дій в інформаційному просторі є запорукою зазначеного. Ніщо не зможе зупинити ідею. Успіх буде на боці тих, хто зрозуміє це першим.
Тетяна Попова. експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека», колишній заступник міністра інформаційної політики України