Еквівалент - це одиниця мови, здатна виконувати ту ж функцію, що інша мовна одиниця.
Терміни є смисловим ядром спеціальної мови і передають основну змістовну інформацію.
Лінгвістична нормативність в загальному вигляді - це правильність освіти і вживання терміна. Норма в термінології повинна не суперечити, а відповідати нормам загальнолітературної мови, в той же час існують і особливі вимоги, які пред'являються до терміну.
2. Наступна вимога - точність терміна. Під точністю зазвичай розуміється чіткість, обмеженість значення.
3. Вимога однозначності терміна. Термін не повинен бути багатозначним.
4. Термін не повинен мати синонімів.
5. Термін повинен бути систематичним. Систематичність термінології базується на класифікації понять, виходячи з якої виділяються необхідні і достатні ознаки, що включаються в термін, після чого підбираються слова і їх частини терміноелементи для освіти терміна.
6. Стислість терміну. Термін повинен бути коротким.
Використання терміна характеризується його загальноприйнятим, або употребительностью. Це якість відіграє важливу роль, оскільки міцно вкорінений термін, навіть ложномотівірованний, замінити дуже важко. В результаті поступової практичної діяльності може статися витіснення неправильного терміна новим.
Сучасність терміна реалізується шляхом витіснення з ужитку застарілих термінів, заміною їх новими,
Милозвучність терміна має два аспекти: зручність вимови і власне милозвучність. Крім того, термін не повинен викликати негативних асоціацій поза вузькоспеціального вживання, що добре видно з порівняння наступних пар термінів: споювання - пайка, статеві роботи - роботи з облаштування підлоги.
Всі ці нормативні приписи мають на увазі ідеальний термін і, звичайно, важко виконати на практиці. При стандартизації нормативність вимог пом'якшується. Так, в якості обов'язкових властивостей терміна висуваються однозначність, стислість і відповідність нормам і правилам російської мови. Інші вимоги до науково-технічного терміну пропонується вважати факультативними.
Повний і короткий варіанти терміна.
Термін - це слово або словосполучення, що є знаком певної спеціальної інформації, конвенционально закріпленої за даним терміном допомогою дефініції. Значення терміна завжди результат домовленості фахівців. При цьому необхідно пам'ятати, що в дефініції визначенні терміна слова також вживаються в термінологічному значенні. Своє значення термін знаходить виключно як член терміносистеми, тому значення терміна системно.
Поняття професійного варіанту норми.
Орієнтація на закономірності освіти і вживання слів в загальнолітературному мовою в цілому не означає відсутності самостійних тенденцій в області термінотворення і терміноупотребленія. Терміни утворюються за законами і способам словотворення літературної мови і відповідно до наявних в ньому словотворчими типами. Але термінологія тут має більшу незалежність, ніж інші мовні рівні. Термінологічні інновації проявляються в деякому розширенні словотворчої бази для утворення термінів, в більш широкому використанні інтернаціональних елементів. Можна виділити, наприклад, такі мовні рівні, де вирішуються певні відхилення від норми, але при дотриманні загальних принципів і закономірностей, властивих мові. У цьому випадку сама термінологія в змозі впливати на розвиток норм загальнолітературної мови. Найбільше це характерно для термінологічного словотвору. Тут часом можна говорити ж про специфічно термінологічної нормі, в той час як офографіческіе, орфоепічних, акцентуаціонние і граматичні норми в основному є загальнолітературний. Поява самостійних тенденцій термінотворення, властивих тільки термінології, призвело до виникнення такого поняття, як професійний варіант норми. У професійному варіанті норми необхідно враховувати і про загальне, що притаманне мові науки професійним мов і загальнолітературної мови, і щось особливе, що існує в професійних мовах, але відсутня в загальнолітературному мовою, професійний варіант норми аж ніяк не протиставлено нормам загальнолітературної мови, але для визначення його лінгвістичного статусу слід виявити умови, за яких можливе його освіту. Необхідність в професійному варіанті норми виникає головним чином в двох типових випадках: коли існують варіантні способи вираження одного і того е поняття або реалії; 2 коли з'являються нові засоби вираження понять або реалій, типові для мови професійних сфер вживання, але відсутні в загальнолітературному мовою.