Компенсація, зрівноважуван-ня-заміщення або перебудова порушених або недорозвинених функцій організму. Адлер виділив чотири основних види компенсації - неповну компенсацію, повну компенсацію, надкомпенсація і компенсацію, або зануренням у хворобу.
Виготський про дефект і компенсації, він вважав чим раніше починається спеціальну педагогічну воздейст-віє, тим краще розвивається процес компенсації. Прийоми коррекціоіно-виховної роботи послідовно застосовуються на всіх етапах розвитку, так як компенсація нару-шенних функцій формується не відразу, а поступово, відповідно до певним закономірностям.
У зв'язку з тим що аномальні діти дуже схильні до небла-гопріятним впливам і станів (хворобливі процеси, пси-хіческім перевантаження і стреси), компенсаторні механізми мо-гут руйнуватися. При цьому різко знижується працездатність і сповільнюється розвиток. Це явище називають декомпенсацією.
Перебіг компенсаторних процесів у аномальних дітей за-висить від ряду умов. «До числа сприятливих умов їх раз-витку відносяться наступні: а) правильно організована система навчання і виховання, що передбачає дифференциро-ве побудова мережі спеціальних установ, побудова навчального процесу на основі застосування спеціальних прийомів і методів корекційно-воспи-тательной роботи; б) використання принципу з'єднання навчання з працею як основного засобу різнобічного гармонійного формування розумових і фізичних здібностей дітей; в) правильні відносини в дитячому колективі, а також між-ду педагогами і учнями;
г) правильна організація режиму навчальної роботи і відпочинку дітей, що попереджає можливості перевантаження навчальними заня-тиями;
д) чергування різноманітних методів навчання учнів, на-спрямованих па підвищення їх активності, самостійності;
е) використання різноманітних технічних засобів, широке застосування системи спеціального обладнання і навчальних посо-бій для оптимального використання можливостей дітей.
Важливою умовою компенсації, виправлення і відновлення процесів-ня функції є корекційно-виховна робота, будуючи-щаяся з урахуванням своєрідності розвитку різних груп аномальних дітей, а також спирається на знання індивідуальних особ-ностей кожної дитини ».
Так, у глухих дітей в зв'язку з обмеженням мовного спілкування виникає мімічне жестовое спілкування, за допомогою якого пе-Реда необхідна інформація. На розвиток аномального дитини істотно впливають ступінь і якість первинного дефекту. Вторинні откло-вати в залежності від ступеня порушення