1. Об'єкт і методи.
2. Соціометричний тест.
3. Рисунковий тест «Моя сім'я», «Кінетичний малюнок сім'ї».
4. Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі.
В даний час в психології існує величезна кількістю-ство конкретних методичних прийомів дослідження міжособистих-них відносин, і навіть побіжний їх огляд навряд чи вмістився б у всьому обсязі цієї книги. Це зрозуміло, маючи на увазі як велику феноменологію міжособистісних відносин, завдання, які вирішуються від-слушними методиками, так і відмінності в теоретичній оцінці сущ-ності досліджуваного явища. Систематика методик психодиагноста-ки міжособистісних відносин можлива на різних підставах: а) на підставі об'єкта (діагностика відносин між групами, внутрішньогрупових процесів, діадних відносин і т. Д.); б) на осно-вання задач, що вирішуються дослідженням (виявлення групової сплоіт-ченности, сумісності і т. д.); в) на підставі структурних осо-бенностей використовуваних методик (опитувальники, проективні методи-ки, соціометрія і т. д.); г) на підставі вихідної точки відліку ді-агностики міжособистісних відносин (методики суб'єктивних переваг, методики виявлення особистісних характеристик учасника спілкування, методики дослідження суб'єктивного відображення міжособистісних відносин і т. д.). Можливі, звичайно, і інші критерії систематики методик.
По-перше, об'єкт дослідження, або точка докладання методи-ки. Міжособистісні відносини проявляються в великому разнообра-зії сфер людського буття, які істотно відрізняються один від одного і в яких діють різні психологічні детер-мінанти. Тому застосування конкретних методик має свої гра-ниці, ігнорування яких призводить до «девалідізаціі» методи-ки, необгрунтованість висновків. Так, соціометрія, адекватна для дослідження групи осіб, добре знайомих один з одним, дасть важко інтерпретуються результати при обстеженні групи, в якій люди перебувають на різних рівнях міжособистісного пізнання.
По-третє, структурні особливості використовуваних методик. Звісно ж, що на цей критерій слід особливо звернути ува-гу з точки зору мотивації досліджуваного до тестування і його вікових характеристик. Окремі методики не припускаючи-ють зростання мотивації до виконання завдання вже по самій суті своєї будови. Найбільше це стосується методикам опроснікового типу. Об'ємні їх варіанти (скажімо, тест MMPI або CPI), включені в тест-батарею в якості вступних, знижують мотиву-цію до дослідження і не тільки ускладнюють проведення обследова-ня, а й певним чином спотворюють його результати. З тієї ж причини вони незручні в тих випадках, в яких психолога необ-ходимо забезпечити хороший особистісний контакт з обстежуваних. Що стосується вікових характеристик досліджуваних, то тут специ-ально слід звернути увагу на ті випадки, коли методичний прийом, оригінальний або видозмінений, спочатку роз-бота для конкретного віку, застосовується в більш широкому віковому діапазоні. Так, скажімо, процедури, засновані на реф-лексем власних переживань, що вимагають усвідомлення влас-ного суб'єктивного ставлення до людей, експліцитно обоснова-ня почуттів і відносин, малозастосовні для дослідження дітей до підліткового віку.
По-четверте, вихідна точка відліку діагностики межлічнос-тних відносин (тут маються на увазі ті психологічні парамет-ри, на яких грунтується судження психолога про міжособові-них відносинах). Точки відліку при оцінці міжособистісних відно-шень істотно відрізняються навіть у тих випадках, коли результа-ти дослідження інтерпретуються в тих же термінах. Для одних методик основними є показники міжособистісної привле-кательня, ситуації суб'єктивного вибору, для інших - глибинні мотиваційно-потребностное характеристики кожного учас-ника взаємодії, для третіх - ситуаційні детермінанти поведінки і т. Д. Різні точки відліку є ме-методичних реалізацію певних теоретичних поглядів. Це необхідно мати на увазі для критичного осмислення інтер-претаціі одержуваних даних.
Для отримання ряду кількісних показників усвідомлення і пе-режіванія взаємин з однолітками застосовується аутос-ціоматрща. Учням лунають матриці, в яких для кожного з них відведено по горизонталі два ряди клітин, а вертикальні стіл-бики мають порядкові позначення кожного члена групи. Досл-туемого просять зробити три вибори за себе (позначаючи їх на верхньому ряду клітин), а потім - по три вибори за кожного члена групи (позначаючи їх на нижньому ряду клітин).
Зазначені обставини роблять зрозумілим прагнення соці-альних психологів до пошуку непрямих засобів оцінки міжособистісних відносин, які давали б можливість кількісно оце-нить позитивне - негативне ставлення однієї людини до іншої.
Найбільш відомі методики, засновані на закономірностях проксеміческого поведінки людей. Головна їх передумова в тому, що вибір суб'єктом положення в просторі щодо друго-го особи або групи осіб залежить від його міжособистісних відносин позитивними емоційне ставлення проявляється у виборі бо-леї близької відстані.
Проективні кошти, засновані на обговорюваному принципі, істотно не відрізняються від методичних прийомів моделірова-ня, проте своєї процедурою і стомлений матеріалом вони направ-лені на певну сферу пізнання. Скажімо, методика Петерсона (1980) спрямована на вивчення сімейних відносин. У неї входять модель кімнати (підлогу кімнати маркований поперечними лініями для зручності вимірювання відстані), іграшкові фігури членів сім'ї. Дитина, граючи в «сім'ю» і маючи в своєму розпорядженні певним чином її чле-нів, дає досліднику легко інтерпретується матеріал. У біль-шинстве випадків оцінка відстані між фігурами становить лише невелику частину інтерпретується матеріалу проективної мето-дики, один його параметр. Він використовується в методиках, заснованих на ігровий діяльності (Condor E. 1954), при інтерпретації ри-Сунка сім'ї (наприклад, Di Leo J. 1973), при структуризації що відображається дені міжособистісних ситуацій (Gille R. 1959). Валідність про-єктивні коштів у вимірі межперсонального простору під-підтверджується в роботі Д. Едвардса (Edwards D. 1980).
Крім методичних прийомів, заснованих на закономірностях проксеміческого поведінки, створюються процедури дослідження меж-особистісних відносин на основі особливостей паралингвистических компонентів мови, такесики і контакту очей. Було показано, що імен-но контакт очей дозволяє судити про початок інтеракції; збільшення ча-мени обопільного контакту очей говорить про більш теплих відносинах між партнерами (Argyle M. Cook M. 1976).
Головний недолік методик непрямої оцінки міжособистісних відносин в їх неопрацьованості, в тому, що вони дають сравнітель-но вузьку інформацію. Практично методи діагностики (наприклад, засновані на проксемічних феномени) дуже близькі до методи-ного прийомам дослідження самих феноменів. Однак такий прин-цип оцінки міжособистісних відносин нам здається вельми перспек-нормативним.
Одна з найвідоміших методик реєстрації міжособистісних відносин належить Р. Бейлсу, який розробив схему, позво-рами за єдиним планом реєструвати різні види інтерак-ції в групі (Bales R. 1970). За цією схемою навчений спостерігач може кодувати кожне взаємодія в будь-якій малій групі по 12 показникам, які об'єднані в чотири більш загальні катего-рії: область позитивних емоцій, область вирішення проблем, область постановки проблем і область негативних емоцій. Завдяки такій формалізованою процедурою спостереження можна визначити різні рівні групової динаміки, статус і роль учасників взаємодії і т. Д. Наприклад: людина, яка отримала високий бал в області реше-ня проблем, розглядається як діловий лідер, а в області пози-тивних емоцій - як емоційний лідер. Схема Р. Бейлса і її кри-тика докладно описані в літературі (Ольшанський В. Б. 1981; Анд-реев Г. М. 1980), тому зупинимося на менш відомих схемах спостереження.
За перші 10 секунд заповнювач матриці поведінки дитини робить позначку в клітці, відповідної «Пріказ- Підпорядкування». Заповнює матрицю поведінки матері за цей же час робить позначку в клітці «Подчіненіе- Похвала» (див. Табл. 10), за другий період перший спостерігач робить позначку в клітці «Наказ-пи-рос Взаємодія» і т. Д. схема оцінок докладно описана в кн. BarkleyR. 1981.
1) ПІДПОРЯДКУВАННЯ. Відзначається тільки в тому випадку, якщо пове-дення дитини відповідає наказу або наказу-питання матері. Відповідь на питання матері оцінюється як взаємодія; 2) КОН-ренції. Це непокору, змагальне поведінку. Будь-яка поведінка дитини після наказу матері, яка не є під-чинення, являє собою протиставлення себе наказом; 3) НЕЗАЛЕЖНА ГРА. Оцінюється, коли дитина грає один і не взаємодіє з батьком. Незалежна гра після наказу матері відзначається як подальшу поведінку в графі «Незалежна гра» матриці дитини і як попередню поведінку в графі «ігнорування» в матриці матері; 4) НЕГАТИВНЕ ставлюся-НИЕ. Висловлювання і невербальне поведінка, що показують злість, відмова, збентеженість; 5) ВЗАЄМОДІЯ; 6) ВОП-РОС. Оцінюється тільки в матриці дитини. Питання як попе-ний поведінку дитини в матриці батька оцінюється: а) як «кон-ренції», якщо слід після «наказу» або «наказу-питання», б) як «взаємодія», якщо це не так; 7) НЕМАЄ ВІДПОВІДІ (ІГНО-рірованіі). Чи не спостерігається ні одна із зазначених вище катего-рій форм поведінки.