Я тебе, як птицю в небо, відпускаю, лети!
Те, що в житті ти шукав, бажаю знайти.
Відлітай, тільки знай, я тебе не суджу.
І більше, як раніше, вже не тримаю.
Ми пішли назавжди і розлучалися назовсім,
Не намагаючись розібратися навіть в суті проблем.
Кожен раз клялися в зворотному але проте в той же час
Спотикалися об перешкоди розбіжностей і дилем.
Ми писали нашу пісню день за днем точно по рядках,
Збирали по найменших по крупицях, по шматочках.
І одним невірним кроком, самі не підозрювали,
Що поспішали створювати, тут же разом розбивали.
І тому не надавали особливого значення,
Але ж досить часом попросити пробачення.
Від реальності бігли, не граючи в хованки.
Палили мости легко без компромісів, без оглядки.
Що мали, не виконували, обіцянками смітили,
І про те, що з нами було, як-то зовсім забули.
Всіх навколо звинувачували в наших власних гріхах.
Хто ж міг тоді подумати міг, що любов зазнає краху.
Я тебе як птицю в небо відпускаю, лети!
Те, що в житті ти шукав, бажаю знайти.
Відлітай, тільки знай, я тебе не суджу.
І більше як раніше вже не тримаю.
Я відпускаю ...
Я тебе як птицю в небо відпускаю, лети!
Те, що в житті ти шукав, бажаю знайти.
Відлітай, тільки знай, я тебе не суджу.
І більше як раніше вже не тримаю.
Я тебе як птицю в небо відпускаю, лети!
Те, що в житті ти шукав, бажаю знайти.
Відлітай, тільки знай, я тебе не суджу.
І більше як раніше вже не тримаю.
Я тебе ... як птицю в небо ... відпускаю ... лети!
Те, що в житті шукав, бажаю знайти ...
Відлітай ... тільки знай ... я тебе не суджу ...
Прости і прощай, я йду ...
Я тебе як птицю в небо відпускаю, лети!
Те, що в житті ти шукав, бажаю знайти.
Відлітай, тільки знай, я тебе не суджу.
І більше як раніше вже не тримаю.
Я тебе як птицю в небо відпускаю, лети!
Летіііііііііііі.
Відлітай, тільки знай, я тебе не суджу.
І більше як раніше вже не тримаю.
(Написана від імені жінки, оригінал природно від чоловічого. Не втрималася)
ДОДАТИ ТЕКСТ В ОСОБИСТИЙ СПИСОК