Технологія Укладання керамічної плитки
Після того як вирівнювання основи підлоги і стяжка виконані, можна переходити до укладання підлогового покриття, в даному випадку - керамічної плитки.
Почніть з обміру і розмітки поверхні. Заміряючи поверх-ність статі, насамперед перевірте рівність кутів. Адже якщо виправити їх не вдасться, то необхідно заздалегідь передбачити правильну обрізку і підбір плиток для не зовсім рівних кутів і інших місць примикання плиток до стін.
За допомогою олівця і лінійки зобразите на аркуші паперу загальний план всіх поверхонь, що підлягають облицюванню, дотримуючись пропорції. Далі виберіть схему, по якій буде укладатися плитка.
Одночасно з вибором схеми укладання приймається ре-шення про те, якого розміру буде плитка, і про наявність бордюрів, фризів, декорів. Розкреслюючи на плані схему укладання, відзначте також положення декорів. Краще з цим остаточно визначитися на даній стадії, а не переді-закладають роботу потім.
Найпоширенішими є три схеми укладання.
Облицювання «шов в шов». При такому варіанті укладання кер-мическая плитка буде розташовуватися як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямку рівними рядами. Кінцевий результат повинен нагадувати шахову дошку (рис. 12.7).
Врахуйте, що найменші порушення рівності рядів або неряш-ливость в обробці стиків будуть особливо кидатися в очі. Дизайнери при виборі облицювання «шов в шов» рекоменду-ють зупинятися на плитці великих розмірів, тоді вона краще виглядає. Виняток з цього правила лише одне - фартухи на кухні, де невеликий кахель буде виглядати цілком доречно.
Облицювання «вразбежку» - спосіб облицювання, при якому кожний наступний ряд зрушується убік рівно на пів-розміру плитки таким чином, щоб край однієї опинявся якраз посередині іншої плитки, покладеної раніше і вище неї (рис. 12.8).
Облицювання «по діагоналі» - спосіб, при якому плитка укладається уздовж діагональних осей, які проводяться з центру поверхні під кутом 450 (рис. 12.9).
Мал. 12.9. Облицювання «по діагоналі»
Діагональне укладання досить складна і трудомістка, а тому навряд чи її можна рекомендувати непрофесіоналам. Однак та-кая схема найкращим чином приховає кривизну поверхонь.
Діагональний спосіб укладання візуально розширює по-ня, в той час як при використанні облицювання «шов в шов» воно як би звужується, стаючи схожим на коридор.
Треба також зазначити, що малюнок кладки на підлозі зовсім не обо-ково повинен збігатися з малюнком на стінах. Швидше навіть навпаки: щоб уникнути монотонності і проявити оригиналь-ний, творчий підхід до справи, фахівці рекомендують не боятися експериментів і пробувати поєднання різних типів облицювання.
Що стосується ширини швів, то вона прямо залежить від величи-ни керамічної плитки. Так, при укладанні невеликих плиток (до 15 см) шви не повинні бути більше 2-3 мм. При роботі з круп-ними підлоговими плитками розміром 30-40 см допустимо збільшення даного показника навіть до ю мм. Оптимальний варіант - не покладатися на свій окомір, а вставляти в шви між плитками дистанційні хрестики (рис. 12.10).
Мал. 12.10. Використання дистанційних хрестиків
Приступаючи безпосередньо до монтажу, упевніться, що имее-ті під рукою всі необхідні інструменти: довгу линів-ку, плитковий клей, ємність для змішування, міксер, кельму, шпатель рівний, шпателі зубчасті, дистанційні хрестики (рис. 12.11).
Після нанесення розмітки в центрі приміщення укладають квадрат з чотирьох плиток, які будуть виконувати роль маяків (рис. 12.12).
Навколо центрального квадрата викладають ряди плитки, рухаючись проти годинникової стрілки від верхнього лівого сектора. Виходить що - щось на зразок спіралі. І так до тих пір, поки укладання не буде завершена. Слід постійно перевіряти всі необхідні параметри, ориенти-руясь на маякові плитки центрального квадрата, горизонтальність і рівняння на кути укладання яких були проконтрольовані на самому початку за допомогою рівня і правила. Обрізані крайові плитки укладають в найостаннішу чергу, лише після того, як будуть встановлені повнорозмірні.
Мал. 12.11. Інструменти і матеріали для плиткових робіт
Можна при монтажі плитки піти і іншим шляхом, наприклад укласти два ряди плиток уздовж центральних осей перпендіку-лярні один одному. Для цього потрібно вивірити положення країв двох останніх плиток, замикаючих даний ряд, і за допомогою хрестиків поставити на підлозі відповідні позначки. Орієн-тиру по ним, в підлогу вбивають спеціальні цвяхи, призначені-нені для роботи з бетонними поверхнями. Між цвяхами натягують досить міцну нитку, по якій в подальшому будуть вирівнюватися краю плиток цього ряду.
1 - поздовжня вісь; 2 поперечна вісь; 3 - головний причальний шнур; 4 - маяковий ряд плиток; 5 - допоміжні причальні шнури
Плитковий клей готується відповідно до інструкції, що додається до матеріалу, і за 10-15 хвилин до початку облицювання наноситься на ті місця, куди планується укладати плитку, потім раз-прирівнюються зубчастим шпателем. Розмір зубців повинен бути приблизно на одну одиницю менше, ніж товщина самої плит-ки. Так, для кахлю товщиною 5 мм цей показник повинен складати 4 мм.
Після того як клей нанесений, укладають плитку, яка повинна бути втоплена в нього на глибину 3-5 мм. Бажано, щоб розчин заповнив шов не більше ніж на половину його глибини і залишилося місце для затірки. Плитки вирівнюють гумовою киянкою по висоті. Рівність укладання перевіряють рівнем.
Після завершення укладання чергового ряду видаляють надлишки клейової маси, яка виступила збоку від його краю. Від зайвого клею також очищають і шви. Робити це зручніше дерев'яною паличкою або вологою губкою, змоченою в розчиннику. Дану проце-дуру не можна відкладати на наступний день, інакше клей встигне схопитися, оптимальний варіант - позбутися від зайвого клею через 4-5 годин після укладання плитки.
Облицьована керамічною плиткою підлогу можна подвер-гать повному навантаженні лише через два тижні. Якщо ви поклали у себе підлоги з підігрівом, то ЕА кілька днів до початку робіт його краще вимкнути і включити знову через такий же проміжок часу після їх завершити-ня.
Процес укладання плитки по діагоналі проілюстрований на рис. 12.13-12.19.
Мал. 12.13. Перед укладанням складають докладний креслення
Затирка, або фуга, надійно оберігає бетонну основу і шви від вогкості, яка часто може виникати в приміщенні, особливо в осінній період.
Мал. 12.14. Плитковий клей готують із сухої суміші, перемішуючи з водою веселкою (міксером) за допомогою електродрилі
Залежно від ширини швів прийнято виділяти два види фуг: для вузьких швів (шириною менше 6 мм) і для широких швів (шириною понад 6 мм). Перш ніж приступати до обробки швів, необхідно ретельно очистити їх від пилу, залишків клейової суміші та інших забруднювачів. Потім наноситься затирка з по-міццю спеціального гумового шпателя. Після цього затірки слід дати час підсохнути (як правило, не більше 20 хвилин), а потім вологою поролоновою іубкой потрібно видалити надлишки фуги і виконати профілювання швів.
Залежно від того, які вимоги в плані міцності пред-є до затірки, при її виготовленні моїут використовуватися цемент або різні смоли. Якщо вам потрібно отримати шви, що відрізняються високим ступенем стійкості до дії агресивних хімічних речовин, то краще зупинити свій вибір на епоксидної затірки.
У деяких випадках замість затирання доцільно використовувати герметики: при закладенні швів, які поділяють значні по площі поверхні (так звані деформаційні шви) або виступають в ролі зв'язки між підлогою та стінами, а також між поверхнями, покритими різними за походженням матеріалами (наприклад, приєднувальні шви між ка-фельний плиткою і раковиною). Дані матеріали схильні до зносу, а тому з часом напевно зажадають заміни.
Кілька слів скажу про особливості різання керамічної плит-ки, так як з цим видом робіт ви неодмінно зіткнетеся, якщо вирішите самі класти плитку.
Залежно від товщини плитки для різання можуть застосовуватися різні способи, але незалежно від того, який саме ін-струмент був обраний, цей процес завжди повинен починатися з нанесення розмітки олівцем або фломастером.
Для різання тонкої настінної плитки може цілком успішно ис-користуватися звичайний роликовий склоріз або різець, зроблений-ний з твердого сплаву. Спершу необхідно прикласти до заздалегідь нанесеною розміткою металеву лінійку, а потім з сильним натиском провести уздовж неї інструментом. Ламати плитку мож-но, в принципі, і руками, якщо ви не боїтеся порізатися об гострий край. Практичніше буде використовувати кліщі або різко і сильно вдарити плитку тильною стороною про дерев'яний брусок.
Застосування водяній пили або верстата для різання плитки не толь-ко прискорює роботу, а й стає необхідним в тих випадках, коли доводиться різати плитку завтовшки більше 6 мм, а також коли треба отримати зріз з особливо рівним краєм.
Конструкція електричного плиткоріз досить проста. У неї входять платформа, на якій закріплюється ріжучий диск з ал-Мазне покриттям, і під дон з водою. Фахівці рекомендують при роботі з електричним плиткорізів обов'язково викорис-товувати захисні окуляри, а в якості бажаного доповнення до них - ще й навушники, оберігають від шуму. Застосовувати електричний плиткоріз можна практично для будь-якого виду плитки незалежно від того, з якого - м'якого або твердого - матеріалу вона зроблена, включаючи плитку з натурального каменю.
H ^ fl Якщо плитка перенесла тривале зберігання (особливо в умовах зниженої вологості), то рекомендується пе - г ^^^ Щ ред початком різання змочити її водою, оскільки через пере - _ J сиханія вона могла стати занадто крихкою. Нещодавно приоб-ретенная плитка в подібних підготовчих процедурах не потребує.
Для різання керамічної плитки можна також застосовувати пилку з алмазним диском для сухого різання, або, простіше кажучи, обикн-судинну болгарку.
Болгарка - ручний інструмент, що істотно позначається на рівності кромки плитки. Крім того, сухий спосіб різання неизбеж-но призводить до утворення пилу і численних осколків, а також до швидкого зношування ножа.
Буває так, що в плитці необхідно зробити отвір, наприклад, під шурупи. В цьому випадку плитку свердлять, використовуючи спеціальну насадку на дриль. Якщо ж отвір повинен мати значний діаметр, то можна висвердлити по контуру кілька маленьких отворів, виламати кусачками надлишки матеріалу, а потім ви-рівняти краю за допомогою все того ж абразивного круга.