Алібі - доказ невинуватості, засноване на тому, що запідозрені або обвинувачувана у вчиненні будь-якого злочину особа в момент його вчинення перебував в іншому місці і,
отже, не могло брати участь в цьому діянні.
Три основних елементи:
1) місце вчинення злочину;
2) час вчинення даного злочину;
3) місце, де в цей момент знаходився чоловік, який заявив про своє алібі.
В ході дослідження алібі з'ясовується:
- де конкретно перебував заявив про алібі в момент скоєння злочину і чим там займався в цей час;
- звідки, з ким, з якою метою туди прибув, коли, з ким, в зв'язку з чим, в який час покинув це місце, який період часу перебував у цьому місці;
- кому, крім безпосередніх очевидців, було відомо про намір побувати в даному місці в даний час, кому і яким чином стало відомо, що він там знаходився;
- за допомогою яких матеріально фіксованих носіїв інформації може бути підтверджений досліджуваний факт алібі;
- причини несвоєчасного повідомлення про алібі, якщо для заяви про нього була реальна можливість або навіть необхідність;
- в якому одязі, взутті прибув заявник на місце свого знаходження під час здійснення злочину, що розслідується, які речі мав при собі, в якому одязі, взутті, з якими речами відбув звідти. У зв'язку з цим можуть бути висунуті загальні версії:
1) алібі реально (має місце);
2) алібі надумано (помилково).
Для перевірки алібі слідчому потрібно:
1) докладно допитати підозрюваного про обставини, пов'язаних з висунутим алібі (де, з ким і навіщо він перебував в зацікавив наслідок момент, і кому говорив про намір побувати в тому місці; яким способом прибув на вказане місце і покинув його; скільки часу знаходився в даному місці і які події там в цей час відбулися, хто його там бачив і т.д.), і перевірити отримані свідчення.
В ході перевірки необхідно невідкладно допитати тих осіб, на яких підозрюваний посилався на підтвердження свого алібі. При цьому слідчий повинен детально з'ясувати у допитуваного, де знаходився підозрюваний і чим він займався в той момент, коли було скоєно злочин, хто ще може підтвердити цей факт і т.п1. Ставити питання допитуваному потрібно від загального до конкретного, формулюючи їх так, щоб він не міг здогадатися, яку відповідь найбільш вигідний для підозрюваного.
2) виявити і допитати тих громадян, яких підозрюваний не назвав, але які повинні знати, де він був під час вчинення злочину;
3) провести повторний детальний допит підозрюваного, змінюючи послідовність з'ясування обставин, пов'язаних з висунутим алібі, пред'являючи спростовують докази
У разі об'єктивного підтвердження алібі може виникнути необхідність в глибокому і всебічному дослідженні причин і обставин появи в кримінальній справі доказів, що дозволили запідозрити невинне обличчя в скоєному злочині. Цьому сприяє побудова і перевірка версій про те, що невинне обличчя потрапило в число підозрюваних, обвинувачених в силу:
а) добросовісної помилки слідчого, а також будь-яких осіб, допитаних у справі (наприклад, в результаті помилки при ідентифікації, в результаті невдалого збігу обставин і т. п.);
б) злого наміру і підступів з боку кого-небудь (з метою помсти, усунення конкурента і т.д.):