Нас у батьків двоє: я і моя молодша сестра. Ми з нею не схожі зовні, різні за темпераментом і характером, і так уже склалося, що і критичні дні у нас проходять абсолютно по-різному))) Відразу хочу відзначити, що ми з нею ніколи не були "заручниками дивана", але активність знову ж вважаємо за краще різну))) Мені подобаються спокійні і розмірені види фізичної активності, їй же потрібен драйв, інтенсивність.
Отже, як же ЦІ дні проходять у мене. Досвід №1.
Я вважаю, що мені дуже навіть пощастило: дні, коли мене мучила менструальний біль, можна перелічити на пальцях однієї руки. Щось таке дратівливість, нервозність - це теж не про мене. Моє слабке місце - це щедрість, тому найголовніше для мене - це пережити перші два самих рясних дня. А для цього я роблю наступне:
- вибираю трусики з широкою ластовицей і добре облягають тіло, як показує мій досвід, це дозволяє прокладці залишатися на своєму місці надовго;
- вибираю тонкі й довгі прокладки (беру з собою пару штук, якщо кудись прямую), тампонами користуюся, але дуже рідко. Все-таки вважаю прокладки для себе найкращими гігієнічними засобами!
І вирушаю на свою улюблену пішу прогулянку. Можу ходити годинами, спостерігаючи за навколишнім світом і розмірковуючи про що завгодно. Краса. А щоб відчувати себе ще більш впевненіше, надягаю довгу туніку або футболку (в житті всяке буває)))
Мої критичні дні ніколи не заважали мені робити простеньку розминку і розтяжки, просто обожнюю позу метелики, сиджу в ній, поки в'яжу).
Оскільки моя активність носить розмірений характер, то зменшувати її інтенсивність не має сенсу, так що я продовжую ходити, розтягуватися стільки, скільки моїй душі завгодно!
А як Ці дні проходять у моєї сестри. Досвід №2.
Сестричці пощастило в рази менше, ніж мені. Скандали на порожньому місці, істерики - це квіточки. Її мучать пекельні болі, навіть після пологів ситуація практично не змінилася, на жаль. Ніколи не забуду, як вона відпрошувалася з пар, приходила додому вся в сльозах, брала знеболюючі і лягала спати. А я не знала, чим їй допомогти, словами не описати, як її було шкода. Прочитавши десь, що такі болі - не є добре, я її відправляла до лікарів, але ті лише руками розводили. Пробувала вона і інші засоби (трав'яні чаї, дотримання певний дієти і т. Д.), Ефект був слабенький. Природно, що бігати, займатися танцями або бити грушу їй в такому стані не хочеться. Радує те, що такі інтенсивні болі бувають у неї не кожен місяць і тривають буквально один день.
Сестра не раз відзначала, що в такі дні її тіло, як ніби хоче відпочити, енергії стає менше, хочеться просто походити, побродити, а не навантажувати себе фізичною активністю). Та й мені самій іноді, звичайно, хочеться в ці дні просто полежати, розслабитися. І я намагаюся цим не нехтувати, адже вмінню розслаблятися треба вчитися, як виявляється!
А найголовніше - треба слухати своє тіло, відчувати свій організм, чого він хоче. Адже жити в злагоді з самим собою - застава не тільки здорового тіла, але і здорової психіки)))
Ось такі різні критичні дні)))