ЩЕ МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ:
Сутність тахеометричної зйомки полягає в тому, що планове положення характерних (рейкових) точок місцевості визначається полярним способом від лінії теодолітного ходу, а їх висотне положення визначається одним з двох методів: геометричним або тригонометричним нівелюванням. Відстань від приладу до рейок залежить від масштабу складається ТОПОПЛАН і для масштабу 1: 1000 - допускається до 150 м, а між сусідніми рейковими точками менше 35 м.
Ріс.40.1.Определеніе відстані по нитяному далекоміру
При тахеометричної зйомці висоти рейкових точок в залежності від умов місцевості отримують при горизонтальному візуванні (геометричне нівелювання способом "вперед") або нахилом (тригонометричні нівелювання). Використовувані при цьому формули можуть бути отримані з рис. 41.2.
При геометричному нівелюванні способом "вперед" спочатку визначають горизонт приладу ДП = Нст + I. Потім встановлюють на вертикальному колі теодоліта відлік рівний МО. Висоти рейкових точок обчислюють за формулою Нi = ДП - аi. де аi - відліки по рейці при горизонтальному візуванні.
При тригонометричному нівелюванні рейкових точок при КЛ наводять середню нитку сітки на відлік Vj (для спрощення подальших обчислень по можливості відлік Vj має дорівнювати висоті приладу I), знімають відлік Л по ВК і обчислюють кут нахилу n = Л - МО.
Похиле відстань D від приладу до рейкової точки визначають по штриховому (нитяному) далекоміру. Так як вертикально (прямовисно) встановлена рейка НЕ перпендикулярна Візирні променю на величину кута нахилу n, то D = D 'cosn, d = D' cos 2 n,
де D '- відстань, що визначається з штрихового далекоміру і прямовисно встановленої рейці.
а) геометричне б) тригонометрическое
Ріс.40.2.Схема геометричного і тригонометричного нівелювання
Тоді з прямокутного трикутника (ріс.41.2), у якого визначені D і n, так зване "неповне" перевищення h '= D sinn = D' cosn sinn = (1/2) D 'sin2n або
h '= d tgn = D' cos 2 n sinn / cosn = (1/2) D'sin2n.
На рівнинній місцевості при кутах нахилу n <5 "неполное" превышения можно вычислять по приближенной формуле: h'= D' sinn.
Висоти рейкових точок, що визначаються тригонометричним нівелюванням, обчислюються за формулою: Hj = hст + h '+ I - Vj.
Якщо висота наведення Vj дорівнює висоті приладу I, то формула обчислення висот спрощується Hj = hст + h '.
Польові роботи при тахеометрической зйомці на станції включають такі дії:
- установку приладу над точкою з відомими координатами і приведення його в робоче положення (допускається виконувати центрування з похибкою до 3 см, тобто на порядок грубіше, ніж при вимірюванні горизонтальних кутів);
- визначення місце нуля вертикального кола (п.28);
- складання абрису на станції із зазначенням на ньому положення рейкових точок;
- вимір висоти приладу з похибкою 1-2 см;
- орієнтування нуля лімба горизонтального кола на сусідню точку знімального обґрунтування, координати якої відомі;
- спостереження рейкових точок при КЛ: визначення відстані від приладу до рейки по далекоміру, зняття відліків по горизонтальному і вертикальному колам при наведенні середньої горизонтальної нитки на певний відлік, наприклад Vj = I;
- обчислення кутів нахилу, неповних перевищень і висот рейкових точок за формулами
Якщо рельєф місцевості дозволяє брати відлік по рейці горизонтальним променем візування (в цьому випадку відлік по ВК має дорівнювати М0), то висоти рейкових точок Нi = ДП - аi,
де ДП - горизонт приладу ДП = Нст + I; аi - відлік по рейці горизонтальним променем візування.
Результати вимірювань і обчислень записують у журнал тахеометричної зйомки (табл.41).
Камеральна обробка результатів тахеометричної с'емкі.Составленіе плану
При камеральній обробці перевіряють журнали тахеометричної зйомки і виправляють помилки обчислень. Потім за допомогою тахеографа наносять на план пікетні (рейкові) точки за значеннями полярних кутів і відстаней. Близько пікетних точок виписують їх номери і висоти. Відповідно до абрисами малюють на плані контури угідь, елементи ситуації і позначають їх умовними знаками. Для відображення рельєфу проводять горизонталі.
Таблиця 41 Журнал тахеометричної зйомки
(Лабораторна робота в аудиторії)
Станція N2. Орієнтування нуля горизонтального кола на північ.
Висота точки, H = 216.16 м. Спостереження за КЛ.
Горизонт приладу, ДП = 217.70 м. Теодолит 2Т30П 07346.
Місце нуля ВК: МО = (КЛ + КП) / 2 = (7 ° 24 '- 7 ° 26') / 2 = - 0 ° 01 '.
Нівелювання поверхні ділянки по квадратах. Складання топографічного плану
Являє собою найбільш простий вид топознімання. Використовується на відкритій місцевості зі слабо вираженим рельєфом. Одержуваний нівелюванням по квадратах топографічний план найбільш зручні для визначення обсягів земляних мас при проектуванні штучного рельєфу місцевості.
Планове положення елементів ситуацій визначають лінійними промірами від вершин і сторін квадратів способами прямокутних координат, лінійних зарубок і створів. Висоти вершин квадратів одержують з геометричного нівелювання
де ДП - горизонт приладу ДП = НРП + bрп;
bi - відлік по рейці горизонтальним променем візування.
У журналі-схемою (ріс.42) записують відліки по чорній та червоній сторонах рейки, поставленої на землю, по черзі у кожної вершини квадратів. Контроль правильності відліків виконують по різниці нулів (РО), яка не повинна відрізнятися від стандартного значення РВ рівного 4683 або 4783 мм не більше 3 мм. Висоти доцільно виражати в метрах з округленням до 0.01 м. Прив'язка сітки квадратів до пунктів геодезичної мережі з метою побудови ТОПОПЛАН в прийнятій системі координат виконується прокладкою теодолітно-нівелірних ходу. У навчальному завданні таким ходом є зворотний хід від пункту 513 до пункту 512 через точки 3 і В1. Висотна прив'язка точки В1 виконана замкнутим нівелірних ходом від пункту 512 до точки В1 і назад без додаткового контролю висот, що зазвичай не рекомендується нормативними документами.