- Гаразд, залишайся, сторожі! - сказала стара.
Довгий день літав горобець з місця на місце: «чук-чук» скаже - тут сяде, «чук-чук» скажет- там сяде. Так він і стеріг Старухін поле.
Одного разу шлях падишаха проходив повз цього поля. Побачив він біле-пребелое бавовняне поле, зупинив коня і сказав своїм воїнам:
- Вееь бавовна зберіть, жодної коробочки не покиньте!
Воробей побачив, що воїни падишаха зайшли в бавовняне поле і стали збирати бавовну. Він почав голосно кричати:
- Чук-чук, бідна стара, падишах відняв у тебе бавовна!
Падишах наказав зловити горобця. Його воїни залишили збір бавовни, стали ловити горобця і зловили.
- Висмикніть у нього все пір'я! - звелів падишах. Воїни обскубли горобця.
- Був я оперений, став ощіпанний! - кричав горобець.
- Ізжарьте його! - наказав падишах.
Його воїни засмажили горобця.
- Був я сирим, став смаженим! - як ні в чому не бувало кричав горобець.
- Дайте я з'їм його! - сказав падишах.
Воїни піднесли йому горобця. Падишах поклав його в рот і проковтнув.
- Був я зовні, став всередині! Чук-чук, бідна стара, падишах відняв у тебе бавовна! - продовжував кричати горобець зі шлунка падишаха. Воробей так кричав, що у падишаха заболів живіт. Зібрав тоді падишах воїнів і поїхав додому. А горобець з його шлунка закричав ще сильніше:
- Чук-чук, бідна стара, падишах відняв у тебе бавовна. Воробей так кричав, що падишах не стерпів болю і наказав воїнам:
- Я виплюну горобця, а ви шаблями його зарубайте.
Падишах виплюнув горобця. Тільки його голова здалася з рота падишаха, воїни поспішно вдарили шаблями. Але їх шаблі не потрапили з горобця, а відсікли падишаха ніс.
Воїни стали палити кошму та прикладати її до рани падишаха.
Воробей ж всюди літав і кричав:
- Чук-чук, бідна стара, падишах відняв у тебе бавовна! Падишах з відсіченим носом, з доданим шматком паленої кошми.
Зганьблений падишах поспішно виїхав світ за очі і більше не повертався в свою країну.
У народі пішла чутка: падишах хотів відібрати в баби бавовна, але у нього не вистачило сили впоратися навіть з одним горобцем.