ПИТАННЯ:
Що таке голосні звуки і як вони утворюються?
Що таке приголосні звуки і як вони утворюються?
Що таке артикуляційна класифікація звуків?
Що таке акустична класифікація звуків?
Опорні слова і словосполучення:
звуки мови, акустична сторона, артикуляція, смислоразлічітельную функція.
3.1. Голосні звуки
Голосні звуки - це звуки мови, при утворенні яких виходить струмінь повітря не зустрічає перешкод в порожнині рота, і тому в акустичному плані характеризуються переважанням музичного тону, або голоси.
в українській мові 6 голосних звуків: [а], [о], [е], [і], [и], [у]. Вони найбільш чітко чуються під наголосом.
При вимові голосних форма і обсяг порожнини рота можуть змінюватися. Ці зміни залежать від участі або неучасті губ і руху мови по вертикалі (ступінь підйому спинки мови) і горизонталі (місце підйому спинки мови).
За участі губ всі голосні звуки діляться на дві групи: голосні огубленний. або лабіалізований (від лат. labium - губа), - [о], [у] і голосні неогубленние. або нелабіалізованние, - [і], [е], [и], [а].
При утворенні звуків [о], [у] губи округлюються і витягуються вперед. В освіті ж звуків [а], [е], [і], [и] губи активної участі не беруть. Звук [о] відрізняється від [у] меншим ступенем витягування і округлення губ. Це легко можна помітити по м'язових відчуттях, вимовляючи поспіль, наприклад, звуки [а] - [о] - [у].
За ступенем підйому спинки мови розрізняють голосні верхнього, середнього і нижнього підйому. При утворенні голосних верхнього підйому, до яких відносяться звуки [і], [и], [у], мова піднято в найбільшою мірою.
Освіта гласного нижнього підйому. яким в українській мові є звук [а], характеризується мінімальним підйомом мови.
Голосні середнього підйому. до складу яких входять звуки [е], [о], за ступенем підняття язика займають проміжне положення між голосними верхнього і нижнього підйому.
Різну ступінь підйому мови неважко замінити, вимовляючи поспіль, наприклад, звуки [у] - [о] - [а].
За місцем підйому спинки мови розрізняють голосні переднього, середнього і заднього ряду.
При утворенні голосних переднього ряду. до яких відносяться звуки [і], [е], передня частина спинки мови рухається до твердого піднебіння.
Освіта голосних заднього ряду - це звуки [у], [о] - відбувається при русі задньої частини спинки мови до м'якого піднебіння.
Голосні середнього ряду [и], [а] за місцем підйому мови займають проміжне положення між голосними переднього і заднього ряду.
Щоб переконатися в тому, що при утворенні голосних переднього, середнього і заднього ряду мову артикулює різними частинами, можна вимовити підряд, наприклад, звуки [і] - [и] - [у].
Отже, в залежності від артикуляції в українській мові чітко сприймаються на слух шість різних звуків: [і], [и], [у], [е], [о], [а].
Загальну класифікацію голосних звуків української мови можна уявити наочно у вигляді такої таблиці (див. Табл. №16)
16. Різниця голосних звуків по їх артикуляції
Як класифікуються голосні звуки по ряду?
Як класифікуються голосні звуки з підйому?
Як класифікуються голосні звуки щодо участі губ?
Як можна уявити наочно загальну класифікацію голосних звуків?
Опорні слова і словосполучення:
голосні звуки; лабіалізований (огубленний) і нелабіалізованние (неогубленние) звуки; підйом; ряд; підйом верхній, середній, нижній; ряд передній, середній, задній.
3.2. Приголосні звуки
Звуки мови, що складаються тільки з шуму, або з голосу і шуму, які утворюються в порожнині рота, де видихуваному з легень струмінь повітря зустрічає різні перепони, називаються приголосними.
У складі приголосних звуків української мови є 37 звукових одиниць, кожна з яких в певній позиції здатна виконувати смислоразлічітельную функцію:
[Б], [б '], [в], [в'], [г], [г '], [д], [д'], [з], [з '], [п], [ п '], [ф], [ф'], [к], [к '], [т], [т'], [з], [з '];
[Л], [л '], [м], [м'], [н], [н '], [р], [р'];
[Х], [х '], [ж], [ш], [ц];
[Ч '], [j];
[Ш ̅], [ж ̅].
Класифікація приголосних будується на протиставленні одних ознак іншими. У сучасній російській мові приголосні звуки діляться за кількома класифікаційними ознаками (акустичним і артикуляційним):
щодо участі голосу і шуму;
за місцем освіти;
за способом освіти;
за наявністю або відсутністю палаталізації ( "пом'якшення", від лат. palatum - небо).
За акустичним ознаками приголосні розрізняються за ступенем участі голосу і шуму. Всі згодні української мови діляться на сонорні (від латинського sonorus - звучні) і гучні.
Сонорні характеризуються тим, що в складі цих звуків голос переважає над шумом. У сучасній російській мові до них належать: [л], [л '], [м], [м'], [н], [н '], [р], [р'], [j].
Галасливі приголосні характеризуються тим, що їх акустичної основою є шум, проте є шумні приголосні, які утворюються не тільки за допомогою шуму, але при деякій участі голосу. Серед гучних розрізняються галасливі глухі і галасливі дзвінкі.
Галасливі дзвінкі утворюються за допомогою шуму, супроводжуваного голосом. У сучасній російській мові до них належать: [б], [б '], [в], [в'], [г], [г '], [д], [д'], [з], [з '], [ж], [ж ̅].
Галасливі глухі утворюються за допомогою шуму, без участі голосу. При вимові їх голосові зв'язки не напружені і не вагаються. У сучасній російській мові до них належать: [к], [к '], [п], [п'], [з], [з '], [т], [т'], [ф], [ф '], [х], [х], [ц], [ч'], [ш], [ш ̅ '].
Більшість гучних згодних української мови протиставляються по глухість - дзвінкості: [б] - [п], [б '] - [п'], [в] - [ф], [в '] - [ф'], [д] - [т], [д '] - [т'], [з] - [с], [з '] - [з'], [ж] - [ш], [г] - [к], [ г '] - [до']; не мають парних дзвінких глухі приголосні [ш ̅ '], [ц], [х], [х'], [ч ']. Класифікація приголосних за ступенем участі шуму і голоси наочно можна представити у вигляді таблиці (див. Табл. 2)
За артикуляційних ознаками вихідними є спосіб утворення і місце освіти.
1. За місцем утворення шуму, по тому, які органи мовлення беруть участь у вимові, звуки діляться на губні і мовні.
а) Губні приголосні. при яких перешкода утворюється за допомогою губ або нижньої губи і верхніх зубів. в українській мові губні діляться на губно-губні ([б], [п], [м], [б '], [п'], [м ']) і губно-зубні ([в], [в'] , [ф], [ф ']).
При утворенні губних звуків активним органом є нижня губа, а пасивним - або верхня губа (губно-губні звуки), або верхні зуби (губно-зубні звуки).
б) Залежно від того, яка частина мови створює перешкоду, мовні приголосні діляться на переднеязичниє, среднеязичних і заднеязичние.
Приголосні звуки: сонорні і шумні
в українській мові до - Передньоязикові відносяться [д], [т], [н], [з], [з], [л] і відповідні їм м'які звуки [д '], [т'], [н '], [з '], [з'], [л '], а також [ц], [ч'], [ш], [ш ̅ '], [ж ̅'].
-зубние-: [т], [т '], [д], [д'], [з], [з '], [з], [з'], [ц], [н], [н ' ], [л], [л '];
небно-зубні: [ш], [ш ̅ '], [ж], [ж ̅'], [р], [р '], [ч'].
Поділ переднеязичних звуків на зубні і піднебінно-зубні проводиться з урахуванням пасивного органу. Таким пасивним органом служать в даному випадку або верхні зуби, або підставу верхніх зубів.
Мовні звуки складають більшість всіх приголосних звуків: переднеязичниє утворюються за участю передньої частини спинки мови; среднеязичних - за участю середній частині спинки мови; заднеязичние - за участю задньої частини спинки мови.
До среднеязичних звуку відноситься тільки [j].
Задньоязикові звуки - це [г], [к], [х], [г '], [к'], [х '].
Класифікацію за місцем освіти можна предствить у вигляді таблиці (див. Табл. 3).
2. За способом утворення шуму приголосні діляться на:
А) Вибухові (смичние), при вимові яких виникає повне змикання органів мови, з силою подоланої повітряної струменем. Це [б], [п], [д], [т], [г], [к] і відповідні їм м'які варіанти [б '], [п'], [д '], [т'], [ г '], [к'].
Б) Щілинні (фрікатівние), при вимові яких органи мови сходяться в повному обсязі, в результаті чого утворюється щілина, через яку проходить повітря. Щілинні приголосні інакше називають спирантов (від латинського spiro - дихаю). в українській мові це - [в], [в '], [ф], [ф'], [з], [з '], [з], [з'], [ж], [ж ̅ '] , [ш], [ш ̅ '], [х].
В) Аффрікати при вимові цих приголосних органи мови змикаються, утворюючи перешкоду, яка потім розривається повітрям, в результаті чого утворюється щілина. При цьому змикання і розрив миттєві. Це звуки [ч '] і [ц]. При вимові звуків [ч '] і [ц] необхідно суворе збереження двох моментів артикуляції: змички і щілини. Спочатку відбувається змикання кінчика язика із зубами (при звуці [ц]) або з передньою частиною піднебіння (при звуці [ч ']), потім повітря з легким вибухів розмикає органи мови, від чого утворюється щілина, через яку повітря з шумом виходить назовні, тому звук [ц] складається ніби з злитих разом звуків [т] і [з], а звук [ч '] - з злитих разом м'яких звуків [т'] і [ш ̅ '].
Г) Тремтячі приголосні, або вібруючі при утворенні яких активні органи мови вібрують. в українській мові це звуки [р] і [р '].
Приголосні звуки за місцем освіти.
Який орган бере активну участь в утворенні звуку?
Д) проривних-прохідні приголосні, при вимові яких органи мови повністю змикаються, але не перериваються повітрям, так як повітря проходить через ніс або рот. Це звуки [л], [л '], [м], [м'], [н], [н ']. Так, при утворенні звуків [л] і [л '] передня частина мови змикається з верхніми зубами, але між бічними краями мови та бічними зубами утворюються щілини, через які виходить повітря. Тому звуки [л] і [л '] називають бічними. При утворенні звуків [м] і [м '] щільно змикаються губи, а при утворенні звуків [н] і [н'] мову щільно прилягає до верхніх зубів; але вибуху не утворюється, так як повітря, не розриваючи зімкнутих органів мови, виходить через ніс. Тому звуки [м], [м '], [н], [н'] називаються -Носові.
Класифікація приголосних звуків за способом освіти представлена в таблиці 4.
3. Більшість приголосних звуків української мови протиставлені один одному за ознакою твердості-м'якості: [б] - [б '], [п] - [п'], [в] - [в '], [ф] - [ф' ], [д] - [д '], [т] - [т'], [л] - [л '], [м] - [м'], [н] - [н '], [р] - [р '], [з] - [с'], [г] - [г '], [х] - [х'], [к] - [до ']:
[Ста л] - [ста л '] став - сталь;
[Да л] - [так л '] дав - даль;
[Бра т] - [бра т '] брат - брати.
При утворенні м'яких приголосних до основного звукообразов руху додається супутнє йому додатковий рух органів мови: середня частина спинки язика піднімається вгору до твердого піднебіння, як при звуці [j], внаслідок чого приголосний набуває особливого звучання, яке ми умовно називаємо м'якістю (див. Табл. 5). Не мають пар і є тільки твердими. [Ж], [ш], [ц], тільки м'якими. [Ж ̅ '], [ш ̅'], [ч '], [j].
Приголосні звуки за способом освіти
Т
повне змикання органів мови
Абліцов 4.
Приголосні звуки: сонорні і шумні.
Загальна класифікація приголосних звуків за всіма зазначеними вище ознаками може бути наочно представлена у вигляді такої таблиці (див. Таблицю 6).
ПИТАННЯ:
Як класифікуються приголосні звуки щодо участі голосу і шуму?
Як класифікуються приголосні звуки за місцем утворення шуму?
Як класифікуються приголосні звуки за способом утворення шуму?
Як класифікуються приголосні звуки по м'якості і твердості?
Як можна уявити наочно класифікацію приголосних звуків?
Опорні слова і словосполучення:
приголосні звуки; сонорні, галасливі; дзвінкі, глухі; місце освіти, губні мовні; спосіб утворення, вибухові, щілинні, Co-art, тремтячі, смично-прохідні; тверді і м'які приголосні.
українські приголосні звуки на тлі загальної класифікації приголосних
* В українській мові [j] - сонорні приголосний
4. ЗМІНА голосних і приголосних ЗВУКОВ українського МОВИ
Звуки не існує ізольовано один від одного. Вони знаходяться в постійній взаємодії і впливають один на одного, викликаючи різні звукові зміни.
Розрізняють звукові зміни, викликані позицією звуку в слові. Позиція - це положення звуку в слові. Розрізняють сильні і слабкі позиції звуків.
Сильними позиціями звуків називаються такі, в яких розрізняються найбільше число звуків, тобто звуки вимовляються чітко без змін:
[Будинок / тому // жар / куля // м'ір / сир / ром / л'ес //].
У слабких позиціях відбувається нерозрізнення одного з співвідносних звуків, тобто звуки вимовляються нечітко, зі змінами: [тут / сат / с ди / зй д ось].