Унікальне перетин, сплав загальних, особливих і одиничних рис особистості людини, помножених на своєрідність його генети-чеський природи і життєвого досвіду, дає нам індивідуальність як неповторне відміну одну людину від іншого, як плід індивідуалізації людини, його самобутнього життєвого шляху, його біографії.
Волюнтаризм - це позиція, яка розглядає волю як вищого початку буття над іншими проявами духовного життя людини, включаючи мислення, її примат. Діяти в дусі волюн-тарізма - значить не рахуватися з об'єктивними умовами буття, з законами природи і суспільства, з аргументами розуму і науки, ви-даючи своє свавілля за вищу мудрість.
Фаталізм відображає вільну волю, розглядаючи кожен по-ступок, весь хід життя людини як реалізацію невідворотною судь-б (фатуму), як приречення якийсь надприродною сили.
Ігнорування необхідності (природного, історичної і т.д.) загрожує свавіллям, вседозволеністю, анархією і хаосом, що принципово виключає свободу. Маючи своїм фундаментом необ-ходімость, матеріальне і духовне виробництво, свобода людини і суспільства є продуктом історичного розвитку. Її справжня сутність пов'язана з цілісним розвитком людської особистості, культурним зростанням і творчістю. Одним з аспектів прояви людської свободи є здатність перетворювати окру-лишнього світ, самого себе і той соціум, частиною якого він є, в відповідності з його ідеалами, цілями, інтересами і потреб-ності. Проблеми свободи тісно пов'язані з забезпе-ням моральної і правової відповідальності людини за свої по-ступки. Свобода вибору вчинку, рішення породжує відповідальність, відповідальність направляє свободу.
Важливим етико-філософським аспектом проблеми людини є-ється питання про призначення людини, його причетності історії народу, боротьбі його за щастя, питання про сенс життя. Сенс життя осягається самим суб'єктом. Філософія реального гуманізму свя-викликають виявлення сенсу життя через залучення людини до ду-ховного цінностям, через творчі діяння і моральні поступ-ки. Духовні цінності - це своєрідні культурні скарби людства, накопичені за тисячоліття його історії. Моральні та естетичні цінності як частина духовних багато в чому визначають стратегічну спрямованість поведінки людини, його світогляду зренческіе орієнтири, систему його переконань. Для моральних цін-ностей основним є питання про співвідношення добра і зла, про при-роді щастя і справедливості, про любов і ненависть, про сенс життя. У моральних принципах, ідеалах і нормах концентрується все те, що має загальне значення, що становить моральну культуру міжлюдських відносин. Мораль і її реалізація в нравствен-ності, звичаї (традиції, моральні якості особистості) - це сфера моральної свободи особистості. Важливо відзначити, що в цій сфері загальнолюдські та громадські вимоги збігаються з внутрішніми мотивами особистості. Це область самодіяльності і творчості людини, внутрішнього самоконтролю совісті. Тут глав-ву роль відіграють переконання, сила характеру, свідомість, пере-ходящая в схильність і спонтанне спонукання, в потребу тво-рить добро. Мораль - загальлюдяності, вона включає в себе возв-шенние цінності, принципи суспільства та ідеали особистості, усвідомивши-шей себе індивідуальним представником людства.
Особливе місце в світі людини займає сфера естетичного від-носіння до дійсності. Краса, гармонія, прекрасне, витончений-ве - все це породжується буттям людини і суспільства, обнаружи-ється в специфічній формі в природі. Ступінь його прилучення до світу моральних і естетичних цінностей визначає міру його суспільного розвитку, ступінь культурності і цивілізованості, міру людського в людині. Ступінь культурної розвиненості, со-удосконалюють, естетичної культури у різних людей різна. Іс-торичні мінливі й ідеали краси. Проте в суспільстві існують певні зразки, норми естетичної, моральної, політичної, правової та інших видів духовної культури. Ці идеа-ли, норми, традиції - основа творчої активності людини, механізм адаптації і самодетермінації особистості в суспільстві.
Таким чином, поняття особистості, свободи, цінностей обога-ють і розширюють наше уявлення про людину, про його минуле, сьогодення і майбутнє. Ці «виміру» людини дозволяють пра-вильно зрозуміти і пристрій суспільства як феномена, породженого в процесі людської діяльності.
1. Що таке істина?
2. «Після цього не означає слідом-ствие цього». Як зрозуміти цю фразу?
3. Як здійснити по-знання власного «Я»?