Після того як знання отримано, завжди виникає питання: чи істинне воно і як довести його істинність? Питання про істину і її критерії є одним з центральних і важливих в тео-рії пізнання. Матеріалізм, зокрема діалектичний, вва-ет, що істина - це адекватне (правильне) відображення об'єк-єктивні дійсності пізнає суб'єктом. Іншими словами, істина - це думка, яка вірно відображає об'єк-єктивні дійсність. У сучасній науці найбільш часто вживаним визначенням є наступне: ис-тіна- це відповідність отриманих знань змісту об'єк-єкта пізнання. Істинні ті думки, які відповідають дей-ствительности. Ця концепція істини вважається класичною. Істина (правда) протилежна помилці, неправді.
Помилка - це те, що не відповідає реально-сти, але приймається за істину.
Брехня, неправда - це свідоме спотворення действи-ності з метою ввести когось в оману.
З точки зору моральності оману - сумлінний-ва неправда, а брехня - недобросовісна.
Завдання науки - нарощувати об'єктивне знання про світ.
Одні знання відповідають дійсності повністю, точно; інші - тільки частково. Тому кажуть, що істина має різні властивості: вона об'єктивна; вона відносна і вме-сте з тим в певній мірі абсолютна.
Прийнято виділяти істину абсолютну і відносну. Ці поняття відображають різний відповідність наших знань дей-ствительности.
Абсолютна істінаесть об'єктивна істина в повному обсязі, є абсолютно точне відображення дійсно-сті. Це така істина, яка ніколи не може бути опро-вергнута (після зими приходить весна внаслідок особливостей обертання Землі навколо Сонця). Абсолютною істиною називають повне, незмінне, раз і назавжди встановлене знання про який-небудь предмет або явище.
Більшість філософів розглядають абсолютну исти-ну як зразок або межу, до якого прагне наше знання. На шляху до цієї мети - відносні істини, тобто неповне, ог-зпечних знання. Відносність наших знань обумовлена низкою причин. Перш за все, сам світ нескінченний і мінливий. Крім того, можливості пізнання залежать від реальних історія-чеських умов свого часу і визначаються рівнем роз-ку виробництва, духовної культури, наявними засобами спостереження, експерименту. У підсумку на кожному етапі ми получа третьому знання, неповні, незавершені, невічні.
Відносна істина - це така об'єктивна істина, яка знаходиться в процесі розвитку пізнання, науки, що не-безперервно уточнюється, конкретизується, поглиблюється. Відноси-кові істина може містити поряд з правильними поло-жениями і помилки. Причини цього криються в деяких особливостях пізнавальної діяльності людини. У міру накопичення знань одні відносні істини замінюються іншими, більш повними і глибокими. Шлях пізнання напоми-нает сходи, де кожна знову відкрита істина - сходинка до наступної.
Процес відкриття істини - довгий процес. Істини можуть формуватися десятиліттями і навіть століттями. Фактично істина є процес, вона знаходиться в постійному розвитку.