Мито - виконує функцію податку, що стягується при перетині товаром митного кордону, який підвищує ціну імпортованих (або експортованих) товарів і надає тим самим вплив на обсяг і структуру зовнішньоторговельного обороту.
У більшості країн світу існує розгалужена система митних зборів, оформлена у вигляді митних тарифів.
Митні тарифи - це систематизований перелік митних зборів, якими обкладаються товари при імпорті, а в окремих випадках - при експорті з даної країни.
Функції митних тарифів.
Захист національних виробників від іноземної конкуренції.
Джерело надходження коштів до державного бюджету.
Засіб поліпшення доступу національних товарів на іноземні ринки за рахунок порівнянного зниження ставок митних тарифів (мит) з зацікавленими країнами.
Митні тарифи будуються на основі товарних класифікаторів, що містять перелік товарів, які розподіляються за відповідною схемою. В даний час найбільш поширеним класифікатором товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі, є гармонізована система опису і кодування товарів.
Зазвичай, митні тарифи мають кілька колонок ставок оподаткування: колонку максимальних (або генеральних) мит, колонку мінімальних мит та колонку преференційних мит.
Максимальні мита - застосовуються по відношенню до товарів тих країн, з якими немає торгових договорів і угод.
Мінімальні мита - застосовуються по відношенню до товарів тих країн, з якими діють торгові угоди або угоди, що передбачають взаємне представлення режиму найбільшого сприяння.
Преференційні (пільгові) мита, якими обкладаються товари з країн, що розвиваються. Преференційні мита розвинутих країн для товарів країн, що розвиваються входить в утворену в рамках ООН (ЮНКТАД) загальну систему преференцій.
А) за способом стягнення:
1. Адвалорні -взімаемие в% від ціни товару (наприклад, 20% від митної вартості товару).
2. Специфічні - стягуються у вигляді певної грошової суми з одиниці ваги, обсягу або штуки товару (наприклад, 10 грн. За 1 тонну).
3. Змішані - при яких товар одночасно обкладається і адвалорної та специфічної митом (наприклад, 20% від митної вартості товару, але не більше 10 грн. За 1 тонну).
Найбільш поширена - адвалерної. У розвинених країнах рівень цих мит - близько 6-8%. У менш розвинених країнах, які побоюються іноземної конкуренції, цей рівень вище - до 100%. В Україні середня ставка порядку 10-30%.
Б) по об'єкту оподаткування:
1.Імпортни е - мита, які накладаються на імпортні товари, що надходять на внутрішній ринок країни. Є сьогодні переважною формою мит в світовій практиці, що застосовується з метою захисту національного товаровиробника від іноземної конкуренції.
2. Експортні - мита, які накладаються на експортні товари, що надходять за межі митного кордону країни. Головна мета застосування даного виду мита - скорочення експорту і збільшення надходжень до бюджету.
3. Транзитні - мита, які накладаються на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни.
1. Сезонні - мита, які застосовуються для оперативного регулювання торгівлі продукцією сезонного характеру, насамперед сільськогосподарської.
2. Антидемпінгові - мита, які застосовуються в разі ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж їх нормальна ціна в країні-експортері.
3. Компенсаційні - мита, які застосовуються в разі ввезення на територію країни товарів, при виробництві яких прямо або побічно використовувалися субсидії.
3. Нетарифні інструменти зовнішньоекономічного регулювання.
У сучасній світовій практиці спостерігається тенденція до більш широкого застосування нетарифних інструментів регулювання у зовнішньоекономічній політиці.
· Інструменти стимулювання експорту;
· Інші нетарифні інструменти.
Квоти - обмеження у вартісному чи фізичному вираженні, що вводяться на імпорт і експорт певних товарів на певний період часу.
1. За кількістю країн, на які поширюється квотування:
a) глобальні -относящіеся до всіх країн імпортерам або експортерам;
b) вибіркові - поширюються на конкретно визначені країни або групи країн.
(Серед останніх - квота на експорт металопродукції України, встановлена ЄС, в розмірі до 1,5 млн. Тонн готових виробів.)
2. За періодом дії:
(Сезонні - в основному для сільськогосподарської продукції в період її збору).
Ліцензія - спеціальний дозвіл на зовнішньоторговельні операції певними товарами.
Основні види ліцензій:
1. Автоматична (генеральна) - роздільна безперешкодне ввезення або вивезення товару, включеного до ліцензійних списки, в перебігу певного часу.
2. Неавтоматична (разова індивідуальна) - роздільна імпорт (або експорт) певного товару певному імпортеру (або експортеру) із зазначенням кількості товару, його вартості, країни його походження (або призначення), а в ряді випадків також і митного пункту, через який повинен бути здійснений ввезення (або вивезення) товару.
Серед нетарифних інструментів щодо стимулювання експорту виділяють:
1. Державне кредитування експорту - надання кредитів фірмам - експортерам під більш низькі, у порівнянні з приватними банками, ставки відсотка і на більш тривалі терміни.
2. Надання пільгових кредитів країнам, що розвиваються під зобов'язання закупівлі товарів країни - кредитора.
3. Державне страхування експортних кредитів, що дозволяє комерційним банкам представляти пільгові кредити експортерам, тому що держава бере на себе ризик неотримання платежу.
4. Податкові пільги для експортерів (знижки з податку на доходи, відстрочки в їх сплаті; звільнення від сплати непрямих податків і т.д.)
5. Субсидування експорту - пряме фінансування за рахунок бюджету експортного виробництва. Це найбільш агресивний вид стимулювання експорту, що створює необґрунтовані переваги експортерам, і в міжнародній практиці розглядається як недобросовісний метод конкуренції.
6. Організаційне та інформаційне сприяння експорту - організація торгових виставок та ярмарків за кордоном, відрядження торгових місій за кордон, практична допомога з боку посольств, забезпечення фірм торгово-економічною інформацією.
До іншим нетарифних інструментів відносяться:
· Імпортні податки (прикордонний податок при перетині кордону, портові, статистичні та інші збори);
· Імпортні депозити - форма застави, який імпортер повинен внести в свій банк в національній або іноземній валюті перед закупівлею іноземного товару в вигляді відсотка від вартості;
· Регулювання припливу і вивезення капіталів - пільгові умови інвестування, гарантії уряду, податкові пільги, встановлення мінімального і максимального іноземної участі в спільних підприємствах, умови репатріації прибутку, участі національних кадрів в таких підприємствах;
· Добровільні експортні обмеження - зобов'язання експортера обмежити певною величиною обсяг своїх поставок або мінімальну ціну експортованих товарів в дану країну - імпортера. Причина таких добровільних обмежень - загроза санкцій з боку держави - імпортера.