Люди давно засвоїли, що самозабезпеченість та ізольоване натуральне господарство, в якому проводиться весь набір необхідних продуктів, неефективні. Людина, що береться за лю-буя роботу, може бути майстром на всі руки, але в виробник-ності праці він явно не досягне успіху. Ось чому в суспільствах з давніх-давен розвивається розподіл праці між виробниками, тобто про-собления різних його видів у формі спеціалізації діяльності (від лат. Specialis - особливий - species - рід, вид, різновид).
Спеціалізація виробництва, отже, - це така його організація, при якій виробники зосереджуються на ви-пуску певних видів продукції. "Я гайки роблю, а ти для га-ек робиш гвинти", - читаємо у Сміта (1-138). Звідси ясно, що раз-розподіл праці одночасно передбачає і виробничу кооперацію, або кооперування (від лат. Cooperatio - співпраця), тобто господарські зв'язки між спеціалізованими предприяти-ями, взаємообмін продукцією, яку вони випускають. У спеціа-лізації, природно, є як плюси, так і мінуси.
Так, в числі головних переваг поділу праці преж-де всього - ♦ більш раціональне використання факторів виробництва. Віддаючи весь свій час якогось одного справі, люди легше опановуючи-ють за необхідне майстерністю і швидше в ньому удосконалюються.
У спеціалізованому виробництві значно менше простоїв обладнання, немає неминучих втрат часу. Нарешті, при регіональному і між-народному поділі праці ефективніше використовуються географічні, природно-кліматичні, господарські та інші особливо-сті окремих регіонів і країн.
Друге гідність - ♦ можливість механізації виробництва. Справа в тому, що спеціалізація гранично спрощує технологічні операції. Адже навіть сьогодні немає такого універсального верстата, який би перетворив, скажімо, стовбур дерева в шафу. Якщо ж раз-бити цю роботу на невеликі окремі спеціалізовані опе-рації, то застосування машин, конвеєрів, автоматики стає цілком можливим. В результаті потужно зростає виробник-ність праці, розширюється випуск продукції, забезпечуються його масовість і здешевлення. А це дає ще одну перевагу спеціалізації - ♦ зростання ефективності виробництва.
Серед основних недоліків поділу праці виділяються -монотонность і нудность спеціалізованого праці. Тут працівник - часто механічний виконавець заданих машиною руху-ний. Ом "прив'язаний" до відносно вузькому роду діяльності, і в разі безробіття йому важче знайти інше робоче місце. Осо-бенно ізмативающе діє на людей жорстка "убудованість" в конвеєрні технології. "Робочий на конвеєрі, ніби в'язень, то-тілько і думає про те, як би вирватися з цього пекла", - зі співчуттям третьому відзначає в своєму романі "Колеса" Артур Хейлі (45-203).
Далі, ніж дрібніше поділ праці, тим більше виробники -залежить один від одного. Збої в одній ланці відразу позначаються на всьому ланцюжку. Тому слід уникати надмірно вузької специали-зації, щоб не вийшло, як у жарті у Достоєвського: один док-тор лікує ніс, а інший перенісся. Нарешті, масове специали зірованним виробництво, з його неминучою стандартизацією, нерідко пригнічує і одноманітністю продукції, що випускається.
І все ж плюси поділу праці явно переважують його міну-си. Саме масовість і відносна дешевизна виробів спеціа-лу виробництва (особливо таких, як телевізори, хо-лодільнікі, пральні машини, комп'ютери та ін.) Роблять їх доступними для широких верств населення.