Суспільне відтворення та макроекономічні показники

Макроекономіка - це галузь економічної науки, що вивчає поведінку економіки як єдиного цілого, з точки зору забезпечення сталого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, стабільного рівня інфляції і рівноважного платіжного балансу.

Макроекономіка оперує агрегованими величинами (сукупними).

У макроекономіці існує три основні концепції формування очікувань економічного суб'єкта:

1. Концепція статичних очікувань. тобто економічні суб'єкти, очікують в майбутньому теж, що було в минулому;

2. Концепція адаптивних очікувань. тобто економічні суб'єкти, коректують свої очікування з урахуванням помилок допущених в минулому;

3. Концепція раціональних очікувань. тобто прогнози економічних суб'єктів на майбутнє складаються як оптимальний варіант переробки всієї інформації.

У макроекономіці виділяються такі показники:

1.1 Ендогенні (внутрішні) -н-р: інфляція, споживання, інвестиції і тд;

1.2 Екзогенні (зовнішні) - н-р: зміна держвидатків, податків, грошової маси;

2.1 Змінні потоку. змінюються в одиницю часу і характеризують протягом економічних процесів (доходи і витрати споживачів, обсяг інвестицій, дефіцит держбюджету);

2.2 Змінні запасу. можуть бути виміряні тільки в певний момент часу, тобто на конкретну дату (майно споживача, накопичений капітал, держборг);

3.1 «витоку» - будь-яке використання доходу не на покупку, зроблену всередині країни продукції (заощадження, податки, імпорт)

3.2 «ін'єкції» - будь-яке доповнення до споживчих витрат на продукцію, вироблену в країні (інвестиції, держвидатки, експорт).

Макроекономіка характеризує стан національного виробництва за допомогою системи національних рахунків (СНР). Основним показником СНР є ВВП, який дублює показник ВНП з деякими відхиленнями.

ВВП - валовий внутрішній продукт - це показник, що вимірює вартість кінцевої продукції виробленої резидентами даної країни за певний часовий період. Резидентами вважаються всі економічні одиниці незалежно від їх національної приналежності і громадянства, які мають центр економічного інтересу на економічній території даної країни, тобто займаються продуктивною діяльністю або проживають в країні не менше 1 року. Економічна територія не включає територіальні анклави інших країн, але містять свої анклави розташовані на території інших країн.

ВНП - валовий національні продукт - макроекономічний показник, який представляє собою сукупність ринкових вартостей кінцевих товарів і послуг, створених факторами виробництва, що знаходяться у власності громадян даної країни, не тільки всередині країни, але і за кордоном.

ЧФД - чисті факторні доходи - різниця між доходами отриманими громадянами даної країни за кордоном і доходами іноземців отримані на нашій території.

У закритій економіці ВНП = ВВП.

ВНП та ВВП вимірюють вартість кінцевої продукції.

Кінцевими товарами і послугами є ті з них, які використовуються на кінцеве споживання, накопичення, експорт. Для виключення повторного рахунку з ВВП (ВНП) виключають проміжну продукцію. що йде на переробку і перепродаж.

ВВП (ВНП) вимірюється трьома способами:

1. Метод кінцевого використання (за витратами)

де, С - споживання - витрати домогосподарств на товари тривалого користування і поточне споживання (без урахування витрат на покупку житла).

I - валові інвестиції - це капіталовкладення в основні виробничі фонди, витрати на покупку житла і його будівництва, інвестиції в запаси, чисте придбання цінностей (купівля предметів, службовців не для виробництва, а для збереження вартості (дорогоцінне каміння та метали, картини, колекції, антикваріат)).

Валові інвестиції складаються з чистих інвестицій та амортизації. I = Iч + А

Придбання цінних паперів не відноситься до інвестицій, так як в цьому випадку не створюються нові активи, а перерозподіляються старі.

- Державні трансферти - виплати держорганів не зв'язані з рухом товарів і послуг.

- Приватні трансферти- благодійність, пенсії і стипендії своїм працівникам (трансферти бізнесу), щомісячні субсидії студентам від батьків і тд.

Х - чистий експорт X = EX - IM

2. Розподільчий метод або за доходами. Здійснюється підсумовуванням всіх факторних доходів + амортизація і чисті непрямі податки на бізнес.

ВВП (ВНП) = W + R + i + p + A + Tчк де, Тчк = Тк-S

де, W - зарплата; R - рента; i - відсоток; р - прибуток (НЕ корпоративна + прибуток корпорації); А - амортизація; Тчк - чисті непрямі податки на бізнес; S - субсидії.

Відсотки по державному боргу не враховуються.

3. Виробничий метод або за доданою вартістю. Тут підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

Додану вартість можна визначати як різницю між загальним виторгом, отриманої від продажу продукції і вартістю ринкових витрат на її виробництво і реалізацію (вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, транспортні витрати і тд.).

Сума доданої вартості = вартості кінцевих товарів і послуг.

У ВНП (ВВП) не включаються непродуктивні угоди, які складаються з:

1. Чисто фінансових угод:

1.1 Державні трансфертні платежі.

1.2 Приватні трансфертні платежі.

1.3 Операції з цінними паперами.

2 Перепродаж уживаних товарів.

У вартість виробленої продукції також не включається приріст вартості активів внаслідок інфляції (поки товари знаходяться на складі) тобто холдингова прибуток.

Виділяють номінальний, реальний ВВП (ВНП). Номінальний ВВП (ВНП) розраховується в поточних ринкових цінах. Реальний ВВП (ВНП) розраховується з урахуванням інфляції або дефляції (падіння цін).

ВВПр = ВВПн / Iц де, Iц - індекс цін

Iц = Io / Іб * 100% де, Iо - ціни звітного періоду; Іб - ціни базисного періоду.

Індекс цін виражає зміна середнього рівня цін широкої групи товарів за певний період.

Дефлятор використовується для визначення рівня інфляції і має три відмінності від індексу цін:

1. Df вимірює ціни ширшої групи товарів;

2. Df вимірює вартість нефіксованого набору благ;

3. Df включає тільки ціни товарів і послуг, вироблених в країні, а індекс цін включає в себе ще й імпорт.

Df визначається як відношення номінального і реального ВВП (ВНП).

ЧНП - чистий національний продукт - різниця між вартістю створеної кінцевої продукції і амортизацією ЧНП = ВНП-А

НД - національний дохід НД = ЧНП - ТК

Особистий дохід - ЛД = НД - внески на соц. страхування - податок на прибуток корпорації - не розподіляють прибуток корпорації + трансферти.

Наявний доход РД = ЛД - Тін де, Тін - індивідуальні податки.

ЧЕБ (Чистий економічний добробут) - узагальнюючий макроекономічний показник, що характеризує якість і рівень життя населення в цілому. Обсяг ЧЕБ визначається шляхом доповнення до ВВП (ВНП) товарів і послуг тіньової економіки, роботою на дому, здійснюваної самостійно, збільшенням часу на дозвілля і відніманням витрат на усунення наслідків забруднення навколишнього середовища.

На роботу реальної економіки впливає тіньова економіка - це будь-які відносини виникають у сфері виробництва, обміну, розподілу чи споживання економічних благ, які завдають шкоди суспільству, державі і руйнують особистість.

Тіньова економіка ділиться на три групи:

1. Неофіційна економіка.

2. Фіктивна економіка - коли під офіційно зареєстрованими організаціями здійснюються протиправні дії. Вивіз капіталу з країни за фіктивними контрактами, легалізація кримінального капіталу, несплата податків.

3. Чорна економіка - виробництво і продаж наркотиків, розбій, грабежі, вимагання, монопольні дії на ринку обмежують конкуренцію.

Виділяють три групи факторів, які сприяють розвитку тіньової економіки:

1. Економічні - високі податки, реструктуризація народного господарства, фінансова криза, недосконалість приватизації;

2. Соц. чинники - низький життєвий рівень населення, високий рівень безробіття, нерівномірний розподіл ВВП;

3. Правові фактори - недосконалість законодавства, відсутність у держави можливості щодо припинення незаконною економічної діяльності.

Плюси тіньової економіки. Формування більш ефективних форм економічної діяльності; Створення нових робочих місць в період спаду офіційної економіки; Формування недержавної фінансової бази для вирішення соц. проблем.

Мінуси тіньової економіки. порушення системи оподаткування та зменшення збирання податків; дезорганізація виробничих процесів в офіційній економіці; посилення криміногенної обстановки в суспільстві, порушення системи відповідальності.

Схожі статті