Область: Звичаї, обряди, свята
Порядковий номер: 03.01.02
Одним зі збережених у узбецького народу з давніх-давен обрядів було свято з приводу обрізання - ўғіл тўйі. У різних регіонах Узбекистану воно відоме під такими назвами, як "суннат тўйі", "чукрон", "хатнього тўйі", "қўліні ҳалоллаш (поклаш)".
Цей обряд також пов'язаний з далеким історичним минулому і пов'язаний з традицією святкування обряду ініціації - спеціального обряду переходу хлопчиків з одного етапу віку в інший, що виник на ранніх етапах історії людства. Цей обряд перетворився в звичай у євреїв і в країнах, де набуло поширення релігія іслам. Проведення у мусульман свята з нагоди обрізання є «виконанням сунни ісламу». В Узбекистані цей обряд також має давню основу.
Цей обряд проводився у хлопчиків 3-5-10 років, в деяких випадках до 11-12 років, за участю родичів, сусідів і громади. Традиційно, в процесі підготовки до суннат тўй проводився ряд обрядів (шиття ковдр, крій і шиття весільного одягу), які поручилися багатодітним жінкам махалли літнього і середнього віку. У період до весільного торжества проводилися такі обряди, як Тандир қурді, сўқім сўйді, маслаҳат оши. Після цих обрядів проводився обряд читання Корану (ҳатмі қур'он), на яке запрошувалися люди похилого віку кишлаку (махалли), імам і родичі. У будинку, де буде проводитися суннат тўй, накривається спеціальний стіл, готується плов, в кінці обряду читаються аяти Корану, і відбувається молитва. Після цього починаються великі весільні торжества.
На святі з нагоди обрізання винуватцю торжества в колі родичів і аксакалів односельчан, надягають новий повний комплект одягу. Потім вітають хлопчика і обсипають його грошима, солодощами.
Найбільшим обрядом на святі вважається роздача плову народу. До 80-х ХХ століття гості, які прибули на плов, сідали на килимах і килимах, розстелених на землі, супах і дерев'яних ліжках. Зараз же цей обряд проводиться в спеціальних місцях (ресторан, кафе). На стіл ставили хліб, солодощі, фрукти. Традиційно, після того, як прибули гостям давали чай, роздавали спеціально приготований для обряду плов. Зараз у багатьох територіях Узбекистану звичаєм стало роздача плову рано вранці. У минулі часи в кінці обряду роздачі плову ввечері посеред двору розпалювався велике багаття, навколо якого проводили великий Кураш, перетягування канатів та інші національні ігри. У вітальнях кімнатах (жінки всередині) проводився бенкет, читання віршів, бахши виконували уривки з дастанов. На наступний день після святкування проводилися копкарі (козлодраніе) та інші змагання на яких вручалися призи переможцям. Зокрема, організовувалися такі дитячі ігри, як "олтін қовоқ" в Хорезмі, "қулоқ чўзді" у Ферганській долині, "маст бола" в Ташкентде і ін.
В кінці суннат тўй майстер-перукар робив обрізання хлопчикові, в честь якого було влаштовано урочистості. Зараз це здійснюється з боку лікарів-хірургів. У колишні часи, майстер затискав кінчик члена хлопчика спеціальної дерев'яної прищіпкою - ғаров, а потім бритвою відрізав ту його частину, яку слід було відрізати. Під час обрізання з побажанням хлопчикові довгих років життя, повного достатку давали вкусити корж. Проведення цього обряду служило, щоб відволікти дитину під час болю. Після проведення обрізання майстром для хлопчика починалася Чіллі обрізання (Хатня чілласі), під час якої діяли ті ж обмеження, що і при відвідуванні новонароджених і молодят. У період після обрізання дитини не випускали вночі за межі будинку, поруч з ним постійно повинен був знаходитися хтось. Процес обрізання в більшості випадків проводився у вузькому колі за участю родичів і сусідів. Після того, як після 2-3 днів хлопчик, якому зробили обрізання, встає з місця, за участю жінок з числа родичів і сусідів відбувався обряд складання ліжка (пані йіғіш).