Сукупний суспільний продукт

Російські універсальні енциклопедії
Брокгауз-Ефрон і Велика Радянська Енциклопедія
об'єднаний словник

С. о. п. створюється в численних взаємодіючих галузях матеріального виробництва, пов'язаних між собою поглиблюється суспільним поділом праці. При капіталізмі ці зв'язки, їх розвиток є стихійно діючий відтворювальний механізм. У соціалістичному суспільстві вони свідомо плануються і регулюються.

С. о. п. вимірюється як його фізичним об'ємом, так і величиною вартості. Фізичний обсяг практично вимірюється сумою вироблених за рік продуктів в незмінних цінах, що дозволяє бачити динаміку С. о. п. Ця сума продуктів визначається і по їх вартості. Практично це здійснюється в поточних цінах і показує структуру С. о. п. відбуваються в ній зміни.

С. о. і. виступає в двох формах: валового суспільного продукту і кінцевого суспільного продукту. Валовий суспільний продукт - це вся сума продуктів, що створюються первинними ланками суспільного розподілу праці (підприємствами і об'єднаннями), що надходять через економічний оборот в виробниче і невиробниче споживання. У цій сумі міститься т. Н. повторний рахунок: вироби і матеріали, вироблені одними підприємствами, використовуються потім іншими і входять у вартість їх продукції. Повторний рахунок зростає у міру розвитку суспільного розподілу праці, показує зміна структури суспільного виробництва. Валовий суспільний продукт, очищений від повторного рахунку, виступає як кінцевий суспільний продукт, повніше характеризує динаміку суспільного виробництва.

Соціалістичний лад забезпечує високі темпи зростання С. о. п. За 1951-74 середньорічний темп приросту промислової продукції СРСР склав 9,7%, а США - 4,4%, продукції сільського господарства -відповідно 3,8 і 1,9%.

За вартістю С. о. п. ділиться на дві частини: перенесену вартість (знос засобів праці і витрата предметів праці) і новостворену вартість, або національний дохід суспільства. Перша з них відшкодовує витрачені в процесі виробництва засоби виробництва, друга - містить в собі вартість необхідного і додаткового продукту і йде на потреби накопичення і споживання. У капіталістичному суспільстві між необхідною і додатковою частинами новоствореної вартості існує антагонізм, що виражає відношення експлуатації найманої праці капіталом; при соціалізмі цей антагонізм усунений і необхідний і додатковий продукт використовуються в інтересах усіх трудящих. Структура С. о. п. за вартістю під впливом науково-технічного прогресу та ін. чинників змінюється.

За економічним призначенням С. о. п. ділиться на засоби виробництва і на предмети споживання. Цей поділ С. о. п. також відображає певні сторони виробничих відносин суспільства. При капіталізмі засоби виробництва присвоюються класом капіталістів і використовуються в цілях посилення експлуатації найманих працівників. Предмети споживання також виходять з виробництва як власність капіталістів; трудящі при цьому шляхом обміну отримують предмети споживання в межах вартості їх робочої сили і потреби капіталу у відтворенні найманої робочої сили. У соціалістичному суспільстві обидві ці частини С. о. п. є суспільним надбанням. Засоби виробництва постійно повертаються в процес виробництва і примножують державну і кооперативно-колгоспну власність. Предмети споживання надходять в особисте й спільне споживання трудящих міста і села, використовуються для підвищення їхнього добробуту. В ході суспільного відтворення між двома частинами С. о. п. складається певне співвідношення. В умовах технічного прогресу виробництво засобів виробництва має зростати швидше виробництва предметів споживання.

В СРСР високими темпами збільшується і виробництво засобів виробництва, і виробництво предметів споживання. При цьому темпи їх зростання зближуються, що відображає поворот структури суспільного виробництва в бік більш повного задоволення потреб трудящих, підвищення рівня життя народу. Причому в суспільному виробництві в цілому зберігаються випереджаючі темпи зростання виробництва засобів виробництва як основи технічного переозброєння народного господарства, збільшення виробництва предметів споживання і поліпшення життя народу, зміцнення оборони країни. Особливо швидко розвиваються найбільш прогресивні галузі важкої індустрії, що визначають технічний прогрес у всьому соціалістичному народному господарстві.

Літ .: Маркс К. Капітал, т. 2, Маркс К. і Енгельс. Соч. 2 изд. т. 24, с. 413-15, 441-46, 481, 486, 490-91; Ленін В. І. З приводу так званого питання про ринки, Полн. зібр. соч. 5 видавництво. т. 1, с. 72, 80-81,100; його ж, До характеристики економічного романтизму, там же, т. 2, м 1, § 4-5; його ж, Розвиток капіталізму в Росії, там же, т. 3, гл. 1, § 5-9; його ж, Ще до питання про теорію реалізації, там же, т. 4, с.72-76; Матеріали XXIV з'їзду КПРС, М. 1971; Матеріали XXV з'їзду КПРС, М. 1976; Державний п'ятирічний план розвитку народного господарства СРСР на 1971-1975 роки, М. 1972, с. 72-82; Кронрод Я. А. Громадський продукт і його структура при соціалізмі, М. 1958; Плишевский Б. П. Яременко Ю. В. Закономірності руху суспільного продукту і національного доходу, М. 1963 гл. 1; Корягін А. Науково-технічна революція і пропорції соціалістичного відтворення, М. 1971, гл. 2.