· Автократизм або невелике число носіїв влади (монарх, диктатор, військова хунта, олігархічна група);
· Не підконтрольність влади народу, звужені або зведені нанівець дії принципів виборності державних органів і посадових осіб, підзвітність їх населенню;
· Ігнорується принцип поділу влади, глава держави, виконавча влада домінують, роль представницьких органів обмежена;
· Монополізація влади і політики, недопущення реальної політичної опозиції і конкуренції (іноді відсутність різноманітних політичних інститутів може бути наслідком незрілості громадянського суспільства або недовіри партіям з боку населення);
· Відмова від тотального контролю над суспільством, невтручання обмежене утручання у внеполитические сфери, перш за все в економіку;
· Як методів державного управління домінують командні, адміністративні, в той же час відсутня терор, практично не застосовуються масові репресії;
· Права і свободи особистості головним чином проголошуються, але реально не забезпечуються (перш за все, в політичній сфері);
· Особистість позбавлена гарантій безпеки у взаємовідносинах з владою;
· Силові структури суспільству практично непідконтрольні і використовуються часом в політичних цілях. [1]
Традиційні абсолютистські монархії - режими, в яких відсутні поділ влади, політична конкурен-ція, влада сконцентрована в руках вузької групи осіб, гос-подстве ідеологія аристократичного класу.
4. Країни «соціалістичної орієнтації» з усіма особливостями сприйняття соціалізму, його типів, егалітаристських традицій власної культури і так далі (приклади: Алжир, Бірма, Гвінея, Мозамбік, Венесуела, Танзанія, Білорусь та інші).
Вони бувають трьох видів:
а) володіють строго диктаторської, терористичної природою і персональним характером влади (наприклад, ре-жим І. Аміна в Уганді);
б) військові хунти, які проводять струк-турне реформи (наприклад, режим генерала Піночета в Чилі);
в) однопартійні режими, що існували в Єгипті при Г. А. Насер, в Перу при X. Перона, і т. д.