Ступор (психомоторне загальмованість) може виникнути у хворих шізоф-
реніей, після гострої психічної травми, при важких соматичних забо-
Кататеніческій ступор зазвичай розвивається на початку захворювання шізоф-
реніей більш-менш раптово, перетиснути з порушенням, причому ці
стану можуть змінювати один одного на протязі дня. знерухомленість
частіше буває неповної (субступора), тонус м'язів може бути знижений, іноді
хворі застигають в доданих їм позах ( "воскова гнучкість"). вираз
особи часто змінюється, особливо характерна міміка здивування, неуважності,
екстазу або жаху і ін. що пов'язано з великою кількістю в цей час фантастічес-
ких, грезоподобних, сновідних переживань (онейрологічні кататонія). якщо
ступор розвивається менш гостро, як, наприклад) у хворих божевільною формою
шизофренії, він виникає на тлі вже наявних у хворого слухових гал-
люцінацій і марення переслідування. Тоді поряд з обездвиженностью больно-
го вдається спостерігати, як він до чогось прислухається, ворушачи губами,
беззвучно відповідає на питання.
Найбільш важка форма ступору - люцідний ступор - буває при хроні-
чеський кататонической формі шизофренії, протікає зазвичай без будь-яких
переживань (порожній ступор). Міміка застигла, погляд спрямований в одну
точку, на питання не відповідає (мутизм), найчастіше це ступор з м'язовим
оціпенінням, коли хворі лежать в ембріональній позі, м'язи напружені,
щелепи стиснуті. Хворі можуть бути неохайні сечею та калом. різко сопро-
тівляются всім спробам змінити положення кінцівок, позу тіла ( "не-
гатівізм "), наполегливо відмовляються від їжі, нерідко у них відзначається істо
щення. Люцідний ступор може протікати ні з м'язовим заціпенінням, а з
Депресивний ступор є максимальною виразністю депресії
(Див.). Поряд з обездвиженностью можна спостерігати ознаки вітально поні
женного настрою (страдницький вираз обличчя, депресивні вискази-
вання та інші симптоми депресії). Небезпека цього виду ступору заклю
чає в можливу спробу накласти на себе руки, а також в тривалому
відмову з цією ж метою від їжі.
Психогенні (істеричний) ступор, так само як і психогенне возбужде-
ня (див.), виникає зазвичай після сильної психічної травми, що є-
ється головним критерієм диференціальної діагностики від інших видів сту-
пора. Незважаючи на знерухомлених, характерна виразність міміки,
відбиває емоційну насиченість переживань хворого. вираз
особи частіше страдницьке, на очах сльози. На питання хворий не відповіда-
ет, але як би намагається це зробити за допомогою міміки. У поведінці больно-
го можна спостерігати риси демонстративності, особливо при згадці про
психотравмуючої ситуації. Характерна велика кількість вегетативних реакцій.
Ступор при важких соматичних захворюваннях і інтоксикаціях развива-
ється при несприятливому перебігу інфекцій, при отруєннях, в тому числі
психотропними засобами (див.). Протікає на тлі виражених ознак
основного заоолеванія в поєднанні з порушенням свідомості.
Диференціальна діагностика має важливе значення, так як ви-
ет різну тактику невідкладної терапії. Кататонічний ступор виникає в
Під час шизофренічного процесу, рецидивує, тому важливе значення
мають анамнестичні відомості, а також описані вище ознаки переходу
ступору в кататонічне збудження (див.). Для розпізнавання депрессів-
ного ступору важлива динаміка його розвитку, йому зазвичай передує більш
-менш тривалий період утяжеляются депресії.
-гают також клінічні ознаки депресії. Слід враховувати, що при
дуже важких психогенних (катастрофа, раптова втрата близької челове-
ка та ін.) депресивний ступор може виникати так само гостро, як і психо-
генний - У цих випадках диференціювання допомагають описані вище разли-
чия в клінічній картині. Ступор при важких соматичних захворюваннях
протікає з розладом свідомості на тлі основного захворювання і сви-
детельствует про тяжкість страждання. При цьому відсутні як кататонічес-
кі симптоми, так і депресивні прояви, виражені симптоми основного
захворювання, а також можлива неврологічна симптоматика, свиде-
чить про поразку відповідних відділів мозку (менінгеальні
симптоми, анизорефлексия, патологічні рефлекси і ін.).
Невідкладна допомога зводиться до попередження небезпечних дій і забезпе
печению заходів безпеки хворого. При кататоническом ступорі - це го-
товности до купірування раптового імпульсивного збудження (див.). при
депресивному ступорі - попередження можливості раптового розвитку
депресивної ажитації (див.) з прагненням до самогубства, а також уст-
поранення відмови від прийому їжі. Слід враховувати, що психогенний ступор
може змінюватися психогенним порушенням. Невідкладна допомога при катато-
ническом ступорі в позалікарняних умовах не має сенсу, так як по-
тортури растормаживания хворого можуть викликати збудження і тим самим
створити додаткові труднощі.
В умовах стаціонару завдяки барбаміл-кофеїнові растормаживанию
вдається виявити особливості переживань хворого і тим самим визначити
характер ступору. Воно ж служить методом лікування і допомагає при наполегливому
відмова ЕОТ їжі. На початку вводять 1-2 мл 20% розчину кофеїну, а через 3-5
хв внутрішньовенно повільно 5-10 мл 510% розчину барбаміл, контролюючи
стан хворого, і при перших ознаках растормаживания припиняють
вливання, щоб не перевищити індивідуальну для цього хворого расторма-
жива дозу і не викликати звичайний сон. Припиняють введення барбаміл в
той момент, коли хворий відкриє очі або коли почнуть проявлятися ми-
мические, рухові або вегетативні (у вигляді збліднення або покрас-
нання особи, пітливості та ін.) реакції при цьому треба всіляко стімуліро-
вать розгальмовування хворого: звертатися до нього з питаннями, торсати,
злегка полопивать по щоці і т.п.
В умовах психіатричного стаціонару кататонический ступор лікують
внутрішньом'язовим введенням френолона в дозі 5-15 мг / сут, при люцідном сту-
порі призначають мажептіл всередину до 60 мг / добу; ефективні також барбаміл-
кофеїнові растормаживания. Ефективний також психостимулятор сиднокарб
до 30-50 мг / добу всередину. При ступорі з маренням і галюцинаціями застосовують
стелазин (тріфтазін), галоперидол, тріседал за тими ж принципами, що і
лікування маячних та галюцинаторно станів (див.). при депресивному
ступорі проводять барбаміл-кофеїнові растормаживания, застосовують меліпра-
хв до 200-300 мг / добу всередину або внутрішньом'язово. При психогенного ступорі
використовують діазепам (седуксен, реланіум) до 30 мг / добу всередину, краще
внутрішньом'язово; еленніум до 50 мг / добу всередину, краще внутрішньом'язово; фена-
зепам - 3-5 мг / сут всередину. Ступор при важких соматичних захворюваннях
вимагає інтенсивного лікування основного захворювання.
Госпіталізація необхідна в психіатричну лікарню при всіх видах
ступору, крім соматогенного, лікування якого здійснюється в тому ж
відділенні, де знаходите ябольной соматичним захворюванням.