Другий важливий структурний компонент пухлини - її будів-ма. Строма в пухлини, так само як і строма в нормальної тканини, в основному виконує трофічну, модулирующую і опорну функції. Стромальні елементи пухлини представлені клітина-ми і екстрацелюлярний матриксом сполучної тканини, з-судами і нервовими закінченнями. Матрикс пухлин представлений двома структурними компонентами: ба-зальними мембранами і інтерстиціальної сполучної тка-нью. До складу базальних мембран входять колаген IV, VI і VII типів, глікопротеїди (ламінін, фибронектин, вітронектину), протеоглікани (гепаран-сульфат і ін.). Інтерстиційна со-едінітельний тканину пухлини містить колаген I і III типів, фібронектин, протеоглікани і глікозаміноглікани.
Походження строми пухлини. В даний час отримані переконливі експериментальні дані про виникнення клітинних елементів строми пухлин з предсуществующих Нормальних сполучнотканинних попередників окружа-нього пухлина тканини. J.Folkman (1971) показав, що клітини злока-кількісний пухлин продукують якийсь фактор, стімулірую- ^ й проліферацію елементів соосудістой стінки і зростання судин. Це складна речовина білкової природи згодом було названо фактором Фолькмана. Як потім було встановлено, фактор Фолькмана являє собою групу факторів росту фібробластів, яких уже відомо понад 7. Фолькман першим довів, що стромообразованіе в пухлини є результатом складних взаємодій пухлинної клітини і клітин з'єднай-котельної тканини.
Важливу роль в стромообразованіі в неоплазм виконують сполучнотканинні клітини як місцевого, гістіогенного, так і гематогенного походження. Стромальні клітини продукують різноманітні фактори росту, що стимулюють проліфе-рацію клітин мезенхимного походження (фактори росту фі-бробластов, фактор росту тромбоцитів, ФНП-а, фибронектин інсуліноподібний фактор росту та ін.), Деякі онкобелкі (c-sic, c-myc), одночасно експресують рецептори, пов'язуючи ющіе чинники зростання і онкобелкі, що дозволяє стимулювати їх проліферацію як по аутокрінному, так і по паракрінним шляху. Крім того, самі клітини строми здатні виділяти різно-образні протеолітичні ферменти, що призводять до деграде-ції матрикс.
Пухлинні клітини активно беруть участь в утворенні будів-ми. По-перше, трансформовані клітини стимулюють про-ліферацію сполучнотканинних клітин по паракрінним регуляторному механізму, продукують фактори росту і онкобел-ки. По-друге, вони здатні стимулювати синтез і секрецію сполучнотканинними клітинами компонентів екстрацелюлярного матриксу. По-третє, самі пухлинні клітини здатні секретувати певні компоненти екстрацелюлярного матриксу. Причому певний тип таких компонентів має характерний складу в деяких пухлинах, що можна вико-ти при їх диференціальної діагностики. По-четверте, опу-холевой клітини продукують ферменти (колагенази та ін.), Їх інгібітори і активатори, що сприяють або, навпаки, пре-перешкоджає инфильтрирующему і інвазивного росту злокаче-ських пухлин. Динамічна рівновага між Коллагеназа, їх активаторами та інгібіторами забезпечує стабільний стан пухлини і перешкоджає проростанню її в прилеглі тканини. У момент зростання пухлинні клітини активно синтезують колагенази, еластази і їх інгібітори.
Таким чином, освіта строми в пухлині є складним багатостадійним процесом, основними ступенями ко-торого можна вважати наступні:
▲ секреція пухлинними клітинами мітогенних цитокінів - різних факторів росту і онкобелков, що стимулюють про-ліферацію сполучнотканинних клітин, перш за все ендоте-лія, фібробластів, миофибробластов і гладких м'язових клітин;
▲ синтез пухлинними клітинами деяких компонентів Кекст-рацеллюлярного матриксу - колагенів, ламініну фибронектина і ін .;
▲ проліферація і диференціювання клітин-попередниць сполучнотканинного походження, секреція ними компонен-тів екстрацелюлярного матриксу і формування особливо т-них судин капілярного типу, що в сукупності і складає строму пухлини;
▲ міграція в строму пухлини клітин гематогенного походжу-дення - моноцитів, плазмоцитів, лімфоїдних елементів, хмар-них клітин та ін.
Злоякісні пухлини часто формують строму, в кото-рій домінує тип колагену строми відповідного органу на стадії ембріонального розвитку. Так, в стромі раку легкого переважним типом колагену є колаген III, харак-терний для ембріонального легені. Різні пухлини можуть від-Ліча за складом колагенів строми. В карцинома, як пра-вило, домінують колагени III типу (рак легені), IV типу (нирковоклітинний рак і нефробластоми). У саркомах - інтерстиціальні колагени, але в хондросаркома - колаген II типу, в синовіальній саркомі - досить багато колагену IV типу. Описані відмінності в композиції строми особливо важливо вчи-ють при диференціальної діагностики сарком.
Ангіогенез в пухлині. Зростання пухлин залежить від ступеня раз-вітості в них судинної мережі. У новоутвореннях діаметром менше 1-2 мм поживні речовини і кисень надходять з тканинної рідини навколишніх тканин шляхом дифузії. Для харчування ж більших новоутворень необхідна васкуляризація їх тканини.
Ангіогенез в пухлині забезпечується групою ангіогенних факторів росту, деякі з яких можуть генеруватися також активованими епітеліальними клітинами в осередках хронічного запалення і регенерації. Група ангіогенних факторів пухлини включає в себе фактори росту фібробла-стов, ендотелію, ангіогенін, фактор росту кератиноцитів, епідермоїдний фактор росту, фактор росту судин гліоми, недо-торие колониестимулирующие кістковомозкові чинники та ін.
Роль строми. Для пухлини роль строми не обмежується тільки трофічними і опорними функціями. Строма оказива-ет модифікуючий вплив на поведінку пухлинних клітин тобто регулює проліферацію, диференціювання пухлинних клітин, можливість інвазивного росту і метастазування. Мо-діфіцірующее вплив строми на пухлину здійснюється завдяки наявності на клітинних мембранах пухлинних клітин інтегрінових рецепторів і адгезивних молекул, здатних пе-редавать сигнали на елементи цитоскелета і далі в ядро пухлинної клітини.
Інтегріновие рецептори - клас глікопротеїдів, розташованих трансмембранно, внутрішні кінці кото-яких пов'язані з елементами цитоскелету, а зовнішній, внекле-точний, здатний взаємодіяти з трипептидом субстрату Arg - Gly - Asp. Кожен рецептор складається з двох суб'еді-ниць - альфа і бета, що мають безліч різновидів. Раз-нообразія поєднань субодиниць забезпечує різноманітність і специфічність інтегрінових рецепторів. Інтегріновие рецептори в пухлинах підрозділяються на міжклітинні і інтегрованого-нові рецептори між пухлинними клітинами і компонента-ми екстрацелюлярного матриксу - ламініновие, фібронектіновие, вітронектіновие, до різних типів колагену, гіалуронатовие (до адгезивним молекулам сімейства CD44). Інтег-Рінов рецептори забезпечують міжклітинні взаимодейст-вия між пухлинними клітинами, а також з клітинами і екстра-клітинний матриксом строми. В кінцевому підсумку Інтегріни-ші рецептори визначають здатність пухлини до інвазивного росту і метастазування.
Адгезивні молекули САМ (від англ. Cell adhesiv molecules) - інший важливий компонент клітинних мембран опу-холевой клітин, що забезпечує їх взаємодію між со-бій і з стромальних компонентами. Вони представлені сімей-ствами NCAM, LCAM, N-кадгерінов, CD44. При пухлинної трансформації відбувається зміна структури і експресії адгезивних молекул, що входять до складу клітинних мембран, що призводить до порушення взаємозв'язку пухлинних клітин, а следо-вательно, інвазивного росту і метастазування.
Залежно від розвиненості строми пухлини під-поділяють на органоідние і гістіоідние.
У Органоїдність пухлинах є паренхіма і розвинена будів-ма. Прикладом Органоїдність пухлин можуть служити різні пухлини з епітелію. При цьому ступінь розвиненості строми мо-же також варіювати від вузьких рідкісних фіброзних прошарків і судин капілярного типу в медулярної раку до потужних по-лей фіброзної тканини, в якій епітеліальні пухлинні це-нирки ледь бувають помітними, в фіброзно раку, або скірр.
У гістіоідних пухлинах домінує паренхіма, строма пра-ктіческі відсутня, так як представлена лише тонкостінні-ми судинами капілярного типу, необхідними для харчування. За гістіоідному типу побудовані пухлини з власної з'єднай-котельної тканини і деякі інші неоплазми.
Характер зростання пухлин по відношенню до навколишніх тканин буває експансивним з фор-мування сполучнотканинною капсули і відтискуванням прилеглих збережених тканин, а також інфільтруючим і інвазивних з проростанням прилеглих тканин.
У порожніх органах виділяють також два типи росту в залежності від ставлення пухлини до їх просвіту: екзофітний при зростанні пухлини в просвіт, і ендофітний - при зростанні пухлини в стінку органу.
Залежно від кількості вузлів первинної пухлини неоплазми можуть володіти уніцентріческом або мул'тіцентріческім характером росту.