2. Спеціального закону, яким регулюється діяльність приватних підприємств, немає. Тобто всі питання організації та діяльності приватних підприємств слід вирішувати виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, інших законів.
Згідно ч. 3 ст. 62 ГК України підприємство, якщо інше не встановлено законом, діє на підставі статуту. Отже, незважаючи на відсутність у законі спеціальної вказівки щодо приватних підприємств, можна зробити висновок, що єдиним і обов'язковим для даного виду підприємств установчим документом є статут, який за своїм змістом повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим в ст. 57 ГК України
Як і інші підприємства, приватне підприємство має право від свого імені укладати угоди (угоди), мати і набувати майнові та особисті немайнові права і обов'язки, вступати в зобов'язання, бути власником рухомого та нерухомого майна, а також виступати позивачем і відповідачем в суді, господарському і третейському суді.
Товариство з обмеженою відповідальністю відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення. Власник не відповідає своїм майном за зобов'язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями приватного підприємства, а приватне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави.
Компанія має право в установленому законодавством порядку: випускати цінні папери; засновувати інші юридичні особи, господарські об'єднання та брати участь в об'єднаннях з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, в тому числі іноземними; створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законом порядку; здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству. Компанія має право на самостійне ведення експортних, імпортних та інших зовнішньоекономічних операцій, необхідних для його господарської діяльності.
Вищим органом управління приватного підприємства є його власник (власники, збори власників). До виключної компетенції власника (зборів власників) приватного підприємства зазвичай ставляться: визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів та звітів щодо їх виконання; внесення змін і доповнень до статуту підприємства; затвердження звітів про фінансово-господарської діяльності підприємства, створення, реорганізація та ліквідація філій. представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, прийняття рішення про ліквідацію, реорганізацію приватного підприємства.
Власник підприємства може також виконувати свої права з управління приватним підприємством безпосередньо, будучи одночасно і його директором, або він може призначити на цю посаду найманого директора на контрактній основі. Директор приватного підприємства як його керівник має право представляти інтереси підприємства без довіреності у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами; укладати договори, в тому числі трудові; відкривати і закривати в банках поточні та інші рахунки; видавати доручення, давати вказівки, обов'язкові для всіх працівників підприємства; підписувати документи підприємства; видавати в межах своєї компетенції накази і т. п ..
Директор приватного підприємства несе персональну відповідальність перед його власником або уповноваженим ним органом за виконання умов чинного законодавства України.