Спортивна тренування являє собою педагогічний процес, спрямований на досягнення максимально можливого для спортсмена результату. Як вже говорилося вище, навчання і тренування - це єдиний педагогічний процес, який проводиться з обов'язковим урахуванням основних принципів фізичного виховання (див. III.5). Крім того, спортивне тренування має свої специфічні закономірності: спрямованість на вищі спортивні досягнення, поглиблену спеціалізацію, єдність загальної та спеціальної підготовки, безперервність, єдність поступовості і тенденції до максимальних навантажень, волнообразность динаміки тренувального навантаження, циклічність.
Спортивна тренування плавця є частиною загальної системи підготовки спортсменів, яка вимагає певних умов її проведення, відповідного обладнання та інвентарю, науково обґрунтованого харчування, медичного контролю, застосування спеціальних засобів для відновлення організму після тренувальних навантажень і т. Д.
V.I. ЗАВДАННЯ СПОРТИВНОЇ ТРЕНУВАННЯ
На тренуваннях плавців вирішуються наступні завдання:
1. Ідейний виховання спортсменів у дусі комуністичної моралі і відданості соціалістичній Батьківщині. Виховання працьовитості, дисциплінованості, цілеспрямованості. Підготовка до праці й оборони СРСР.
2. Виховання у спортсменів характеру, що дозволяє проявити бійцівські якості, що забезпечує на тренуваннях і змаганнях високу ступінь мобілізації можливостей організму.
3. Зміцнення здоров'я, підвищення функціональних можливостей, вдосконалення сили, витривалості, гнучкості і швидкісних якостей.
4. Удосконалення техніки плавання.
5. Освоєння тактичної майстерності.
6. Придбання необхідних знань і навичок в техніці плавання, тактиці, самоконтролі спортсмена, гігієну плавця, режимі і харчуванні.
V.2. ОСНОВНІ ВИДИ ПІДГОТОВКИ ПЛАВЦІВ
Високі спортивні результати досягаються добре розвиненими в фізичному відношенні спортсменами, котрі оволоділи технікою і тактикою плавання і проявили необхідні морально-вольові якості при освоєнні тренувальних навантажень. Відповідно до цього в системі спортивного тренування виділяються фізична, технічна, тактична, теоретична і вольова види підготовки.
V.2.1. Фізична підготовка
Фізична підготовка плавця спрямована на всебічний розвиток організму, зміцнення здоров'я, вдосконалення фізичних якостей і тим самим на створення міцної функціональної бази для спортивної спеціалізації.
У процесі фізичної підготовки застосовуються загальнорозвиваючі і спеціальні фізичні вправи, спеціальні вправи у воді, плавання усіма способами і заняття іншими видами спорту: бігом, веслуванням, лижами, спортивними іграми.
По спрямованості впливу застосовуваних вправ фізична підготовка плавця підрозділяється на загальну (ЗФП) і спеціальну (СФП).
ОФП спрямована на всебічний розвиток організму спортсмена і вирішує наступні завдання:
1. Підвищення рівня розвитку сили, витривалості, швидкості, гнучкості, спритності і на основі цього створення функціональної бази для спортивного вдосконалення.
3. Підготовка та здача практичних норм комплексу ГТО.
ОФП проводиться на суші і в воді.
На суші застосовуються такі основні засоби: Для виховання сили: загально-розвиваючі вправи для шиї, рук, тулуба, ніг; стрибки; метання; вправи з обтяженнями починаючи з 11 років (величина обтяження підбирається з урахуванням віку);
для виховання витривалості: ходьба, біг, веслування, лижі, туристські походи, їзда на велосипеді;
для розвитку швидкості: баскетбол, волейбол, футбол, біг з прискореннями;
для розвитку гнучкості: вправи для підвищення рухливості в суглобах, рухи кінцівками і повороти тулуба з максимальною амплітудою;
для розвитку спритності: елементи акробатики - перекиди, стійки, перекати, прості елементи гімнастики на снарядах, баскетбол, волейбол, гандбол.
У воді в процесі занять по ОФП застосовуються такі вправи: плавання різними способами за допомогою рухів тільки рук, тільки ніг і з повною координацією рухів, комплексне плавання, плавання із затримкою дихання, пірнання, стрибки в воду, прийоми рятування потопаючих, рухливі ігри у воді , водне поло.
СФП спрямована на розвиток і вдосконалення спеціальних фізичних якостей плавця і вирішує наступні завдання:
1. Розвиток сили і спеціальної витривалості м'язів, несучих навантаження при плаванні обраним способом.
2. Розвиток специфічних якостей: швидкості, гнучкості та спритності, необхідних для плавання обраним способом і виконання старту і поворотів. СФП проводиться на суші і в воді.
Розвиток спеціальної сили плавця.
При плаванні тіло спортсмена викликає опір з боку води, і сила м'язів, що беруть участь у виконанні гребків, в значній мірі визначає швидкість плавця. Для досягнення великої швидкості плавання спортсмену треба мати відповідну силою м'язів, що беруть участь у виконанні гребків.
На суші для розвитку спеціальної сили плавця застосовуються вправи з обтяженнями, з гумовими амортизаторами і на блокових апаратах з вантажами. При виконанні вправ траєкторія руху кінцівок, розподіл зусиль в часі і темп повинні бути по можливості подібними з рухами плавця.
В процесі розвитку абсолютної сили вправи з великим опором, підйом штанги, підтягування на перекладині, віджимання на брусах з додатковою опором, ізометричні вправи з граничним зусиллям і т. П. Слід виконувати з відпочинком між підходами не менше 2 хв. Для розвитку абсолютної сили у дітей 7-10 років використовуються вправи тільки з подоланням власної ваги: підтягування, лазіння, виси, упори, стрибки і т. Д.
Для виховання спеціальної силової витривалості плавця застосовуються на суші вправи на тренажерах, що дозволяють імітувати зусилля при виконанні гребкових рухів (блокові пристрої, ковзаючі похилі лавки, пересуваються візки, амортизатори). При цьому дотримуються такі умови:
1. Серії вправі підбираються залежно від зусиль і кількості гребків, відповідних запланованого результату і числу циклів рухів плавця на дистанції.
Наведемо приклад визначення зусиль на тренажері для плавця-кролистов по номограмі залежно сили тяги від ваги спортсмена і планованого результату (рис. 50). Сила тяги по номограмі визначається так: на горизонтальній лінії обраної дистанції знаходиться точка, відповідна запланованого результату. З неї відновлюється перпендикуляр до перетину з лінією, що позначає вагу спортсмена. Потім з точки перетину опускається перпендикуляр на вісь ординат, де і визначається шукана сила тяги. Наприклад, по номограмі можна визначити, що кролистов, вага тіла якого дорівнює 45 кг, для досягнення результату на дистанції 100 м 1.20 треба розвинути середнє тягове зусилля близько 3 кг, а плавцю з вагою тіла 80 кг для отримання результату 1.00-10 кг.
2. Час виконання серій вправ на тренажерах плавцями II розряду поступово доводиться приблизно до 1,5 хв для дистанції 100 м, до 4 хв для дистанції 200 м і до 7 хв для дистанції 400м.
3. Розвиток сили м'язів гребущіх кінцівок повинно бути оптимальним. Недостатньо сильні м'язи не забезпечують потрібних зусиль, а зайва м'язова маса знижує здатність плавця до виконання багаторазових гребків. Тому слід спочатку освоїти потрібне .Кількість рухів для пропливанія дистанції з відносно невеликим опором, а потім поступово збільшувати силу.
4. Для наближення роботи на тренажері до роботи плавця на істанціі контролюється правильність виконання рухів гребків і темп рухів.
5. Темп рухів для роботи на тренажері підбирається виходячи з підготовленості плавця і запланованої швидкості плавання. Слід мати на увазі, що темп рухів плавця залежить не тільки від швидкості плавання, але і від зростання спортсмена і варіанти техніки рухів. Так, при однаковій швидкості плавання темп НА ДОРОЗІ плавців, які застосовують двохударний кроль, вище, ніж при плаванні кролем з шестіударной координацією рухів. Тому копіювати темп рухів хороших плавців без урахування їх оргтехнікою плавання і зростання в більшості випадків недоцільно.
Визначати і контролювати темп рухів зручно за часом виконання п'яти циклів рухів (табл. 8).
Наприклад, зафіксувавши секундоміром час виконання п'яти циклів за 7,5 с, визначають за таблицею темп. Він дорівнює 40 циклам в 1 хв.
У воді для розвитку спеціальної сили застосовуються плавання з лопатками, натягнутими на руки, і плавання з різними гальмівними пристроями (гумовий круг або тренувальна дошка між ногами, пояс з гальмівною пластиною, гальмівний парашут, плавання з закріпленим амортизатором і ін.).
Абсолютна швидкість плавця підтримується повторними пропливанія відрізків до 25 м з максимальною швидкістю з великими інтервалами між їх виконанням.
Розвиток витривалості плавця. Витривалістю плавця називається його здатність протистояти втомі при пропливанні дистанції. Рівень витривалості можна оцінити, порівнюючи показники швидкості плавання на коротких і довших дистанціях. З двох плавців, що мають однакові результати у плаванні на 100 м, більш витривалим буде той, у кого краще результати на дистанції 200 м.
У спортивній практиці прийнято розрізняти загальну і спеціальну витривалість.
Загальна витривалість відображає здатність плавця виконувати роботу невисокої потужності на середніх і довгих дистанціях. У цих умовах робота м'язів характеризується перш за все аеробними можливостями і протікає за рахунок розчленування хімічних сполук за участю кисню.
Основний показник аеробних можливостей - величина максимального споживання кисню (МПК) - дещо підвищується з ростом спортивних результатів і досягає у кваліфікованих плавців 5,2-5,6 л в 1 хв.
Загальна витривалість виховується за допомогою пропливанія середніх і довгих дистанцій з помірною потужністю. Високий рівень розвитку загальної витривалості є необхідною передумовою для вдосконалення спеціальної витривалості і досягнення високих спортивних результатів.
На суші розвиток і підтримку рівня загальної витривалості проводяться з використанням кросового бігу, веслування, ходьби на лижах і вправ на тренажерах з невеликими обтяженнями при тривалості їх виконання до 10-15 хв.
У воді загальна витривалість виховується і підтримується пропливанія з невеликою потужністю дистанцій 400-1500 м і більше.
Спеціальна витривалість відображає здатність плавця проявляти м'язові зусилля великої потужності на тренуваннях і змаганнях. Робота плавця виконується тут за участю анаеробних можливостей організму - з розчленуванням хімічних сполук при нестачі кисню. Анаеробна працездатність характеризується величиною кисневого боргу, який у плавців досягає 14-15 л.
При плаванні з максимальною швидкістю на 50 і 100 м робота протікає в основному за рахунок анаеробних процесів, а при плаванні на довші дистанції - з більшою часткою аеробних процесів (табл.9).