СПОГЛЯДАННЯ естетичного - а) в грецькій традиції - всматріваніе в чуттєві і безтілесні ейдоси (... - вид, образ); б) як термін естетики утвердився в німецькій класичній філософії (Anschauung - споглядання, anschaulich - наочний, Anschaulichkeit - наочність) і позначав специфічну рефлексію смаку (І. Кант); безпосереднє сприйняття предмета, або уявлення про нього (частіше - зорове, але не зводиться до нього); в) непонятійного, нераціональне, інтуїтивне сприйняття (романтизм); г) зовнішнє С.Е. звернене до чуттєво-тілесної, «овнешнения» предметності, внутрішнє С.Е. - до ідеальних утворень (Гегель); д) невід'ємний компонент естетичного ставлення до предмету, корелят поняття вживання в предмет (М. Бахтін).
С.Е. - особливий спосіб ставлення до буття, в якому домінує чуттєве початок. Споглядання є рівноправна взаємодія двох реальностей, суб'єкта та об'єкта (С. Рубінштейн). Споглядання передбачає вміння цінувати форму предмета і проникати за допомогою інтуїції, уяви і «прочитання» несомих нею смислів в духовну цінність предмета. Воно передбачає деяку дистанцію між суб'єктом і об'єктом, Я і предметом, «схоплювання» «зовнішнього єдності і внутрішньої цілісності» (Гегель). С.Е. направлено на чуттєву сторону предмета мистецтва (барвисту поверхню живописного полотна, скульптурний об'єкт і фактуру, звуко-мовні структури поетичного тексту, співвідношення музичних звучань), разом з тим бере участь в ньому уява направляє його в образно-смислове, духовну сферу. С.Е. не відокремлене від осмислення предмета, бо разом «з безпосереднім сприйняттям предмета дано вже його розуміння і назва» (л.с. Виготський). І. Кантом теоретично обгрунтована зв'язок С.Е. з такою характеристикою естетичного смаку, як безкорисливість і незацікавленість. За допомогою поняття «незацікавленість» Кант намагався визначити специфіку С.Е. і судження смаку і, зокрема, відміну С.Е. від утилітарного, практично корисного, чуттєво-приємного: Кант стверджував, що предмет С.Е. не повинен бути обов'язково реальним (наприклад, в мистецтві), і навіть в тому випадку, коли він реальний, предметом сприйняття стає уявлення уяви, співвідносне з нашим смаком.
«До» і «після» Канта говорили про те, що С.Е. протилежно інтересу володіння (Е. Берк, Вінкельман), що воно свідчить про готовність естетичного суб'єкта до отримання вражень, про його відкритості по відношенню до об'єкта без перемикання тільки на власні роздуми і переживання, абсолютно не зв'язані з предметом (Дюбо, Гегель). Зазначалося, що при С.Е. з одного боку, усувається все, що заважає пильній увазі до об'єкта, з іншого, - що воно невимушено і вільно.
Кант І. Твори в 6-ти т. Т. 5. М. 1966;
Гегель Г.В.Ф. Естетика. У 4-х т. Т. 4. М. 1973;
Асмус В.Ф. Проблема інтуїції у філософії і математиці. М. 1965;
Бахтін М.М. Естетика словесної творчості. М. 1979;
Волкова Е.В. Твір мистецтва в світі художньої культури. М. 1 988.