Поряд з поняттям «темперамент» в психології широко викорис-зуется і поняття «характер» (від грец. Charakter
- риса, ознака, друк, карбування). Під характером розуміють сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складаються і виявляються в діяльності і спілкуванні, обумовлюються ливая типові для неї способи поведінки.
Серед безлічі рис характеру одні виступають як провідні, інші як другорядні, при цьому вони можуть або гармо-лося раніше (і тоді говорять про цілісність характеру), або контрастувати з провідними рисами (і тоді говорять про суперечливий характер). Серед рис характеру, наря-ду з правдивістю і брехливістю, тактовністю і грубістю і іншим надавали-мимі в процесі соціалізації людини рисами особистості, називаються і екстравер-ся-інтроверсія, які вважаються властивостями темпераменту. Звідси виникає по-прос: яке співвідношення між темпераментом і характером?
Виділяють чотири груп-пи думок: 1) ототожнення темпераменту і характеру; 2) протиставлення тим-пераменту характеру, встановлення між ними антагоністичних відносин; 3) визнання темпераменту елементом характеру; 4) визнання темпераменту основ-ної природою характеру.
1 Кречмер - виводячи темпера-мент з особливостей тілесної конституції, по суті ототожнює його з харак-тером особистості. Ця точка зору досить поширена в західній психології, де темперамент не виділяється як самостійне поняття, а виступає як синонім понять «особистість» і «характер».
2 Прихильники другої точки зору відзначають, що темперамент є уроджену первинну реакцію особистості, а характер є прояв вторинної, придбаної в досвіді реакції. Між первинної реакцією, що утворює «первинну індивідуальність», і вторинної реакцією, або «вторинної індивідуальністю», виникає антагонізм. Друга гальмує першу.
Розвиток особистості при цьому відбувається по шляху подолання темпераменту характером, перетворення темпераменту під впливом характеру. Особистість як би роздвоюється, окремі її властивості протиставляючи-ються один одному. При цьому характер може входити в конфлікт з темпераментом.
3 Прихильники третьої точки зору (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, Б. Г. Ананьєв, В. М. Русалов та ін.) Розглядають темперамент як вроджену ос-нову характеру, як динамічну сторону характеру і особистості. За Л. С. Виготським-му, наприклад, темперамент є готівкова передумова, а характер - кінцевий ре-зультат виховного процесу. Вчені, які дотримуються цієї точки зору, розглядають темперамент як ядро характеру, як його незмінну частину, в отли-чие від самого характеру, що змінюється протягом життя.
Складність остаточного вирішення цього питання полягає в тому, що немає чіткого розуміння того, що собою являє і темперамент, і характер, які властивості відносяться до того й іншого.
В. М. Русалов (1985) вважає за необхідне розрізняти темперамент і характер, так як їх формально-динамічні характеристики мають різні аспекти узагальнення, а також різне співвідношення з змістовними властивостями психіки.
Якщо узагальнено-ня відбувається за рахунок спільності всіх структурних і функціональних биологиче-ських властивостей (гуморальні, соматичні і нервові підсистеми організму), то ми маємо справу з темпераментом; якщо в підставі узагальнення лежать динамічні та змістовні характеристики спонукань, мотивів, то таке психічне обра-тання слід віднести до характеру. Але хіба характер - це тільки мотиваційна сфера людини?
В. М. Русалов (1985,1986) пропонує ряд критеріїв для віднесення того або іно-го психологічного властивості до темпераменту. воно:
1) не залежить від змісту діяльності та поведінки, т. Е. Відбиває їх формальний-ний аспект (є незалежним від сенсу, мети, мотиву);
2) характеризує міру енергетичного (динамічного) напруги і ставлення людини до світу, людям, собі, діяльності;
3) універсально і проявляється у всіх сферах діяльності і життєдіяльності;
4) рано проявляється в дитинстві;
5) стійко протягом тривалого періоду життя людини;
6) високо корелює з властивостями нервової системи і властивостями інших биоло-ня систем (гуморальної, тілесної);
7) є спадкоємною.
Швидше за все, характер - це фенотипическая характеристика людини, в кото-рій сплавлені як вроджені, так і придбані особливості людини. Які з них виявляються у даної людини в більшій мірі, сказати важко. Розлютившись-чівим можна бути і від холеричного темпераменту, і від невихованості, як і спокійним, стриманим від флегматичного темпераменту і вихованої витримає-ки.
Є, однак, риси характеру, які можуть бути при будь-якому типі темпераменту. Це чесність, доброта, ввічливість або, навпаки - брехливість, жадібність, грубість, Правда, в залежності від темпераменту ці риси можуть проявлятися по-різному.