Поворот до емпіричної соціології актуалізує проблему - що може соціологія? І чи повинен соціолог брати участь в управлінських рішеннях і відповідати за них? Класики соціології до цього давали відповідь - «ні!». Справа в тому, що до соціології превалював «клінічний» підхід, тобто вона повинна: зібрати інформацію; дати діагноз; визначити соціаль-ву стратегію; просвітити організаторів.
Зокрема, М. Вебер вважав, що соціолог як учений, подібно до лікаря, тільки дає. поради, осту-ваясь при цьому нейтральним: про придатність (НЕ-придатності) конкретних засобів досягнення по-поставленої мети; яка буде ціна її досягнення, якими будуть наслідки застосування даних засобів в досягненні поставленої мети. Коли ж вчений намагається давати рекомендації про те, що слід робити в конкретній ситуації, він визна-виділяється цінностями і перестає бути досліджень-телем: він стає громадянином і переходить в область політики і практичної діяльності. Отже, вирішувати питання, що слід робити в конкретній ситуації, - це область і доля по-літики, чиновників і т. П.
В рамках емпіричної соціології на постав-ленний питання зумовлюється інший, протипожежні-помилковий відповідь - «так!».
Звідси випливали завдання соціології, які сформулював Дж. Ландберг:
1. Точно оцінити, чого хочуть люди при визна-лених умовах.
2. Як можна більш точно прорахувати і описати альтернативи при заданих умовах і вказати наслідки кожної з них.
Перш за все інженерна діяльність - це припис жорсткого алгоритму: як і в якій послідовності отримати заданий результат при створенні і обслуговуванні систем штучної вен-ного типу. А людська інженерія - це ис-користування наукових даних про людину (человечес-кий фактор) при конструюванні і обслуговуванні даних систем в різних сферах жізнедеятель-ності людей: в промисловості, сільському госпо-стве, медицині, мистецтві і т.д. Цим, зокрема, т-ти, займаються ергономіка, дизайн, соціометрія.
Емпіризм і прагматизм формують представ-ня про соціологію як про інженерній науці з природничо орієнтацією експери-них наук. Так, в виробничих процесах вони виділяють два розділи:
1. Наукова організація управління, де перед-метом виступає раціональне поєднання челове-ка зі знаряддями праці.
2. Наукова організація управління, де перед-метом виступає раціональне поєднання і взаємо-модействие людини з людиною, і управленчес-кі відносини.
У цих рамках етапами соціоінженерной діяль-ності є: _ розробка социотехнического проекту - -карта організації робочого місця, хронокарта робочого і позаробочий час, оперограмми і т. П.
- впровадження практичних рекомендацій - процес социотехнических нововведень;
- експлуатація внедренческой системи в умовах нормальної роботи підприємства.
Таким чином, соціоінженерія є со-ставной частиною управлінської діяльності, а з-соціологів-інженер бере участь у вирішенні со-нальних-управлінських завдань на всіх щаблях управлінського циклу. Отже, він не сто-ронний спостерігач, а повноправний учасник системи управління, який несе відповідальність за пропоновані і впроваджуються рекомендації.
Два блоки функцій соціолога-прикладника визначають межі соціоінженерной деятельнос-ти. Перший пов'язаний із забезпеченням:
- організаційного проектування і конструювання;
- підбору, розстановки і просування кад-рів;
Другий пов'язаний із забезпеченням: