Основними блоками СТС є ті, які відображають і забезпечують фази про- процесу відтворення робочої сили:
- ринок праці, служби зайнятості, перепідготовки кадрів (в тому числі безробітних);
- сфера мотивацій продуктивної праці (організація
оплати праці, стабілізація рівня життя населення і т.п.).
Наступного блок входять групи відносин і компоненти, що виникають в процесі відтворення робочої сили та забезпечення умов для взаємодії працівника з средст-вами і предметами праці:
- охорона праці і т.д.
Ринковий механізм формування доходів не гарантує мінімально допустимий рівень доходів різних верств населення. Ринкове розподіл забезпечує єдину «справедливість» - формування доходів на основі законів попиту і пропозиції та граничної продуктивності факторів виробництва. З цих позицій доходи некваліфікованих працівників, попит на працю яких невеликий, будуть відносно низькими. І навпаки, ділова активність підприємців, вміння ризикувати, чуйно реагувати на кон'юнктуру ринку забезпечують їм більш високі доходи.
Споживчий кошик - це набір продуктів і непродовольчих товарів і послуг, що забезпечують певний рівень споживання. У зв'язку з цим виділяють «мінімальний рівень споживання», «раціональний рівень споживання», «фізіологічний рівень споживання».
Мінімальний рівень споживання - це споживчий набір, що розраховується виходячи з мінімального рівня потреб. Його величина визначається набором товарів і послуг для відтворення робочої сили некваліфікованого працівника і його утриманців. При обчисленні споживчого кошика для мінімального рівня споживання беруться найнижчі ціни, не враховуються делікатеси, предмети розкоші, алкогольні напої.
Фізіологічний рівень споживання означає рівень споживання, нижче якого людина не може існувати фізично. У зв'язку з цим вводиться так звана межа бідності. Частка населення, що знаходиться за межею бідності, характеризує загальний рівень життя в країні. Для визначення цієї частки введений показник «рівень бідності».
Рівень бідності - це частка населення, яке отримує дохід нижче встановленого урядом офіційного рівня, що межує з бідністю.
Показники вимірювання рівня життя населення. Для оцінки рівня життя використовуються кількісні та якісні показники. Перелік показників, що використовується в економічній практиці, досить великий. До числа найбільш значущих належать: загальний обсяг споживання матеріальних благ і послуг в розрахунку на душу населення; рівень споживання продуктів харчування; забезпечення населення предметами культурно-побутового і господарського призначення. Для їх вимірювання використовуються показники в розрахунку на 100 сімей або 1000 осіб населення. Важливе значення для оцінки рівня життя мають показники структури споживання (наприклад, частка біологічно цінних продуктів в загальній структурі споживаних продуктів харчування).
Окремі аспекти життя населення характеризуються такими показниками, як задоволення потреб у житлі, в медичному обслуговуванні; забезпечення населення шкільними та дошкільними установами.
ООН рекомендує використовувати показники, що характеризують рівень життя, які об'єднані в 12 груп:
Крім перерахованих, що характеризують безпосередньо рівень життя населення, виділяють показники, які носять інформаційний характер. До їх числа відносяться величина національного доходу і валового внутрішнього продукту на душу населення. Ці показники нерідко використовуються для міжнародного зіставлення рівня життя.
«Чистий економічний добробут» (ЧЕБ). У зарубіжній економіці використовується узагальнюючий показник «чистий економічний добробут». Він кількісно виражається у вигляді валового національного продукту (ВНП), який за рахунок самообслуговування, дозвілля та позитивної «тіньової економіки» збільшується, а за рахунок забруднення навколишнього середовища і негативною діяльності «тіньової економіки» - зменшується.
«Індекс розвитку людського потенціалу» (ІРЛП). За допомогою єдиного синтетичного показника, яким є ЧЕБ, вельми складно оцінити має багатогранний характер добробут суспільства. Більш того, ВНП може використовуватися для підвищення життєвого рівня, а може бути витрачений нераціонально, на шкоду інтересам суспільства. В цьому випадку при великих розмірах ВНП може мати місце низький рівень добробуту.
Щоб більш точно і повно оцінити добробут суспільства, фахівці ООН розробили програму вимірювання рівня життя за допомогою інтегральних індикаторів, які називаються індексом розвитку людського потенціалу. Для цього використовуються три компонентних показника:
- Здоров'я, як вимірник якого прийнято показник очікуваної тривалості життя людини.
- Культурний рівень, як вимірник якого використовується показник середнього числа років навчання кожного жителя у віці 25 років і старше.
- Загальні ресурси споживання і накопичення в країні. Інтегральним показником є валовий національний продукт (ВНП) на душу населення.