Система розселення - це сукупність населених місць, розташованих на певній території і пов'язаних загальною організацією управління, обслуговування, транспорту і т. Д.
Система сільського розселення відрізняється від міського та змішаного типів тим, що значна частина працездатного населення зайнята в сільськогосподарському виробництві і терри-торію самих населених пунктів знаходиться на території відповідних підприємств. Тому без урахування перспектив розвитку населених місць, їх меж і внутрішньої будови неможливе можна правильно розмістити угіддя і сівозміни, прокласти дороги, провести меліоративні та природоохоронні мероприя-ку, створити умови для правильної організації виробництва, купа і управління ім.
До числа природних факторів відносять насамперед клімат, пло-огрядний земель, рельєф місцевості, гидрографию, рослинність.
З давнини великі поселення розміщувалися в родючих долинах, по берегах річок і озер, на піднесених місцях. Наобо-рот, па сильно пересіченій і залісненій території, серед малородючих земель, боліт і озер зазвичай мали крейда-кі селища, розкидані по території. До сих пір в безводдя-них районах, у важких кліматичних умовах, в лісових, та-ежних і інших подібних районах сільське розселення розвиваю-ється дуже повільно.
Серед економічних чинників слід зазначити перш все-го рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва, його інтеграцію з промисловістю (головним чином по пере-розробці сировини - консервними заводами, м'ясокомбінатами, са-Харне, спиртовими і т. П. Виробництвами), близькість ринків збуту сільськогосподарської продукції (міст, курортів, про-промислових і транспортних вузлів), розвиток мережі межхозяй-ських і внутрішньогосподарських доріг і інших об'єктів ін-фраструктури.
Сільськогосподарське розселення здавна вдосконалювали в проектах землеустрою. З 1960 р Розселення стали рассмат-ривать в схемах районного планування, а з 70-х років, крім того, в схемах землеустрою адміністративних районів.
У зв'язку з цим в проектах внутрішньогосподарського землеустрою-ства вирішують такі питання:
Населені місця сільськогосподарського призначення вклю-чають в приміські, промислові, службові, змішані і сільськогосподарські типи поселень.
Найбільше число сільських населених пунктів належить до сільськогосподарських поселень. Вони є центрами сільськогосподарського виробництва, так як в них проживає основна частина зайнятих на сільськогосподарських підприємствах, є виробнича зона з господарськими дворами, мас-терскими, складами, фермами, тут же сконцентровано лич-ве підсобне господарство. Тому як в науковій літературі, так і на практиці сільські населені пункти багатофункціонал-ного призначення часто називають господарськими центрами або садибами підприємств.
На центральній садибі зазвичай розміщують административ-но-управлінський апарат господарства, основну масу населе-ня і культурно-побутові установи загальногосподарського на-значення (лікарні, готель, магазин, клуб і т. П.).
Кожний виробничий підрозділ має свою садибу, на якій зосереджені його керівний персонал, житлові, службові та виробничі споруди та будівлі культурно-побутового призначення.
Додаткові населені пункти господарства є в основному місцем проживання працівників; в деяких з них можна розміщувати виробничі споруди, інші будівлі і споруди. За кількістю жителів, особливо працездатних, нали-Чию основних виробничих фондів вони зазвичай невеликі.
Останнім часом господарські центри придбали багато-функціональне призначення, так як вони одночасно можуть бути центром управління підприємства, декількох виробниц-дарських підрозділів, місцем проживання власників кресть-янських (фермерських) господарств.
При складанні проекту уточнюють господарське призначе-ня кожного селища (центральна садиба, садиба виробниц-ного підрозділу, виробничий центр, місце жи-тва). Приклад характеристики існуючих населених пунктів наведено в таблиці 37. Це необхідно для ув'язки сис-теми розселення з організаційно-виробничої структу-рій господарства, числом і розміщенням виробничих під-розділень і їх центрів. Таке уточнення важливо і з точки зо-ня перспектив розвитку населеного пункту, так як воно може відбуватися не тільки за рахунок внутрішніх резервів земель, а й за рахунок інших земель господарства. Фінансувати житлове і куль-турно-побутове будівництво можна також не тільки з місцево-го бюджету та індивідуальних засобів забудовників, але і за рахунок підприємства, яке зацікавлене в поліпшенні жител-них умов своїх працівників, зниження вартості будівельник-ства і його зосередженні в основних населених пунктах.
При проектуванні оцінюють існуючий господарських-ве призначення і стан населених пунктів, використовують передпроектні матеріали зі схеми землеустрою адміністра-ративного району, проектів міжгосподарського землеустрою, проектів планування та забудови сільських населених пунктів. Враховують також побажання власників землі, власників і користувачів земельних ділянок.
Центральну садибу розміщують в найбільшому насе-ленном пункті, розташованому по можливості в центрі терри-торії господарства, що має хорошу дорожню зв'язок з район-ним центром, пунктами реалізації сільськогосподарської про-дукції, а також капітальні житлові, виробничі і куль-турно-побутові споруди. Як правило, її місце розташування залишається незмінним. Для економії капіталовкладень на про-виробничій, житлове і культурно-побутове будівництво її НЕ-рідко поєднують з господарським центром одного або (при це-ховой структурі) кількох підрозділів.
Садиби виробничих підрозділів розміщують також у великих населених пунктах господарства, зручно розташований-них по відношенню до основних масивів сільськогосподарських угідь, закріплених за підрозділами, а також мають виробничі, житлові та культурно-побутові будівлі та споруд,-вання, хорошу дорожню зв'язок з центральною садибою і дру-шими населеними пунктами господарства. При розробці проекту встановлюють також господарське призначення і перспективи розвитку всіх інших населених пунктів. При наявності в ка-кого-небудь з них виробничих будівель і благоустроєного жилого фонду в ньому можна розміщувати тваринницькі фер-ми, що закріплюються за внутрішньогосподарськими підрозділами або за окремими трудовими колективами.
Якщо в господарстві є невеликі населені пункти або хутора з старим житловим фондом, що не підлягає ремонту, то проживають в них при бажанні можуть бути переселені в круп-ні селища. Звільняється територію після проведення з-відповідних робіт (знесення старих будівель, планування земельних ділянок, залуження і т. Д.) Можна включати до складу сільськогосподарських угідь, розташованих поруч. Такі будови і прилеглі землі можна також використовувати для організації селянських господарств і землекористуванні оренда-торів
Мельня ділянок, залуження і т. Д.) Можна включати до складу сільськогосподарських угідь, розташованих поруч. Такі будови і прилеглі землі можна також використовувати для організації селянських господарств і землекористуванні оренда-торів.
У деяких випадках виникає питання про відродження невеликі-ших покинутих сіл. На їх місці можна створювати фер-мерські подвір'я, господарські центри бригад або інших колективів, що виділяються зі своїми земельними частками і утворюють самостійні підрозділи, а також підрозділи, сформовані з біженців, вимушених переселений-ців та їхніх сімей. Неодмінною умовою такої організації хо-ського центру є близькість сільськогосподарських угідь, закріплених за підрозділами. Розміщують його якомога ближче до центру території, що обслуговується.
У тих випадках, коли система розселення господарства потребує подальшого розвитку, в проекті необхідно передбачити будівництво нових, реконструкцію або розширення суті-чих населених пунктів. На проектному плані виділяють відповід-ний земельну ділянку; він повинен відповідати будівельник-но-планувальних, санітарно-гігієнічним і економічним вимогам. Зазвичай вибирають суху ділянку зі спокійним ре-льефом, щільними грунтами, зручно розташований по відно-шенням до доріг і джерел водопостачання. При цьому вчи-ють розміщення існуючого селища по відношенню до сільськогосподарських і виробничим центрам з метою ра-нального розташування місць роботи, проживання та відпочинку населення.
Ділянки для будівництва нових, реконструкції та розширенням-ня існуючих населених місць відводять на землях, непри-придатних для сільського господарства, або в особливих випадках на сельс-кохозяйственних угіддях гіршої якості. В першу чергу за-ють вільні від забудови землі, що знаходяться в межах існуючої селітебної зони селищ.
При виборі ділянки повинні бути передбачені заходи щодо ох-рані природи, враховані природні властивості території з метою благоустрою та найкращого архітектурного оформлення насе-ленного пункту.
Система сільського розселення і розміщення господарських центрів - 4.5 out of 5 based on 2 votes