Один відомий англійський письменник минулого століття зауважив: "Діти не люблять слухатися свіх батьків, але охоче їх наслідують". Зауважте, ніж старше ми стаємо, тим частіше дивимося на світ так, як дивилися колись тато з мамою, тим охочіше повторюємо слова, почуті в дитинстві від них, керуємося їхньою точкою зору на багато речей, хоча, здавалося б, все життя її відкидали.
Психологи давно звернули увагу, що образ думок дорослої людини, його манера поведінки, особливості взаємини з іншими людьми закладаються ще в ранньому дитинстві під впливом прикладу власних батьків. Особливо це помітно, коли ми починаємо створювати власну сім'ю. І раптом з подивом помічаємо, що прагнемо (часто несвідомо) реалізувати ту модель сімейних відносин і батьківських установок, яку засвоїли в дитячі роки на прикладі своїх батьків.
Одним з перших звернув на це увагу американський психолог Ерік Берн, який створив свою оригінальну теорію людських взаємин. Їм і його послідовниками було створено цілу систему сімейної психотерапії, заснована на принципі корекції негативного дитячого досвіду. В рамках цієї теорії передбачається, що жінка, повторюючи модель відносин своїх батьків, ввібрану нею, так би мовити "з молоком матері", виростаючи, засвоює життєву позицію ( "починає грати роль", як говорив Берн) яка може бути визначена або як материнська, або як дочірня.
Якщо в батьківській родині домінувала сильна і енергійна мати, яка до того ж, приділяла дочки максимум тепла і турботи, нехай часом і в строгій формі, то у дівчинки на її прикладі формується материнська позиція по відношенню вже до своєї сім'ї. Вона прагнути стати своїм близьким надійною і турботливою мамою, яка все знає краще за інших, яка завжди готова допомогти, а часом і приструнити.
Якщо ж першість у всіх справах сім'ї належало батькові, а мати була в родині на правах безсловесної Попелюшки, то дівчинка, виростаючи, швидше за все засвоїть дочірню роль. Вона на все життя збереже в собі маленьку дівчинку, якій легше притулитися до чийогось сильного плеча, ніж самій нести вантаж вирішення життєвих проблем. Вибираючи собі майбутнього чоловіка, вона підсвідомо буде шукати в ньому сильного і турботливого "батька", який затулить її від усіх життєвих негараздів.
А тепер уже зовсім не важко уявити, як складеться сімейне життя, коли подорослішали дівчинка або хлопчик привнесуть в неї свої, сформовані в дитинстві сімейні позиції. Добре, якщо ці позиції доповнюють один одного, тобто материнська поєднується з синівською чи дочірня з батьківською. Така сім'я може вважатися цілком гармонійною, адже нікому з молодих не доводиться міняти звичні ролі, в яких вони відчувають себе так комфортно. Один з подружжя з легкістю приймає на себе лідируючу роль, яка цілком влаштовує іншого, готового і звик йти назустріч, слухатися і підкорятися. Такі відносини, нехай і нерівноправні, влаштовують обох і сім'я виглядає (та й є насправді) цілком благополучною.
Але далеко не завжди все так гладко виходить. Адже звичні сімейні сценарії можуть і не збігтися. Уявіть, що в одній парі зіткнулися материнська і батьківська позиція. В цьому випадку молодятам має бути довга і виснажлива боротьби за лідерство в сім'ї, адже жоден з них не звик, та й просто не вміє бути "слабкіше". А подібна боротьба за лідерство, як це не сумно, не має переможців, зате програли будуть обидва.
Якщо ж подружжя привносять в сім'ю, відповідно дочірню і синову позиції, їх відносинам теж не позаздриш. І чоловік і дружина не в змозі приймати відповідальні рішення і прагнуть перекласти цей тягар на плечі іншого. А цим "іншим" найчастіше виявляється свекруха або теща, які в запалі своєї материнської позиції так і не можуть зізнатися собі, що син або дочка вже виросли і набагато корисніше буде, якщо надати їм самим вирішувати свої сімейні проблеми. В результаті виникає взаємна незадоволеність, яка ще більше посилюється, якщо і чоловік, і дружина за старою звичкою продовжують шукати розради "під крильцем" у своїх батьків.
Розподіл ролей і обов'язків в родині - справа строго індивідуальне. Чи не намагайтеся застосувати до себе правила і еталони, які можуть і не підходити до вас. Адже ви поєднуєте свою долю з іншою людиною щоб радувати один одного, а не для того, щоб відповідати чиїмось поданням про ідеальну сім'ю. І все ж було б корисно розібратися, за якими стратегіям будуються подружні стосунки у вашій родині, хоча б для того, щоб не повторити чужих помилок.
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter