Є один вислів, яке стає все більш попу-лярні. Воно стверджує, що ми повинні шукати Божої особи, а не Його руки. Пошук Його обличчя означає близькість з Бо-гом, а пошук Його руки на увазі Божі благословення, включаючи вивільнення Його сили в служінні. Вираз справляє дуже значне враження, однак, воно не біблійне. Біблія ніколи не вчила нас шукати поблизу-сти з Богом без прийняття Його сили і влади для служіння. Таке розуміння суперечливо саме по собі. Швидше і близькість, і сила є партнерами. Ми шукаємо Божої сили, щоб дати полоненим свободу, щоб вони теж міг-ли насолодитися близькістю з Господом.
Єдина істина в цій фразі полягає в тому, що близькість з Богом дійсно повинна займати головне, пріоритетне місце, а прагнення до сили Божої в служіння-ванні повинно йти другим. Однак нам слід опиратися будь-яким припущенням про те, що не можна шукати і бажати сили. Звичайно, неправильно, якщо це прагнення займаючи-ет перше місце перш близькості з Самим Богом, але в рав-ного ступеня неправильно взагалі відмовитися від Його сили. Апостол Павло закликав нас «ревнувати про ліпші дари» (1 Кор. 12:31). Ми повинні шукати і боротися до тих пір, поки не побачимо регулярних проявів сили Духа Свято-го для позбавлення хворих і пригноблених, щоб у міру нашого благовістив Євангеліє могло поширюватися в силі. Це вимір віри на сьогоднішній день повно-стю відсутня в Тілі Христовому. Сьогодні ми відчайдушно потребуємо свіжої зіслання апостольської сили для через Гнану демонів і зцілення! Люди втомилися від проповідей про вчорашню силі. Вони втомилися від читання історій про те, як Євангеліє діяло тоді і як воно не діє сьогод-ня. О, скільки народу знайшли б порятунок, якби до нас повернулася сила апостольської віри! О, як прославилося б Його ім'я серед усіх народів!
Я впевнений, що дев'ятнадцята глава, одинадцятий вірш Книги Діяння не можна назвати тільки уроком історії. Я переконаний, що це бачення і заклик з Божого серця для нашого покоління. У цьому вірші говориться: «Бог чуда чинив надзвичайні руками Павла». Навіть хустки й пояси з його тіла звільняли хворих від хвороб і змушували злих духів залишати людей. В Ефесі відбулося пробуджена-дення, а це місто можна порівняти з сучасним Нью-Йорком. На місто зійшов страх Господній. Ім'я Господа Ісуса було прославлене, і багато віруючих прийшли, ис-поведуя свої гріхи. Ті, хто займався магією і темними мистецтвами, зібрали свої магічні книги і спалили їх на очах у всього народу. Слово Боже поширювалося з силою і знайшло влада в цьому найбільшому місті світу. Ця картина нагадала мені події 1857 року, коли Чарльз Фінней за два місяці привів до віри п'ятсот тисяч чоловік. Слово Боже тоді знайшло реальну владу в тому місті. Возлюблені, саме таке бачення я отримав для горо-дов землі. Я вірю, що Бог збирається зробити необ-чайні чудеса руками Своїх обраних. Я вірю, що люди будуть жити таким життям в Бозі, що сама пекло ус-лишіт про них.
Однією з проблем того світу, в якому сьогодні живемо ми з вами, є той факт, що бачення багатьох людей починається і закінчується здійсненням служіння, популярного в очах людей. Багато служителів Божі ду-мают тільки про набуття визнання тут, на землі.
Але Павла знала вся преіс-піднято, а це значить, що він мав владу, відомої серед ангелів і демонів. Ці демони поняття не мали, хто такі сини Скеви (див. Діян. 19:14, 15). Вони не тре-Пета від їх молитовного життя або проповідей. Але вони тремтіли від молитов Павла. Я переконаний, що деякі з вас, які читають цю кни-гу, одного разу будуть відомі аж до пекла, благо-даруючи помазання на своєму житті. Демони знали Павла не тому, що він був знаменитим учителем, який отримав своє релігійну освіту у ніг Гамаліїла. Вони знали його завдяки його життя в Бозі, і у нас з вами є така ж можливість вести подібну життя.
Слабкість? Так. Спробуйте уявити це в такий спосіб. Коли ви вкладаєте свій час і сили в молить-ву, ви віддаєте Богу ті години і сили, які могли б на-правити на побудову свого служіння або бізнесу, або чогось іншого в своєму житті. Пост теж має ставлення-ня до слабкості. Ви поступатися своєю фізичною силою. Фінансові пожертви теж припускають визна-ленну слабкість, тому що ви відриваєте від себе свого часу і сили. Те ж саме з гоніннями. Замість того щоб мстити самому, ви мовчки переносите все, радіючи в Госпо-де. У Другому посланні до Коринтян і в інших місцях Слова Божого представлені чотири варіанти вираження слабкості.
Проблема ж полягає в тому, що коли ми починаємо хо-дить шляхом слабкості, сила в нашому житті не проявляється миттєво. Господь випробовує нашу віру тим, що откло-дивать прояв Своєю сили в нашому житті. Через ка-де-не-то час ми готові відступити, і тоді Господь спра-Шива: «Ти думаєш, Я кажу неправду про те, що це єдиний шлях до сили? Ти думаєш, що на шляху до сили ти можеш перескочити через цей етап і робити все по-своєму? »Річ у тім, людині властиво відразу хапати-ся за справи Царства, минаючи етапи слабкості. Послання про слабкість звучить для Церкви образливо. Багато людей закінчують служіння тим, що починають вірити в брехню про зростання сили за допомогою вкладення свого часу в справи Царства замість присвяти часу і вкладення його в присутність Божу. Вони вимірюють свій успіх тим, що можуть побачити відразу, тут і зараз. Але коли на про-тяженіі багатьох століть церковної історії люди наполегливий-во молилися, постили, жертвували свої гроші і носили на собі шрами помазання, Бог завжди опинявся вірний і звільняв Свою силу у величезних обсягах. На це мо-гут піти роки, але це обов'язково станеться, поза всяким сумнівом.
Корнилій, неспасенним язичник, не ходив у сінаго-гу, у нього не було досвіду народження згори, то не було пома-пізнання, не було аудіокасет про поклоніння. Він просто все своє життя постив, молився і віддавав Богові свої дари. І раптом одного разу ангел прийшов до нього і сказав: «Ти той че-ловек, через якого Слово Боже відкриється язичникам» (див. Діян. 10). Корнилій, мабуть, подумав: «А я-то був впевнений, що там, нагорі, ніхто мене не слухає». Це було потрясіння, перевернуло все його життя.
Анна провела в храмі шістдесят років в молитвах, пре-жде ніж побачила проблиск виконання обітниці (див. Лк. 2:37). Коли Ісус в четвертому розділі Євангелія від Іоанна сказав Своїм учням, що вони куштують плоди праць інших людей, Він безсумнівно мав на увазі також і Анну.
Возлюблені, коли ми вимірюємо події і життя го-дами і місяцями, ми робимо неправильно. Деякі тру-сідали все своє життя. Нам потрібно направити свої погляди далеко вперед, щоб подолати всі можливі злети і падіння справжнього моменту. Нам потрібно охопити поглядом-будинок всю стратегію вступу в Божу силу через слабо-сти, а це має на увазі також додатковий аспект ра-дікальной життя загальної молитви з постом (див. Іоіл. 2: 12-17). Це третя грань апостольської віри.
Нам потрібно не тільки боротися за силу, але ми також повинні жити святим життям повного посвячення Христу, і я впевнений, Він закликає людей до такого життя через пост.
Незалежно від вашого ставлення пост - річ радісна. Він розширює наші серця і допомагає побачити красу на-шего Жениха. Ісус Сам постив і ввів кілька прин-ципов поста в дев'ятому розділі Євангелія від Матвія. Ці принципи дещо відрізняються від тих, що відомі нам зі Старого Завіту.
Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: по-чому ми і фарисеї постимо, а Твої учні не постять? І сказав їм Ісус: чи можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, ко-ли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть.
Через пост Ісус вводить нас в партнерські відносини з Собою і відкриває наші серця для незмірну благода-ти Божої так, як не може відкрити ніщо інше. І тоді відбуваються три речі:
1. Ми отримуємо велику міру одкровень і сили.
2. Ми отримуємо їх швидше.
3. Плоди цих одкровень входять в нас ще глибше.
Бог використовує пост і Слово як каталізатор Святого Духа, щоб прискорити процес і збільшити міру і глибину сприйняття нами краси Господа. Все це дає нам огром-ні переваги. Ісус сказав:
А ти, коли постиш, намасти свою голову і лице своє вмий, щоб з'явитися посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить тай-ве, віддасть тобі явно.
Пост обіцяє нам величезні й могутні нагоро-ди, які спочатку проявляються всередині і націлені на людське серце. Пост в Старому Завіті призначався в основному для зовнішніх цілей, але пост Жениха стосується серця. Він націлений на інші речі. Коли через пост Же-Ніхана ми прагнемо до Господа по благодаті Божої, наш фізичний апетит, емоційні і духовні домагання повністю і кардиналь-ним чином змінюються. Сло-вом, ми починаємо бажати ще більшого. Бог вкладає в нас нові бажання радості і захоплення, так що пост стано-вится не набридне і му-ве справою, а невира-взимку привілеєм, тому що він наближає нас до Нього і наповнює нас Його радо-стю. Немає нічого, чого б так жадав людський дух, ніж входження в цю радість і захват, просто багато людей навіть не підозрюють про їх існування. Життя, посвя-щенная регулярному посту, - річ рідкісна, тому і пло-ди такого життя теж рідкісні.
Але тут не тільки з'являються нові бажання, але про-виходить також позбавлення або ослаблення гріховних позовом-шений. Возлюблені, коли наші бажання вибудовують-ся в правильному порядку, життя стає прекрасним. Коли наші бажання хаотичні і неправильні, життя - це тяжкий тягар. Ви можете мати великі багатства і всю славу на землі, але коли ваші бажання не впорядковані-ни, життя важка, втомлює і безглузда.
Пост не можна назвати нудним і болісним справою, тому що насправді він вивільняє невимовну, надприродну радість. Старозавітний пост часто зв'язувався з мукою і стражданнями, з хворобами тіла і душі. Таке розуміння бере своє коріння в церковній ис-торії. Люди постять, щоб «сплатити ціну», але я гово-рю вам, що в пості прихована велика радість - і велику винагороду. Ви дуже швидко полюбите пост. На са-мом справі ви навіть почнете бурчати на ті перешкоди, ко-торие завадять вам продовжувати постити. За останні два роки я звик до певного ритму в пості, і ко-ли что-то мені заважає, я не думаю: «О Господи, я можу пре-рвати пост. Де мій улюблений, наповнений смакотою холодильник? »Навпаки, я з задоволенням повертаюся до посту відразу, як тільки Бог дозволяє мені це. Ви обна-ружіте, що у вашому житті почне домінувати спрага за Богом. Це звучить як парадокс, але ви почнете відчувати голод по посту. Я переконаний, що любов до посту скоро стане загальною. На це піде якийсь час, але врешті-решт саме таке рішення прийме вселенське Тіло Христове.
Раніше я постив багато і не відчував при цьому ніякої радості. Це відбувалося тому, що я не СОСР-доточівал свій погляд на переваги поста. Коли у вас немає бачення про переваги, ваш пост асоціюється з відчаєм. Давайте поглянемо на головні переваги життя в пості.