ШУКАЙ ПАРУ ПО СОБІ ... КАЗКА.
Ось надумав якось Лісовик одружитися. А що? Років йому вже чимало, а живе все бобирем, зі звіриною лісовим та птахами розмови веде. Скоро вже мова людську зовсім забуде. Ну і почав, значить, можливе коло наречених собі вимальовувати. Чоловік він був недурний, а стратег який - і не передати. А Ви думали? Знаєте, як казанок варити повинен, щоб примудритися оморочіть та змусити в лісі заблукати досвідченого грибника?
Треба зауважити, коло можливих наречених вимальовувався небагатий. З русалок тільки Соня луноокая, з волоссям білосніжними, плавно стікають на чарівні плечі, а з людей - тільки Настенька голубонько та розумниця - його залучали. Подейкували, що господині краще Настусі в усьому світі не знайти, і завзяттям своїм незвичайним та рижею косою манила вона Лісовика. Ось таким він був прівередіной! І нічого, що сам ростом малий, цвіллю та мохом поріс і з бородавками на весь ніс.
Лісовик, як ми вище згадали, недурною був і розумів, що вмовляти Настуню клопітно та й марно зовсім, бо був у неї давно на прикметі Ванечка- молодець червоний. Ясна річ, добром не піде, тут хитрістю діяти треба.
Вийшов Лісовик з хором своїх мохом порослих, дмухнув на травиці-муравушка, і ось чудеса - звідки не візьмись грибків всіх мастей та ягід стиглих з'явилася тьма-тьмуща. Далі, ясна річ, один селянин про достаток лісове дізнався, іншому розповів, та й повтікали разом з кошиками в ліс. Наостанок-краса дюже добре грибочки солити та маринувати вміла, ось і вона попалася на вудку Лісовика. Ледве в ліс вона ступила, повів, повів за собою її Лісовик, ваблячи грибками самими чудовими та ягодою стиглої, оморочіл і привів прямісінько до його дому. Дмухнув, плюнув - і вмить парканом високим стали за спиною Насті дерева могутні, стіною непрохідність захистивши її від усього світу білого.
Переконавшись, що нікуди бігти дівчині, тут і сам Лісовик ніби з-під землі перед нею виник. З одного боку, не дарма Лісовик найкрасивішу та розумну дівчину на селі вибрав, смак у нього, мабуть, непоганий був. А з іншого боку, така дівчина не по зубам могла йому, старому, опинитися.
Наостанок швидко збагнула, хто перед нею, і що втечею рятуватися в даній ситуації - саме нерозумне справу. Лагідно так шанобливо заговорила вона з лісовиком:
- Здрастуй, Лісовик-батюшка! Як ся маєш у володіннях своїх багатих? Ти нам в цьому році настільки грибків та ягід предивного у ліси випросив? І мене, бачу, прямісінько до його дому вів - чим зобов'язана честі такій?
Зрадів Лісовик, що Настя і не думає тікати, та й відповідає безпосередньо:
- Ось надумав я, дівка, одружитися. Хочу зрозуміти, яка дружина мені потрібна, хто мені стане радістю та втіхою в житті? Ти - одна з претенденток в дружини мої.
- Ось як, - Настенька каже, - велика це честь для мене. Та тільки ти, шановний, не поспішав би одружитися-то миттєво. Ти б випробування нареченим влаштував, по черзі дав їм пожити у тебе по три дні, придивився. Хто господиня яка, ніж пригощати стануть, з ким зручніше та зручніше тобі буде. А нете можна на таку нарватися - все життя зіпсує, втекти самому на край світу захочеться.
- Ось ти, Настенька, мудра не по роках! Але ж так і є, увірветься така в життя мою розмірене - все переверне! А мені б спокою, напівтемряви, та з пиріжками по вихідним ягідними ... А ще краще, щоб дружина побешкетувати любила - людей поморочити зі мною, з дороги їх збити, ягоди від них під листочками заховати, уханьем полякати ... Ех!
Так сам, старий пень, і розкрив дівчині всі свої карти.
Залишилася Настя в хоромах Лісовика на 3 дні. Та таку діяльність пребурную там розвела: ліжко стирає, подушки на сонце сушить, килими трясе, пил вимітає, підлогу та вікна мохом і цвіллю порослі миє.
Спочатку терпів Лісовик, тільки стогнала з кута тихо:
- пилюку щось не вимітай всю ... Не чіпай пилюку! Подушки не суші ... Я вогкість люблю ...
Ну а після того, як з чистих вікон світло всю світлицю залив, зарився в купу ковдр і закричав гучним голосом:
- Йшла би ти, дівка, додому отсюдова. Не можу я більше. Різні ми дуже, мені інша дружина потрібна ...
Настя зробила вигляд, що засмутилася дуже, навіть сльозу про людське око пустила і каже:
- Ти вже прости мене, Лісовик-батюшка ... Намагалася я сподобатися тобі ...
Та й пішла додому пресчастлівая з повними кошиками грибів білих та ягід добірних.
А Лісовик, провівши її (не дай Бог возвернется), додому бігом побіг. Дмухнув на віконця свої пречисті - і вмить вони знову мохом та цвіллю вкрилися, напівтемрява світлицю огорнув. Закрив очі Лісовик і зітхнув з полегшенням ...
Ніч пройшла. Лісовик заспокоївся і знову вирішив свою мрію здійснювати. З Русалкою простіше все виявилося - вона сама погодилася піти до нього жити на три дні, так би мовити, на випробування. А що їй? В озері-то воно, думаєте, краще? Один чоловічок на всіх, Водяний, теж старий.
Та й Лісовика Русалка знала як дідка-витівника, все він з жартами та примовками, пустотливий такий ... А Водяний тільки бурчить собі під ніс щось, бурчить з ранку до ночі, хвороби собі вигадує і лікує їх п'явками. Одним словом, зануда страшний!
А як разом жити почали - тут і повилезлі всяке. Думав Лісовик, зростеться у них все так в вузлики звужується, адже він вогкість любить, вона - воду ... Але ж ні! Вогкості їй мало, жбан посередь світлиці поставила, вікна розкрила. Мовляв, люблю водицю та сонечко червоне! І додає:
- Давай, суджений мій, над людьми потішатися. Ти їх в світлицю заманюй, а я защекочу!
А як заманювати-то? Дідька для його фортеля-творіння простір потрібно, а ця медуза, прости Господи, всю світлицю своєю ванною зайняла. І сама рибою смердить ... Тьху ти, гидота яка! Сплюнув з досади Лісовик та не розрахував, прямо в Русалку потрапив. Від чого у тій прямо проміж очей мох тут же виріс. Закричала Русалка, обізвала його всякими прегадкімі словами, сказала, що чудовисько він лісове з самої препротівним бородавкою на носі, і пірнула назад в озеро.
Чи не зрослося. І слава Богу! Провітрив світлицю після Русалки Лісовик, віконечка прикрив, приліг на старий, що кишить всякими комахами, диванчик і задумався.
Що тепер робити? Невже повік одному кувати? Довго сушив голову, ізмаялісь, обплював всю світлицю зопалу (вся мохом поросла, аж не пробитися) та й заснув сердешний ...
Чи довго сон його пестив, али зовсім коротким був - не настільки важливо. А прокинувся Лісовик від стуку в двері. Приятелька його стара, баба Яга, завітала.
- Що, аль занедужав, рідний? Я зараз-зараз ... - світлицю його лопаткою та мітлою від моху розчистила, але весь не чіпала, а лише стежки проклала (як Лісовик і любив). - Я тут тобі пиріжків з ожиною напекла, дай, думаю, одного провідаю, підживлено трохи ...
З'їв Лісовик пиріжок, з'їв інший. І так його розібрало, так добре йому стало, як вже почитай днів шість не було, поки у нього нареченої гостювали.
Подивився він на бабу Ягу своїми мутновато-зеленими очима і питає:
- А от скажи ти мені, подруга моя вірна, на питання таке: чи дуже противна бородавка у мене на носі (видать, сильно Русалка його за живе зачепила)?
- Бородавка. А, точно, гляди-тка, є бородавка! А я і не помічала її, друже мій, ніколи (вона все більш очима його милувалася раніше). І зараз дивлюся - симпатична дюже, на грибочок схожа.
- Симпатична. Ну, ти, Яга, даєш? А чи не брешеш ти мені, а, може, насміхаєшся наді мною?
- Так навіщо воно мені, Лісовик? Щось нині засмиканий ти дуже. Мабуть, сильно тебе хвороба ця прихопила ...
Глянув знову Лісовик на бабу Ягу: а адже до чого симпатична, зараза! І ніс гачком тільки шарму їй надає, і нога кістяна її не псує. А як зі ступою та мітлою управляється - любо-дорого дивитися!
"А на кой ляд фіфи мені ці, - подумав раптом схвильований Лісовик, - зроблю-но я подрузі бойової пропозицію руки і серця ..."
Сказано зроблено. Баба Яга, ясна річ, не відмовила. Ми ж зрозуміли, що давно їй Лісовик по серцю був, хоч і сперечалися бувало на весь ліс. Милі сваряться - тільки тішаться.
Зажили вони тепло та весело. І до цього дня разом живуть. Разом морок в лісі на людей наводять, дуріють над ними. Разом як і раніше сваряться, так кричать один на одного так, що сосни від шуму до землі гнуться. Та тільки, як не крути, щасливі вони. Як напотчует баба Яга чоловічка пиріжком свіжим, як почне йому волосся сплутаний розчісувати, так і муркоче Лісовик від насолоди:
- Ягушечка моя прегарна ...
Рада їм так любов. І нам наука - кожному чобота своя пара.
ШУКАЙ ПАРУ ПО СОБІ ... КАЗКА. ГЛАВА ОКРЕМА про русалок Соні.
Посумувати, поплакала Русалка Соня, що з лісовиком так все нескладно вийшло. І образила вона його зопалу. Та й вирішила вона совість свою очистити, світ з ним налагодити ...
Лісовик не став комизитися. Він на той час ставний такий став, вічно з посмішкою, ніби кіт, тільки що сметани попоїли. Розтовстів, видали видно, якою турботою та теплом Яга його оточила, і що всмак йому життя сімейна ... Він візьми та й заяви Русалці:
- Ти, дівка, прости, що іншу я зустрів ... Аж надто хороша моя-то ... Не встояв! Справа-то житейська ... А з тобою ось що вирішимо: оморочу я Вітюшку - водія колгоспного. Того, що в своєму Водовозов воду на поля народні доставляє. І свезём ми тебе до річки Бурлюшке ... Говорили люди в лісі (а у мене слух-то дюже гострий), що Русалки там з'явилися, та обох статей ... витворяти всяке-різне ... Русалки, та ти сама знаєш, хлопців молодих, пригожих в мережі своєї чарівності заманюють, лоскіт до напівсмерті ... А Русаль - так ті дівчат в воду зманюють ... Скільки душ занапастили - пристрасть! Ось ти і довідуєшся, так це ... І життя свою особисту, хай вибачить мене Водяний наш, облаштувати!
Ось і настав той час ... Вітюшка по воду до озера приїхав. Перехрестився три рази (йому-то, усіх частіше бувають на озері, не раз нечисть усяка в воді ввижалася) і давай наярювати, воду відром черпати так до водовози тягати ...
Тут наш Лісовик візьми та з'явися йому перед ясні очі. Виждав сердешний (він звик до подібних явищ), поки Вітюшка перестав нарізати кола по лісі і кричати: "Караул! Нечисть лісова! "І, втомившись, впав на траву-траву зелену, і каже:
- Чуєш, село ти некультурна. Ти піди-тка до вечора так черпати щось будеш. На-тка ось тобі насос перевірений, сам змайстрував, їм і накачаєш повний водовоз менше, ніж за півгодини ...
Вітя вуха, очі тре, дивується ... Поки народ сільський гірку п'є, Лісовик, Кулібін такий собі, насос сам змайстрував!
- Ач, ти кошлатий! Трохи до інфаркту мене не довів! Дай, я в тебе пальцем ткну? Правда справжній ?!
- тикати швидше, темрява безграмотна! Сам ти несправжній ...
Вітя ткнув в сите пузо Лісовика і відчув лише добротну тканину жупана його і гудзики, ніби з малахіту виточені ...
- Ти не дави сильно! Всі пельмені мені так розворушив! Їжа, вона, брат, спокій любить ... Ну, перевірив? До справи давай приступай! А то передумаю допомагати! Я шкідливий, мабуть сам чув ...
- Чував ... А на кой ляд у насоса шланг такий грубезний? Ми таким піди-тка і всю рибу з озера висмокчу ...
- Чуєш, Ємеля. Ще слово, і не бачити тобі ні мене, ні насоса ... Боляче балакучий. Можна подумати, йому щодня сам Лісовик допомогу пропонує ... Який був, такий і приєднав! А Водяний тобі не те що рибки, п'явки завалящої не дасть з озера зачерпнути! Ось село! З ким я зв'язався. - І Лісовик вдав, що збирається йти ...
- Стривай! Чи не сердься ти на мене! Бачиш, в подиві я просто. І обзиватися кінчай ... Не Ємеля я, Вітя ...
Коротше, занурив Вітя той грубезний шланг в озеро і накачав собі за допомогою чудо-машини Лісовика за кілька хвилин сповнений бак водиці ... А з нею заодно і Русалочку нашу втягнуло ...
Дале для Вітюшкі все було, як уві сні. Як їхав, куди, як опинився біля річки Бурлюшкі і на кой воду в ту річку зливав - начисто з пам'яті стерлося.
А те, що не стерлося, він потім докладно в пояснювальній голові колгоспу виклав. Самі розумієте, після такої пояснювальній вирішено було винести Вітя всенародний догану і очей з нього не спускати! Особливо вранці, щоб уважно відстежувати, в якому такому стані цей негідник на роботу виходить!
А в річці Бурлюшке, як передавала потім дідька Русалка в своїх посланнях з цаплями, і справді Русалки та Русаль відпустку свій проводили ... Один з них і сподобався Соні нашої. Він же її і до себе на батьківщину забрав, і одружився ... Все честь по честі у них сталося ...
Русаль, казав, наплодили, ніби яблук на дереві в урожайний рік ... Один краше іншого ...
Тут і казочці кінець. А Вам - я нову розповім. А що? Адже в селі тієї ще багато легенд та жителів дивовижних водиться ...
Поділитися в соцмережах