Але ось раптово зовсім недавно на засіданні КОД було прийняття рішення про відмову від амбіцій з боку дрібних партій виставляти своїх кандидатів по пропорційній частині на майбутніх виборах. Це можна зарахувати як маленької перемоги опозиції на шляху до формування єдиного списку. Головна проблема полягає в тому, що сьогодні КОД уже не можна вважати єдиним центром опозиційних сил. Примітивна тактика опозиціонерів, за допомогою якої вони намагаються заручитися підтримкою електорату, а також набридлі виборцю технології не витримують вже ніякої критики.
Навіть якщо відкинути сумніви в ідеологічно-програмному аспекті. То все одно перспективи формування єдиного опозиційного списку кандидатів можна побачити лише з працею. Єдиний список не тільки принесе єдину перемогу, але і змусить сформувати єдину фракцію і нести єдину відповідальність. Така ситуація невигідна нікому.
З урахуванням фінансового і рейтингового послаблення «Батьківщини» у цій партії є великі надії на формування єдиного списку і бажання стати політичним центром всієї української опозиції. Без сумніву на сьогодні ця партія є найбільш рейтинговою з усіх опозиційних сил. За відсутності Тимошенко її прихильники прагнуть закріпити своє становище за допомогою усіляких трансформацій і ротацій. Завдяки формуванню єдиного списку «Батьківщина» сподівається отримати найосновніші права на прийняття як кадрових, так і інших рішень. Однак керівники партії виявляють надмірну амбітність, забуваючи про інший перспективної партії, яку поведе на вибори Яценюк. Він не тільки не захоче залишатися в тіні, але навіть може не погодитися на друге місце, а спробувати зайняти місце Тимошенко. На сьогоднішній день Яценюку немає ніякого сенсу приносити свою партію в жертву, розчиняючи її в опозиційному об'єднанні. Не виключено, що він захоче йти на вибори другий колоною, а потім вже в парламенті «підім'яти» під себе всю опозицію. Навряд чи Тимошенко зі своїми однопартійцями буде його терпіти, тим більше що взаємини між «Батьківщиною» та «Фронтом змін» постійно розпалюються. За словами Турчинова одноосібним лідером опозиційного об'єднання буде Тимошенко. Сам же Яценюк з цим не погоджується і, хоча ці обидві партії приховують свої внутрішні інтриги, їх взаємне нерозуміння час від часу спливає в ЗМІ. Крім того, неузгодженість програм і проектів створює для них поки лише один загальний гасло «Юлі - волю». Більш нічого запропонувати виборцю вони не можуть.
Мало того, ще до виборів сам КОД, який претендує на право стати єдиним штабом опозиції, вже проявляє свою нестійкість. Звідти вже пішли Гриценко, Королевська разом з УСДП. Деякий час назад входило в БЮТ, проте на увазі внутрішніх внутрішньопартійних конфліктів з соратниками Тимошенко союз «Батьківщина» і УСДП був зруйнований.
Регіонали давно вже зрозуміли, що руйнувати опозицію можна, використовуючи її слабкі сторони. Експерти навіть побачили зв'язок між посиленою піар-кампанією УСДП, винятком Королівської і сином регіонала Єфремова.
Ще більш невиразним є пропозиція опозиції до виборця підтримати кандидатів на мажоритарних округах. Досить згадати, що реальне волевиявлення за мажоритарною системою практично відсутня. Перемогу отримує або той кандидат, за яким стоїть адмінресурс, тобто кандидат від влади, або той, у якого є великі гроші. Ті ж, у кого є хоч якийсь план з розвитку свого округу, в кращому випадку на вибори допущені не будуть по всіляких причин. У гіршому їх змусять зійти з дистанції або поглинуть, заманивши грошима, посадою і так далі. У тому, що майбутні вибори будуть будуватися на адмінресурс - немає жодного сумніву. Таким чином, перемогти на виборах судилося лише тим опозиційним кандидатам, у яких є серйозна фінансова підтримка, здатна перемогти навіть адмінресурс. Ймовірно, це і буде основним принципом формування єдиного списку мажоритарників. Для виборця все стає лише заплутаніше. Абсолютно незрозуміло чому електорат повинен відмовитися від підтримки більш бідного, але більш шанованого в окрузі людини на користь зазначеного єдиною опозицією кандидата. Як аргументувати це для виборця - це питання буде актуальне по всій Україні. А відповідь досить проста - партійна скарбниця потребує фінансування, а партія без грошей далеко не заїде. Усередині самої опозиції відсутня ідеологічна єдність. Очевидно, що узгоджені кандидати сильно втратять в якості. З огляду на, що виразної програми, ідей і проектів немає, а кандидати будуть висуватися за ознакою наявності капіталу, то виходить, що виборець голосує за звільнення Тимошенко, протягування у владу бізнесменів і багатіїв, забезпечення їм недоторканності і компенсацію передвиборних витрат. І це при всьому, при тому, що влада сьогодні не користується популярністю і вся надія на опозиційну альтернативу. Це не обіцяє нічого доброго ні опозиціонерам, ні прихильникам інших політичних сил. Однак існує надія, що опозиція намагатиметься в найкоротші терміни представити і пояснити єдину програму, яку підтримає весь її склад і яка буде цікава громадянам України.