Постуральний РЕФЛЕКСИ (від англійського. Postur-поза, положення), термін, запропонований Шеррингтоном (Sherrington) для позначення рефлексів, що забезпечують збереження певного положення (the maintenance of attitude) всього організму або ж тієї чи іншої його частини (тієї чи іншої кінцівки, того чи іншого її сегмента). Поняття П. р. протиставляється поняттю рефлексів, ефектом яких брало є рух (reflexes of movement). Різниця однак же не абсолютно: «між коротко триваючим П. р. і повільним руховим рефлексом відмінність є лише різницею в ступені »(Sherrington). Роздратування, к-які викликають П. р. йдуть або від пропріоцепторів або ж від лабіринту. Пропріоцептори-цент-ріпетальние провідники, к-які йдуть від самих органів руху, гл. обр. від самих м'язів. Роздратування, що виникає в даному м'язі внаслідок її скорочення, продукує посту-рально скорочення в тій же м'язі, resp. в її Синергістами, і веде до фіксації досягнутої пози. Т. о. досягається ауторегулірованіе м'язового тонусу ( «аутогенетіческій рефлекторний тонус»). Так, тонус розгинальних м'язів | підтримується їх власними афферентному-ми нервами. Якщо пр »децеребрационной ригідності, к-раю складається в різкому посиленні розм-бательного ЛЮПУС, перерізати аферентні провідники розгиначів, то ригідність зникає. Як спеціальні реакції в цій групі Шер-рингтон виділяє подовжувальну і вкороти тільну реакції, к-які добре виявляються при децеребрационной ригідності на препараті, на якому перерізані всі аферентні волокна, за винятком аферентних нервів розгиначів коліна. Якщо на такому препараті викликати шляхом роздратування периферичного відрізка нерва, що іннервує m. biceps, скорочення цього м'яза, то і після припинення подразнення гомілку .не повертається в своє початкове положення повного розгинання, а залишається кілька зігнутою: подовжувальна реакція розгиначів, що є рефлексом, т. к. перерезка задніх корінців розгиначів її знищує. Змінюючи умови досвіду відповідним чином, можна виявити в разгибателях і вкороти тільну реакцію: гомілка буде застигати в положенні розгинання. Таке ж значення для посту раль-них рефлексів мають і роздратування лабіринту, к-рий Шеррингтоном розглядається також як пропріоцепторний орган. Систематичне вивчення П. р. особливо пропріоцептори-них рефлексів з боку шийних м'язів і лабіринтових рефлексів, і з'ясування їх значення в статиці організму (рефлекси положення і настановні рефлекси) дано Магнусом (Magnus) і його школою (див. Магнус-Клейна рефлекси). У клініці під П. р. розуміються рефлекси, посилення яких брало характерно для екстрапірамідної ригідності при дрожательном паралічі, при постенцефалітіческій паркінсонізмі, псевдосклероз, б-ні Вільсона і т. д. Сюди відносяться П. p. ( «Reflexes de posture), описані Фуа і Тевенара (Ch. Foix, A. Theve-nard): якщо у пацієнта, який лежить спиною догори, згинати гомілку в колінному суглобі і утримувати її недо-рої час в положенні крайнього згинання, то при відпуску вона розгинається недостатньо і не дає тієї енергійної розм-бательной віддачі, к-раю характерна для норми. Той же феномен спостерігається в згинах передпліччя і в тильних згиначів стопи (див. Вестфаля симптоми, синдром). Інші позначення для явищ цієї групи: фиксационная ригідність, адаптаційна ригідність. Поряд з типовими змінами тонусу (ригідність або пластична гіпертонія), що характеризуються безперервним і рівномірним опором м'язів розтягуванню, підвищення П. р. є вельми важливою діагностичною ознакою екстрапірамідних захворювань. По суті і саме підвищення тонусу при екстра-пирамидной ригідності може бути значною мірою зведено до підвищення П. р. в силу яких брало м'яз безперервно прагне утримати той стан укорочення або подовження, в якому вона знаходиться в кожен даний момент пасивного руху. Літ .: Foix Ch. et Thevenard A. Reflexes de posture, Presse medicale, 1922, № 71; вони ж, Reflexes de posture et reflexes d'attitude, ibid. 1925 № 104; Magnus R. До orp erst el lung, В. 1924; Sherrington Ch. The integrative action of the nervous system, L. 1923 І. Філімонов.