Відомий польський пси-холог і письменник Юзеф Козелецький багато років изу-чає мотиви пове-дення людини. Діапазон його дослі джень широкий і дещо незвичайний для академічного науково-го. Одна з його книг на-ни опиняються «Багатомірний людина». «Авантюрність життя», «прославляння невдачі», «міркування про ненаситності», «пристрасть до подолання кордонів» - ось деякі теми, що обговорюються в ній.
Є в ній і глава, посвя-щенная гідності людини.
Що таке гідність? Відповість на це питання так само нелегко, як, скажімо, пояснити, що таке краса або істина. Чому одна людина зі-що зберігаються свою індивідуальність навіть у в'язниці, де у нього відняли все права, а інший легко відмовляється від влас-них переконань в обмін на обіцяні привілеї?
Звичайно, гідність багато в чому залежить від прав людини - особистої свободи, віз можності висловлювати свої думки, приймати рішення ... Але навіть якщо відняти їх (що і відбувається при різних фор-мах примусу і Терра-ра), у кожного з нас осту-ється можливість зберегти особисту гідність. Обдарований-ний цією межею характеру людина вступає у відповідність до собст-кої системою цінностей, він ве-рен собі і не піддається маніпулято-вання.
Правда, і характер можна сло-мати, але для цього довелося б знищити особистість в людині, чи-шити його індивідуальності.
Юзеф Козелецький дає обоб-щенний портрет людини, облада-ющего почуттям власної до-стоінства. Ось його основні риси:
♦ поводиться відповідно до власної системи цінностей, цінує істину вище, ніж негайну користь;
♦ вміє захищати свою індиві-дуальність, в моменти небезпеки проявляє самовладання і спо-койствия;
♦ мало податливий до маніпуляцій ззовні;
♦ не проміняє свою індивіду-реальності на матеріальні ценнос-ти, на доступ до влади або до слави;
♦ не поспішає приймати нові ідеї і переконання; тільки сущест-ються аргументи можуть змінити його систему цінностей і принципи поведінки.
Зовсім інакше поводиться чоло-вік, позбавлений почуття власне-го гідності:
♦ його поведінка залежить не стільки від власних поглядів і переконань, скільки від сьогохвилинних інтересів;
♦ легко піддаються маніпуляціям-ям;
♦ принцип вірності істині заміщається у нього принципом собст-кої користі;
♦ під тиском йдуть-нізацією може здійснювати поступ-ки, що суперечать власній совісті і завдають шкоди іншим людям.
Зрозуміло, що обидва портрета, на-кидають Козелецькою, відображають крайні прояви людської особистості. Між цими полюсами знаходиться безліч проміжний-них відміток. Але установка (стійкості-вая схильність до першого або вто-рому способу поведінки) тим не ме-неї проглядається завжди.
Останнім часом ми все частіше чуємо заклики поводитися гнучко, пристосовуватися до обстоятельст-вам. Але до якої міри? На це питання кожен повинен відповісти се-бе сам. Козелецький, в завдання кото-рого не входить виховання моралі, проте підказує можли-ний шлях. Він вважає, що головне - зберегти себе, не втратити інді-виділеного.
У нашій країні це поняття не вважалося великою цінністю, слово «індивідуалізм» не так давно вироб-носилося як лайка, причому часом в тих самих випадках, коли людина намагалася відстоювати свої убеж-дення, що розходяться з думкою більшості. Особистість розчин-лась, нівелювалася в натовпі. Спо-можності протистояти «знеособлена-ванию», зберегти гідність Козі-ЛЕЦЬКИ відносить до моральний бік характеру. Більш того, він бачить в до-стоінстве естетичну цінність: «Володіння собою людини, захищаючи-ющего свої переконання, включає елементи прекрасного».
Життя по ту сторону гідності
Кожна людина створює концеп-цію власного «я» і по-своєму будує відносини зі світом. З цієї точки зору можна умовно виокрем-лити два типи людей - прагматич Цінні та принципові.
Крайні прагматики вважають: для того щоб зберегтися і управ-лять собою в мінливому світі, на-до пристосовуватися до будь-сі-туації. Їх зв'язку з оточуючими так тісні, що межа, яка відокремлює індивідуальне «я» від середовища, часто стирається.
Бажаючи досягти своїх цілей, прагматик готовий відмовитися від соб-дарських переконань. Те, що люди з принципами називають угодлівос-ма або навіть продажністю, для нього представляє одну з форм пристосування до світу. Почуття власної гідності для нього лише данина незрозумілою традиції, що утрудняє раціональні дей-наслідком.
Юзеф Козелецький описує експеримент американського психо-лога Стенлі Мілгрема, метою кото-рого було визначити ступінь під-чинення людини вимогам, ос-корбляющім гідність.
З двох осіб, які перебувають в лабораторії, один виконував роль «вчителя», другий - «учня». В ході експерименту «учитель», ко-торий і був випробуваним, повинен був карати «учня» за помилки ударами електричного струму. Йому нічого не було відомо ні про мету експерименту, ні про те, що «учень» не є випробуваним, а тільки допомагає проводити дослідження. За оголошеними умовами, за кожну піду щую помилку вчитель повинен був посилювати покарання (зрозуміло, що удари струмом були фіктивними). В процесі цього репресивного навчання «вчитель» чув крики «учня» (вони були записані на плівку перед початком досліджень-ний).
Гідність і біографія
«Людське життя дуже довга, щоб всю її прожити з до-стоінством. Проте вона до-статочно довжина для того, щоб в ній знайшлося місце для гідних вчинків », - вважає Юзеф Козелецький. У кожної людини, навіть самого благородного, поряд з дуже гідними вчинками, б-вают такі моменти, коли він ранку-чивает гідність, скидає з себе його вантаж, піддається маніпулято-вання. Найчастіше це пов'язано зі спокусами, перед якими важко встояти, або з погрозами. Козелецький описує три найбільш характерні ситуації.
Так відбувається тоді, коли пик-даються нові можливості приоб-ретенія майна, слави, влади. У цих випадках гідність, як расті-ня, які не пустило досить глиб-ких коренів, може бути розкорчовано прагматичними інтересами. Пер-спективи багатства пригнічує вір-ність собі. Чи не правда, саме та-кі метаморфози відбуваються сей-годину в нашій країні, де аж ніяк не за-скінчиться переділ власності?
Крім того, характер людини можуть зламати залякування і ре-прес. Багато вчених в період «помилок і спотворень» Відхрещуючись-лись від своїх поглядів. Це позво-лило їм утримати колишні має сті і уникнути страждань.
Отже, особисту гідність - це установка, вкорінена в характе-ре. Хоча хтось вважає його анахро-нізм і перешкодою в прагматічес-ком мисленні, воно продовжує ре-гуліровать поведінку людей. За часів невпевненості його роль навіть посилюється. Воно стає як би гарантом незалежності людини в навколишньому світі.
«У структурі гідності, поні-травнем як вірність собі, є щось неочевидне, таємниче, дивне, начебто не відпо-ціалу кріюріям ефективної дії ... Ми живемо в період, ко-ли доля людини в більшій сте-пені залежить від його характеру, ніж від його інтелекту ». Це слова муд-якого філософа, а не безпристрасного дослідника.