Малюнок Б. Власова до повісті Артура Конан Дойла "Собака Баскервілів". Джерело: Конан Дойл А. Записки про Шерлока Холмса: Оповідання та повість / Малюнки Б. Власова. - перєїзд. - Л. Дитяча література, 1984. - 623 с. мул.
"Hist!" cried Holmes, and I heard the sharp click of a cocking pistol. "Look out! It's coming!"
There was a thin, crisp, continuous patter from somewhere in the heart of that crawling bank. The cloud was within fifty yards of where we lay, and we glared at it, all three, uncertain what horror was about to break from the heart of it. I was at Holmes's elbow, and I glanced for an instant at his face. It was pale and exultant, his eyes shining brightly in the moonlight. But suddenly they started forward in a rigid, fixed stare, and his lips parted in amazement. At the same instant Lestrade gave a yell of terror and threw himself face downward upon the ground. I sprang to my feet, my inert hand grasping my pistol, my mind paralyzed by the dreadful shape which had sprung out upon us from the shadows of the fog. A hound it was, an enormous coal-black hound, but not such a hound as mortal eyes have ever seen. Fire burst from its open mouth, its eyes glowed with a smouldering glare, its muzzle and hackles and dewlap were outlined in flickering flame. Never in the delirious dream of a disordered brain could anything more savage, more appalling, more hellish be conceived than that dark form and savage face which broke upon us out of the wall of fog. (Arthur Conan Doyle. The Hound of the Baskervilles, 1902).
"- Увага! - вигукнув Хольмс, зводячи курок револьвера. - Дивіться, вона наближається!
Звідкись із надр повзучого туману пролунав частий, різкий тупіт. Стіна перебувала від нас менш ніж за п'ятдесят ярдів, і ми з жахом вдивлялися в неї, намагаючись вгадати, яке жахливе істота зараз вискочить звідти. Я стояв поруч з Хольмс і глянув на його обличчя. Воно було бліде і порушено, а очі його блищали. Раптом в них виразилося безмежне здивування. В ту ж секунду Лестред скрикнув від жаху і впав обличчям на землю. Я схопився на ноги, схопився немеющее рукою за револьвер, намагаючись впоратися з охоплював мене цепененіем побачивши страшного образу, випірнув з глибин туману. Це була величезна чорна, як ніч, собака, але собака, який ніколи ще не бачив людський погляд. Очі її сяяли як жар, з відкритої пащі і носа виривалося полум'я, яке також оточувало її шию і груди. При самому розладнаному уяві, під час найстрашніших кошмарів навряд чи траплялося кому-небудь бачити більш вражаюче, жахливе, надприродна істота, ніж ця дика фігура, раптово вискочила з-за непроникною стіни туману ". (Переклад з англійської А. Т. 1902. джерело: А. Конан-Дойль. Бескервільская собака. Ще одна пригода Шерлока Хольмс // Вісник іноземної літератури, 1902. - №№ 1, с.161-202, № 2, с.148-172, № 3, с.172 -198, № 5, с.63-86).
"- Тс! - вигукнув Холмс, і я почув, як клацнув зведений курок. - Дивіться! Вона біжить сюди.
З середини цього повільно підповзає туманного вала лунали рідкісні, безперервні хрусткі удари. Туман стелився за п'ятдесят ярдів від нас, і ми всі троє вдивлялися в нього, не знаючи, який жах вирине звідти. Я перебував у самого ліктя Холмса і глянув на його обличчя. Воно було бліде і торжествуюче, а очі яскраво блищали при місячному освітленні. Але раптом вони дивились вперед нерухомим, суворим поглядом, і рот його розкрився від подиву. У той же момент Лестред випустив крик жаху і кинувся ниць на землю. Я схопився на ноги, стискаючи обважнілі рукою револьвер і паралізований жахливо фігурою, яка вистрибнула на нас з туману. То була собака, величезна, чорна, як вугілля, собака, але така, яку жоден смертний очей ніколи не бачив. Паща її викидала полум'я, очі горіли, як жар, морда, загривок і груди були обведені мерехтливим полум'ям. Ніколи звихнувся розум в самому безладному бреде не міг би уявити собі нічого більш дикого, більш жахливого, більш пекельного, ніж ця темна фігура зі звірячої мордою, яка вискочила на нас зі стіни туману ". (Переклад Є. М. Ломіковський, 1902. Джерело: А. Конан-Дойль. Собака Баскервілів. Пригода Шерлока Холмса // Новий журнал іноземної літератури, мистецтва і науки. - Харків. - 1902. - № 5.).
"Раптом Холмс пошепки вигукнув:
- Тсс! Дивіться! Вона біжить сюди.
Я негайно почув, що клацнув зведений їм курок револьвера.
З суцільний маси повільно підповзає туману долинало до нашого слуху якесь хрустеніе гравію, рідкісне і сильне. Туман навис за п'ятдесят ярдів від нас, і ми всі троє очей з нього не спускали, намагаючись проникати цю імлу і не осягаючи, яке страховисько загрожує з'явитися звідти. Я стояв впритул до Холмсу, і глянув на нього. Обличчя його було дуже блідо, хоча вираз було очевидно торжествуюче, і очі блищали, осяяні місяцем. Але раптом я помітив, що він втупив нерухомий, суворий погляд у далечінь, і навіть рот злегка розкрився від подиву. В ту ж хвилину почувся крик Лестрейда, неохайного в жаху обличчям на землю. Я схопився на ноги, стискаючи похололо рукою револьвер і вражений жахом, дивився на страшне істота, що з'явилося з туману. Це була собака велетенських розмірів, чорна, як вугілля, і такого жахливого вигляду, який, напевно, ніколи не представлявся очам людським. З пащі виривалося полум'я, очі блищали вогнем, як жар, морда, загривок і груди виблискували точно охоплені полум'ям. Сама навіжена фантазія в дикому бреду не могла б уявити собі нічого подібного - більш пекельного, більш жахливого, ніж це похмуре істота з звірячою мордою, вискочив на нас зі стіни туману ". (Переклад Н. Н. Мазуренко. Джерело: Конан-Дойль. легенда про собаку Баськервіллей // Пригоди детектива Шерлока Холмса: Знак чотирьох. [легенда про собаку Баськервіллей]. - Харків: Вісник поліції, 1908.).