Повідомлення від shubhar
Дивно №1.
Не знаю щодо якихось стереотипів, але чого поганого то вірити в наші споконвічні слов'янські міфи, я не знаю. Церква так круто попрацювала, видать за тисячу років.
Дивно №2 - кожен "порядна" буддист тібесткого спрямування "повинен" з розумним виглядом розмірковувати про духів і куховарити відповідні ритуали особливо з монгольським відтінком (там взагалі пройти не можна, що не спіткнувшись об духу). Начебто як би і не шаманство, а НАРОДНЕ "наше, буддістіческое". І нічого - даж навпаки, "так положено".
А то що вся ця дух-тусовка до практики Дхарми має найостанніше відношення - це в голову не приходить. Зате типу соромно вірити в Діда Мороза.
А я ось дуже шанобливо ставлюся язичницькими традиціями різних народів. І в Тора "вірю", і в Одіна і в Йотунгейм в тій же мірі, в якій "вірю", що є такий Індра, Брахма, Небеса Тушита і інші вже "буддійські" (наші, наші.) Міфи.
З.И. Мої Лами часто розповідають на повному серйозі різні "міфи" - мабуть не позбулися "дитячих понять" до старості?
Точно. Але як перестати нам себе прирівнювати до "буддистам тибетського спрямування"? На жаль Падмасамбхава прийшов не в Рашу, і не хто зі слов'янських князів його не покликав. Хоча незвісімо від нашої віри (конфесії) місцеві охоронці мають бути.
Имхо, дивись всі наші українські божки стали нашими охоронцями, і були б для них відповідні пуджи, а то ще й практикували б ми їхні Садхани. Хіба вся ця новорічна містерія - це не пуджа. У Діда Мороза вірити або не вірити - дилема зовнішнього і внутрішнього. Що значить наша віра.