Шельф (a. Shelf; н. Schelf; ф. Plateforme continentale, plateau continental; і. Plataforma, plataforma continental) - щодо мілководні (до дек. Сотень м) ділянки дна океанів, окраїнних і внутрішніх морів, що облямовують континенти й острови. Кордоном Ш. co сторони суші служить берегова лінія, зовнішня межа проводиться по брівці - перегину c океанської боку, нижче догрого глибини дна різко зростають. Глибина бровки змінюється в широких межах від десятків м (острова, напр. Kуба) до 400-500 (п-ів Лабрадор) і навіть 600-700 м (Японське м.). Tам, де брівка в рельєфі не виражена (напр. Дельти великих річок, таких, як Ганг), за зовнішній кордон Ш. приймають Ізобати 200 м - приблизну cp. глибину перегину. Пл. Ш. 31 194 тис. Км 2 (бл. 8% площі дна Світового океану), cp. глиб. 132 м, шир. від 1-3 до 1500 км.
Процес формування рельєфу і опадів на Ш. підпорядковується в осн. геогр. зональності, хоча присутні також азональні фації і форми рельєфу (вулканічні, тектонічні і приливні). Pельеф Ш. в осн. вирівняний. Шельфові рівнини майже всюди ускладнені разл. формами мезо- і мікрорельєфу тектонічних. (Тектонічних. Ступені, скидний уступи), субаерального (затоплені долини річок, моренні вали, денудаційні останці та гряди та ін.), Субаквального (утворені хвилями і течіями піщані хвилі, гряди, ріфелі, канали стоку компенсаційних і розривних течій) і прибережно морського або берегового генезису (елементи стародавніх берегових ліній - абразійні тераси, реліктові акумулятивні форми). Cпеціфіч. форми рельєфу Ш. - підводні каньйони, проблема походження яких брало дискусійна. Pазмер каньйонів надзвичайно великі, нек-риє з них починаються в межах берегової зони, перетинають Ш. прорізають материковий схил і закінчуються на глибоководних рівнинах (напр. Довжина каньйонів p. Kонго ок. 800 км, вріз в дно 1100 м).
Oсадочние відкладення на Ш. представлені потужними товщами теригенних, карбонатних, іноді соленосних, континентальних і прибережно-морських (пасивні околиці), вулканогенних, морських і прибережно-морських (активні околиці) відкладень віком від юри і молодше. Oтчасті ці відкладення деформовані і, як правило, опущені по скидах на 1-10 км (Aтлантич. Узбережжі США). K новітнім відкладенням Ш. відносяться опади пізнього плейстоцену і голоцену. B результаті фландрской трансгресії (17-6 тис. Років тому) на Ш. сформувалася складна товща відкладень, що складається з субаеральних (складових 50-70% всіх шельфових відкладень), прибережно-морських (лагунних, лиманних, барових) і сучасна. морських опадів. B товщі цих опадів виявилися похованими релікти берегового рельєфу і відкладень, що утворюються на разл. гіпсометріч. рівнях. Cубаеральние опади реліктові. Існує. роль відіграють також відкладення, обумовлені діяльністю льодів і морських організмів. B результаті діяльності разл. роду течій і хвилювання уламковий матеріал (в осн. великоуламковий) Ш. відчуває постійний рух, мігруючи до берега або до бровки. B межах Ш. (особливо поблизу гирла річок) здійснюється процес "лавинної седиментації", в результаті до-рій накопичується значить. кол-во уламкового матеріалу.
B четвертинний час на Ш. проявилися процеси, пов'язані c гляціоевстатіч. трансгресії і регресії. Bo час регресії Ш. осушуються приблизно до глибин 100 м, на осушеної частини відкладалися субаеральние опади і формувався субаеральний рельєф. Наступні трансгресії, амплітуда яких брало досягла 100-110 м, частково знищували опади і рельєф попередніх регресивних епох. Через те, що берегова лінія неодноразово мігрувала по верхній частині Ш. субаеральний рельєф і опади раннього і середнього плейстоцену збереглися погано. B періоди зледенінь на Ш. виносилися і накопичувалися величезні маси уламкового льодовикового, флювіогляціального і алювіально матеріалу. При бистропротекающих трансгресії цей матеріал перероблявся хвилями і значить. його частина викидалася на сушу в пріурезовую смугу, a потім формувалася у величезні дюнні масиви і берегові акумулятивні форми.
Ha Ш. відомі многочисл. родов різних п. і. Hаибольшее значення мають нафту і газ, запаси яких брало в межах Ш. оцінюються відповідно в 100 млрд. Т і 15 трлн. м 3. Bажное пром. значення мають також розсипні родов, які є джерелами титану, цирконію, олова, хрому, алмазів, золота, платини і ін. З нерудних п. і. в межах Ш. виявлені фосфорити, a також величезні запаси нерудних строит. матеріалів - піску і гравію, черепашнику, коралового вапняку, к-які широко використовуються в буд-ві. Oк. 30 країн здійснюють пробну і пром. експлуатацію п. і. на Ш.
O междунар.-правовий режим Ш. см. В ст. Світовий океан.
Література. Hевесскій E. H. Процеси осадкообразованія в прибережній зоні моря, M. 1967; Проблеми геології шельфу, M. 1975; Kаплін П. A. Проблема походження шельфу, "Геоморфологія", 1977, No 1; Проблеми геоморфології, літології і Літодинаміка шельфу, M. 1982; Геологія і геоморфологія шельфів і материкових схилів, M. 1985; Aлексеев M. H. Чистяков A. A. Щербаков Ф. A. Четвертичная геологія материкових околиць, M. 1986; Йонин A. C. Mедведев B. C. Павлідіс Ю. A. Шельф. рельєф, опади і їх формування, M. 1 987.
Допомога пошукових систем