Сертифікація - це надання незалежним органом підтверджуючого документа (сертифіката), який запевняє відповідність певного продукту (послуги, системи) встановленим вимогам.
Закон регламентує правовідносини, що складаються в ході:
- розробки, прийняття, застосування та виконання обов'язкових вимог до продукції або до продукції і процесів, пов'язаних з вимогами до неї;
- розробки, прийняття, застосування і виконання на добровільній основі вимог до продукції, виконання робіт або надання послуг;
- оцінки відповідності.
Під оцінкою відповідності розуміють особливу діяльність, в процесі якої безпосередньо або опосередковано визначається дотримання відповідних вимог. Розрізняють декілька форм оцінки відповідності: підтвердження відповідності, акредитація, контроль (нагляд) та ін.
Відповідно до Закону, підтвердженням відповідності називають задокументований посвідчення відповідності продукції, інших об'єктів, процесів вимогам технічних регламентів (ТР), положенням стандартів, зводів правил або договірними умовами.
Підтвердження відповідності переслідує кілька цілей. Крім безпосереднього посвідчення відповідності продукції різним стандартам воно покликане:
- допомагати споживачам грамотно вибирати продукцію і послуги;
- сприяти зростанню конкурентоспроможності продукції на ринку (всередині країни і за її межами);
- формувати сприятливе середовище для безперешкодного руху товарів на території України і сприяти створенню умов для розширення міжнародного співробітництва в різних областях (включаючи торгівлю).
Законодавчо встановлено, що підтвердження відповідності вУкаіни може бути добровільним і обов'язковим. Добровільне проводиться в формі добровільної сертифікації, обов'язкове може здійснюватися в двох формах: обов'язкова сертифікація, прийняття декларації про відповідність (інакше - декларування відповідності).
З урахуванням норм Закону, можна конкретизувати наведене вище визначення:
сертифікація - це форма здійснюваного органом по сертифікації підтвердження відповідності об'єктів вимогам технічних регламентів, положенням стандартів, зводів правил або умов договорів.
Добровільна сертифікація ініціюється самим заявником і проводиться за договором з органом по сертифікації. Мета - встановлення відповідності національним стандартам, системам добровільної сертифікації, стандартам компаній та ін. Об'єктами добровільної сертифікації виступають продукція, процеси, роботи, послуги, для яких зазначеними стандартами встановлюються вимоги.
Системи добровільної сертифікації можуть створюватися юридичною особою (особами) і / або індивідуальним підприємцем (підприємцями) і проходити реєстрацію в державному органі виконавчої влади з технічного регулювання (вУкаіни це Федеральне агентство з технічного регулювання і метрології).
Сьогодні в країні діє багато систем добровільної сертифікації. Деякі з них: «ГАЗПРОМСЕРТ», «Регістр систем менеджменту», Система добровільної сертифікації послуг ГОСТ Р.
Обов'язкове підтвердження відповідності має місце лише у випадках, перерахованих в техрегламенте, і має на меті підтвердження відповідності тільки його вимогам. Об'єктом виступає лише продукція, що випускається в обіг вУкаіни.
Схеми сертифікації, що використовуються при сертифікації різних видів продукції, передбачаються відповідними техрегламентами.
Декларація про відповідність та сертифікат відповідності юридично рівнозначні.
Обов'язкова сертифікація проводиться за договором заявника з органом по сертифікації (акредитованим в національній системі акредитації). Випробування продукції при цьому виконують випробувальні лабораторії (центри, якщо мова йде про об'єднання кількох лабораторій) за договором з органом по сертифікації без надання інформації про заявника. Результати протоколюються, документація передається органу з сертифікації, на її підставі він приймає рішення про видачу / відмову у видачі сертифіката.
Сучасній системі сертифікації продукції в Україні властиво одномоментне існування відразу кількох видів сертифікації, що пояснюється паралельно проведеними процесами перебудови технічного регулювання, розширення Митного союзу і частковим збереженням практики використання ГОСТ Р.
Потрапляє під дію ТР ТС продукція може звертатися в межах МС лише після проходження нею всіх передбачених техрегламентом процедур оцінки / підтвердження відповідності.
Говорячи про систему менеджменту, мають на увазі спеціально створену систему управління певною стороною діяльності організації, завдяки якій вдається координувати роботу колективу співробітників і всіх структурних підрозділів компанії з метою досягнення поставлених завдань з того чи іншого напрямку діяльності.
Таким чином, особливість системи менеджменту - регламентування процесів лише в одній конкретній стороні діяльності організації. Чим ефективніше функціонує кожна з таких систем, тим вище в цілому стає ефективність роботи компанії.
Розробляються системи менеджменту спираються, як правило, на світові стандарти, більшість з яких створено Міжнародною Організацією по Стандартизації (ISO). В наші дні такі стандарти покладені в основу систем управління якістю, екологічними показниками виробництва, профбезопасностью і охороною здоров'я працівників.
Сертифікація систем менеджменту не є обов'язковою, але багато організацій прагнуть отримати сертифікат ІСО: реалізація вимог стандартів допомагає їм підвищувати власну ефективність.
Узагальнюючим терміном «послуги» називають продукти, створені в абсолютно різних сферах: громадське харчування, торгівля, індустрія краси, автосервіс, ріелторські справу.
Сертифікація послуг являє собою процедуру підтвердження незалежною експертизою їх якості та безпеки.
Сертифікація послуг вУкаіни офіційно є добровільною, але на ділі часто виявляється добровільно-примусової: нерідко складається ситуація, коли, наприклад, за бажанням замовника боротися за право отримання вигідного контракту на надання послуг можуть лише фірми, що пропонують сертифіковані послуги. У сучасних ринкових реаліях сертифікація стає могутньою зброєю для конкурентної боротьби, адже якість послуг - головний фактор, що впливає на переваги клієнтів.
Кокой б не була мотивація компанії на проведення добровільної сертифікації послуг, кінцевий споживач в результаті цих дій завжди виявиться в плюсі:
- наявність сертифіката (т. е. незалежної оцінки реальної якості доступною йому послуги) допомагає зробити правильний вибір в умовах великого пропозиції однакових послуг;
- споживач за допомогою сертифіката отримує гарантію якості одержуваної послуги, значить, мінімізується ризик негативних наслідків використання даної послуги для його життя, здоров'я, майна.
Сертифікація послуг передбачає цілий набір перевірок в кожної зі структур компанії. Тільки так експерти можуть отримати підстави для зваженої оцінки якості послуг, що поставляються.
В ході проведення сертифікації перевіряється:
- наявність документів, що підтверджують право надання певних послуг;
- присутність документації (методичної та іншої), необхідної для ведення техпроцесу;
- оснащення компанії обладнанням, інструментом, засобами вимірювання;
- існування системи підготовки працівників, які залучаються до надання послуг;
- дотримання правил і регламентів при наданні послуг.
Добровільна сертифікація послуг - аж ніяк не разова акція. Орган по сертифікації буде постійно контролювати фірму протягом терміну дії сертифіката, при цьому планове інспектування буде доповнено проведенням перевірок за зверненнями клієнтів. З цієї причини сертифікувати свої послуги прагнуть лише сильні і добросовісні компанії, що орієнтуються на споживачів і готові гарантувати бездоганну якість своїх продуктів.
Сертифікація персоналу - це особливий вид діяльності з підтвердження відповідності кваліфікації співробітників встановленим вимогам і професійним стандартам, здійснюваний в обов'язковому порядку або добровільно. Проводять її незалежні органи з сертифікації персоналу.
В Україні персонал сертифікується виключно на добровільній основі - в рамках добровільних систем сертифікації персоналу. Однак сертифікація набуває все більшої актуальності, чому є кілька причин:
- сьогодні в країні висока конкуренція в сфері профосвіти при спостерігається тенденції загального зниження його якості;
- сучасний ринок трудових ресурсів характеризується великою пропозицією робочої сили і стає необхідний інструмент для відбору найбільш компетентних фахівців з числа претендентів.
Цілком можливо, що незабаром сертифікація персоналу може стати обов'язковою (по крайней мере, в деяких галузях, найбільш важливих для економіки країни). Це підтверджує активізація роботи державної влади в напрямку розвитку систем незалежної оцінки кваліфікації як персоналу з «початковим» досвідом (випускники ВНЗ та СУЗов), так і працюючих співробітників.
Таким чином, коло завдань, що стоять перед сертифікацією персоналу, зводиться до наступного:
- сприяння зростанню конкурентоспроможності трудових ресурсів на національному ринку і за його межами;
- створення можливостей для об'єктивної оцінки якості профосвіти і розширення інформованості про нього споживачів (включаючи потенційних);
- підтримка інтересів кінцевих споживачів і їх захист від дій і продуктів виробників, котрі приваблюють до роботи трудові ресурси низької якості;
- надання допомоги роботодавцям у підборі компетентних співробітників.
Для ведення сертифікації персоналу в певній галузі розробляються відповідні вимоги і профстандарти. Вони повинні бути визнані професійним співтовариством і мати офіційний статус. Процес розробки профстандартів вУкаіни сьогодні ведеться під егідою Мінпраці РФ, більш повну інформацію з даного питання можна отримати на офіційному ресурсі Міністерства.