Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
7. Відносна щільність сечі здорових тварин при звичайному раціоні
Відносну щільність визначають урометром, який ос-торожно опускають в циліндр з розмішати сечею; показання відзначають по нижньому меніску сечі. Залежно від кон-рації сечі застосовуються урометри з різними розподілами шкали. Для менш концентрованої сечі можна застосовувати урометр з поділами від 1,000 до 1,030, для концентрованої - від 1,000 до 1,060. Точні показники урометра відзначають при температурі сечі 15 ° С. Якщо температура сечі відрізняється від зазначеної, то на кожні 3 ° С підвищення або зниження температури до показате-лю урометра додають або віднімають 0,001 величини установ-ленній відносної щільності.
Відносна щільність сечі характеризує стан кон-центраціонной (реабсорбційну) функції нирок. Якщо її пліт-ність стабільно вище 1,022, то зазвичай можна виключити мож-ливість істинної уремії. При нефросклерозе вона нижче норми внаслідок поліурії, при синдромі ниркової недостатності знижується (хронічний нефрит). Підвищення відносної щільності характерно для цукрового діабету, інфекційних і гарячкових захворювань, що супроводжуються олігурією, поно-самі, блювотою і потіння, зниження - для полиурии, ацетонемії, зміщеною нирки, полидипсии.
Колір сечі. Для здорових тварин різних видів харак-терен різний колір сечі, який залежить від концентрації розчинених у ній речовин, що виділяються нирками, в тому числі пігментів, особливо урохрома, уроерітріна, уробилина. Так, у здорових коней сеча від блідо до буро-жовтого кольору; у жвач-них - від світло-жовтого до світло-коричневого; у свиней -світло-ло-жовта; у собак і кішок - світло-жовта і жовта. Мода тим-неет при її зберіганні. Насичена за кольором сеча зазвичай укази-кість на хорошу концентраційну здатність нирок. Кисла сеча зазвичай забарвлена сильніше. Зміна кольору сечі відбувається із-дит при різних патологічних станах і часто залежить від присутності в ній крові, гемоглобіну і продуктів його розпаду. Присутність крові в сечі надає їй червонуватого забарвлення і за-висить від сили кровотечі; гемоглобіну - червоно-коричне-ву, метгемоглобіну - від світло-червоного до темно-вишневого або темно-бурого кольору. При деяких інвазійних і інфек-ційних захворюваннях сеча червоно-жовтого кольору. Після цент-ріфугірованія і відстоювання в сечі утворюється пухкий бурий осад.
Колір сечі залежить і від деяких лікарських речовин, а також від корму. Після застосування дьогтю, фенолів сеча від тих-ної до темно-зеленого забарвлення, препарати карболової кислоти змінюють колір до коричневого або чорного, метиленовая синь-ка - до зеленувато-синього. Від пірамідону, фенотіазину, сульфантрола, а також червоного буряка колір сечі від жовтого до яскраво-червоного, що може симулювати неправдиву гематурію, від-Ліча від істинної відсутністю в Центрифугат еритро- цитов і лейкоцитів.
Прозорість. Визначають в чистому посуді при ден-ном світлі одночасно з кольором сечі. У всіх тварин, крім однокопитних, свежевипущенной сеча чиста, прозора, без осаду. Через кілька годин в ній з'являється помутніння у вигляді хмарки, що складається з мукоїди - слизу з сечовивідних шляхів і лужних фосфатів. Сеча у здорових коней з-за со-тримання одноосновної углекальціевой солі Са (НСО3) 2 і фос-фатов каламутна. При аммиачном бродінні в результаті розкладання углекальціевой солі з утворенням вуглекислого нерозчинного кальцію (СаСО3) поверхню сечі покривається тонкою плівкою. Каламутна сеча у інших видів тварин вказує на патологію в сечоводах, сечовому міхурі, нирках і при дослідженні облог-ка зазвичай містить епітеліальні тканини, бактерії, гній, слиз, крапельки жиру, формені елементи крові. Разом з тим харак-терни для того чи іншого виду тварини прозорість і колір сечі ще не показник, що вона нормальна.
Консистенція. Визначають переливанням сечі з со-суду в посудину. У домашніх тварин усіх видів (крім одноко-питних) сеча рідка і водяниста. У коней та інших одно- копитних через великий вміст муцину вона слизова і при переливанні тягнеться нитками. Рідка сеча у коней бував-ет при поліурії. При патології в сечових шляхах, зменшенні діурезу спостерігається згущення сечі (стає в'язкою і желе-подібної).
Запах. Запах свіжої сечі специфічний для тварин каждо-го виду, і сила його залежить від концентрації летючих жирних кис-лот в ній. На відкритому повітрі з часом вона швидко приобре-тане аміачний запах внаслідок лужного бродіння. Характер-ний запах буває при дачі всередину скипидару, тимолу, камфори, різних ефірних масел; при ацетонемії великої рогатої худоби і цукровому діабеті собак. Фруктовий запах спостерігається при кетозе у корів і кетонурии у овець; аміачний - при цисти-тах, паралічі сечового міхура, що вказує на аміачне бро-ються в сечовому міхурі. Специфічний запах сеча набуває після вдихання ментолу, евкаліптової або миртового масел, прийому часнику, скипидару, спаржі і ін.
Для більш точного визначення рН користуються колометрічес-ким методом, використовуючи рН-метр. рН сечі у коня 7,1-8,7, у великої рогатої худоби - 7,7-8,7, у молочних телят - ближче до кислої, у м'ясоїдних - 5,7-7,0, у свиней - 6,5 -7,8, у кіз - 8,0-8,5, у курей - 5,0, у кроликів - 8,0. Часто рН сечі визначаються-ють також за допомогою індикаторного паперу (рифу, Фан, універ-сальної), яку опускають в сечу. Змінився колір паперу порівнюють з кольоровою шкалою, забезпеченою цифровими позначення-нями величини рН. Нейтральна сеча не змінює кольору лакмус-вої паперу.
При ацидозі може спостерігатися катар тонкого кишечника, збільшення вмісту в сечі хлоридів, зменшення катіонів Ма +. До + і ін. При алкалозі можливо аміачне бродіння в мо-чевом міхурі з утворенням вуглекислого амонію, зменшення вмісту хлоридів, збільшення катіонів Ма +. До + і ін.