Поступаючи в кров, гормони зв'язуються з білками плазми. Зазвичай лише 5-10% молекул гормонів знаходиться в крові в сво-Бодня стані, і тільки вони можуть взаємодіяти з рецеп-торами. До числа специфічних гормонсвязивающіх білків відно-сятся транскортином, що зв'язує кортикостероїди, тестостерон-естрогенсвязивающій глобулін, тироксинзв'язуючого глобулін і т. Д. Альдостерон, мабуть, не має специфічних «транс-кравців» білків, тому знаходиться переважно в зв'язку з альбуміном.
Порівняємо механізми виділення та перенесення до клітин-мішеней гормонів і нейромедіаторів. Нервове закінчення підходить до одній клітці, і збудження передається тільки на цю клітку. Гормон активує всю популяцію клітин, що мають рецептори цього гір-мона. Передача збудження з нерва на іншу клітину здійснюва-ляется шляхом дифузії нейромедіатора до постсинаптичної мем-брані, що завершується його зв'язуванням з рецепторами иннервируемой клітини. Це самий повільний процес в проведенні нервового сигналу, однак, і він проходить дуже швидко в порівнянні з гір-мональной регуляцією, оскільки відстань від місця виділення до місця рецепції нейромедіатора (ширина синаптичної щілини) становить всього 20-30 нм. Гормон проходить шлях від місця виокрем-лення до місця рецепції в мільйон разів більший (десятки санти-метрів). При цьому виділилося кількість гормону розбавляється кров'ю і тому концентрація гормону становить всього 10-11 - 10-1 М. Крім того, гормональні рецептори, яких в тканинах міститься дуже мало, частіше за все не сконцентровані в певній ділянці, а розподілені в клітці рівномірно. На відміну від цього концентрація нейромедіатора в синаптичній щілині досягає 10-4 -10-3 М, а рецептори в постсинаптичні мембрані сконцентровані на дуже маленькій площі, причому точно навпроти тих місць пресинаптичної мембрани, з яких викидається нейромедіатор. Від моменту секреції до зв'язування з рецептором у гормону проходять хвилини або десятки хвилин, а у нейромедіатора - мілісекунди. Нейромедіатори усуваються з постсинаптичної щілини або ферментами, сконцентрованими на постсинаптичні мембрані (ацетилхолін), або спеціальними механізмами «зворотного захоплення» нейромедіатора нервовим вікон-чаніем (катехоламіни). Цей процес займає кілька мілі-секунд або секунд.
Гасіння гормонального сигналу відбувається повільно, так як гормони розчинені у всьому обсязі крові або лімфи і для поні-вання їх концентрації необхідно «прогнати» велику кількість крові через тканини-мішені, печінку чи нирки, де відбувається раз-рушення гормонів.