(1829-1905) російський фізіолог
И.М.Сеченов народився в селі Теплий Стан Сімбірс-кой губернії в освіченої дворянської сім'ї, його батько був відставним офіцером. До 14 років Сєченов навчався вдома, готуючись до вступу в гімназію. Але в 1839 році, після смерті батька, мати вирішила відправити сина в Глав-ве інженерне училище в Петербурзі.
В один час з ним там вчилися майбутні письменники Достоєвський і Григорович. Знання в області математичних-ки, фізики, хімії, отримані в училищі, допомогли Се-ченову в подальшій науковій роботі. Досліджуючи складні прояви життєдіяльності організму, він постійно користувався законами фізики і хімії. Після закінчення Михайлівського училища саперний офіцер Сєченов був направлений до Києва. Його очікувала звичайна кар'єра військового.
Атмосфера шістдесятих років мало дуже великий впли-яние на молодого вченого, а знайомство з Чернишевським призвело до того, що Сєченов став одним із прототипів Кірсанова в романі Чернишевського «Що робити?», А його майбутня дружина - прототипом Віри Павлівни.
Закінчивши Московський університет в 1856 р Сєченов як здібний студент був спрямований на роботу в фізіо-логічні лабораторії за кордон. З перших же кроків своєї діяльності за кордоном він проявив себе вдосконалення-шенносамостоятельним вченим, які обрали власну тему «Вплив на організм гострого алкогольного отрав-лення» і свій власний план дослідження. Робота вимагала докладного дослідження зміни в складі крові людини. Потрібно було витягувати з крові раство-ренние в ній гази, тобто «Викачувати» їх звідти. Вчений зумів сконструювати абсолютно новий прилад, напів-чівшій назву абсорціометра. Він з'явився зразком для наступних приладів подібного типу.
Жорстокі репресії царського уряду проти студентів, заборона лекцій Чернишевського, розгул реакції - все це спонукало вченого шукати нові усло-вия для роботи. Він домігся відпустки і восени 1862 виїхав до Париж, щоб продовжити свою діяльність дослід-Ватель у Клода Бернара. Тут йому вдалося зробити наукове відкриття, яке обезсмертив його ім'я в миро-вої науці. Проводячи досліди на жабах, він відкрив в їх головному мозку наявність особливих механізмів, придушую-чих або пригнічують рефлекси - відповідні рухові реакції на отримане ззовні роздратування. Вивчаючи НЕ-рвную діяльність жаби і проводячи безліч дру-гих спостережень, Сеченов накопичив великий матеріал. Тепер можна було звернутися і до людини. Він зробив це в своїй книзі «Рефлекси головного мозку», яка вийшла в 1863 р Вчений вперше показав, що складна психічна життя людини, його поведінка залежать від зовнішніх подразників, а не від деякої загадкової «душі». Він переконливо довів, що в основі всіх функ-цій мозку людини і тварин лежать рефлекси.
В ході дослідів Сєченов установив, що мозок може за-держивать збудження. Відкриття абсолютно нового явища отримало назву «сеченовский гальмування».
Відкрите ним явище гальмування дозволило устано-вити, що вся нервова діяльність людини і тваринно-го складається з взаємодії двох процесів - збудження і гальмування. Вчений експериментально довів, що якщо собаку позбавити нюху, слуху і зо-ня, то вона буде весь час спати, оскільки в її мозок не буде надходити ніяких сигналів із зовнішнього світу.
«Рефлекси головного мозку» вказали нові шляхи для вивчення вищої нервової діяльності. Духовенство обурювалося, видатний вчений піддавався лютим нападкам. Петербурзький митрополит звернувся до царс-кому уряду з клопотанням послати «пана професора Сєченова для смирення і виправлення» в Соловецький монастир за «пренахабно, душепагубное і шкідливе вчення» Реакціонери домоглися його пре-дання громадському суду як противника догматів ре-лігіі. Учений заявив, що на захист своєї книги «Реф-лекс головного мозку» візьме в суд жабу і проділу-ет перед суддями всі свої досліди. «Нехай тоді пуття-рор спростовує мене!» - вигукував він.
Початок 70-х років було пов'язане для нього з важкими переживаннями. Його блискуча новаторська діяч-ність в Медико-хірургічної академії привернула осо-бою увагу царського уряду. Поборники реак-ції, налякані зростаючою популярністю талановитого вченого, вирішили будь-що-будь позбутися від не бажаного професора. Зовнішнім приводом до відходу Сечено-ва з Академії з'явився факт необрання на вільну кафедру зоології його найближчого друга И.И.Мечников-ва. Болем і гіркотою було наповнене лист вченого до Мечникову. Він писав: «У Академії я не залишуся, - це позитивно».
Деякий час Сєченов працював в лабораторії, ко-торою керував Д. І. Менделєєв. Потім протягом кількох років був професором Новоросійського і Петербургско-го університетів. Виконана за ці роки робота в об-ласті фізіології нервової системи висунула російську фізіологію на перше місце в світовій науці.
Рада професорів Петербурзького університету хо-датайствовал про присудження Сеченову звання заслужений-ного професора, але отримав відмову. Уже втретє круп-кро вчені ставили питання про обрання Сеченова дійсним членом Академії наук. І знову виявлялося «неможливим» привласнити превеликий серед російських фізіологів звання академіка. В знак протесту він залишає Петербурзький університет в 1888 р і це-лий рік проводить в своєму маєтку. На прохання друзів Сєченов приходить до Московського універ-ситет. У Москві він читав лекції не тільки в університеті-ті, але і на жіночих курсах: завжди і всюди боровся за право жінок на здобуття вищої освіти.
Останні роки свого життя Сеченов віддав вивченню фізіологічних основ режиму праці і відпочинку людини.
Він написав одну з перших монографій по физиоло-гии праці і обгрунтував необхідність введення восьми-годинного робочого дня.