Головна Наука Вісник ТИСБИ Розвиток творчих здібностей як основа підготовки конкурентоспроможного фахівця
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЯК ОСНОВА ПІДГОТОВКИ конкурентоспроможним фахівцем
І.Г. Нохріна, аспірантка ВИК РАО
Сучасні економічні умови висувають підвищені вимоги до фахівця, який надходить на ринок праці. І на передній план виходить такий якісний показник, як конкурентоспроможність цього фахівця, а це є:
- компетентність і професійна мобільність;
- цілеспрямованість і впевненість у своїх силах;
- володіння навичками самоосвіти і підвищення кваліфікації;
- ініціативність і самодисципліна;
- підприємливість і діловитість;
- здатність до самоаналізу і прийняття нестандартних рішень;
- гідність і особиста відповідальність;
- здатність до ризику і захисту своїх прав і свобод;
- емоційна стійкість і комунікабельність (В.С. Суворов).
Можливо, хтось і продовжить цей перелік характеристик конкурентоспроможної особистості, так як на сьогоднішній день це поняття ще не має остаточного свого визначення, але от навряд чи хто буде заперечувати той факт, що без творчого підходу до свого професійного становлення навряд чи можна досягти всього перерахованого вище. Саме тому творчий розвиток особистості є актуальним з самого моменту її народження. Є прихильники і такої точки зору, що цим потрібно починати займатися вже тоді, коли вона проходить стадію свого внутрішньоутробного розвитку (і методики такої роботи відомі).
У навчальних закладах профтехосвіти ми продовжуємо з учнями роботу в цьому напрямку, розпочату жодним десятком педагогів, просто близьких людей кожного конкретного учня.
Так що ж таке творчість? Якщо дати цьому поняттю дуже коротку характеристику, то це психічний процес створення нових цінностей. Як будь-який процес, творчий процес має свою структуру, яка відображає логіку руху творчості, а також перехід від одного етапу до іншого. Саме в структурі виявляється сутність творчості та багато закономірностей його динаміки. Виявити структуру творчої діяльності намагалися Я.А. Пономарьов, Г.Я. Буш, В.А. Болотін, М.М. Кирилова і інші. На мій погляд, найбільш повно розкриває це питання структура, запропонована А.Т. Шуміліну. Отже, він виділяє чотири основні етапи творчості:
I етап - усвідомлення, постановка і формулювання проблеми;
II етап - знаходження принципу рішення проблеми, нестандартної задачі (розв'язувана гіпотеза);
III етап - обгрунтування і розвиток знайденого принципу, теоретична (наукова творчість), конструкторська (технічна творчість) і технологічна розробка цього принципу (художня творчість);
IV етап - практична перевірка гіпотези, практична реалізація.
Можна припустити, що перші три етапи є ні що інше як розумова діяльність, а четвертий етап - показник творчих здібностей. При цьому ефективність останнього буде залежати від того, наскільки добре будуть продумані перші три етапи. Розгляд творчості з психолого-педагогічної точки зору нерозривно пов'язане з процесом формування особистості, а в ідеалі - формування творчої конкурентоспроможної особистості. Важливо пам'ятати, що розвиток творчої особистості повинно грунтуватися на обліку компенсаторних можливостей кожної конкретної особистості, при цьому необхідно спиратися на кращі її якості, а ті, які мають ще недостатній розвиток, піднімати на вищий рівень. І це можливо, так як творчий процес керований, наприклад, непрямими методами (метод "мозкового штурму", евристичний метод і т.д.)
Проведені численні дослідження показують, що основною ознакою (об'єктивним критерієм) творчості є створення нового. Але ця новизна може бути об'єктивно значима (наприклад, глобальне відкриття в науці) або ж суб'єктивно значущою (наприклад, учень перевідкривається якийсь закон, який в науці вже давно відомий). Останнє має велику особисту значимість, і сучасні форми навчання дозволяють робити такі "маленькі" відкриття.
У чому ж суть творчого розвитку? Є різні підходи у психологів до цього питання. Так, психоаналітики стверджують, що творчість є результат внутрішньоособистісних конфліктів. При цьому творчий процес являє собою екстеріорізацію продуктів уяви за допомогою взаємодії примітивних і більш зрілих типів мислення. Прихильники гуманістичної психології вважають, що творчість може виникнути тільки тоді, коли відсутні внутрішньоособистісні конфлікти. Творчий процес є ні що інше як реалізація природного творчого потенціалу особистості.
Псіхометрісти (наприклад, Гілфорд) вважають, що природний творчий потенціал визначено генетично. Ось лише невеликий перелік поглядів на позначену вище проблему. Хто з педагогів займе якусь точку зору - це їх право особистого вибору. Поняття "творчість" тісно переплітається з поняттям "креативність". Так, якщо творчість розуміється як процес, що має певну специфіку і приводить до створення нового, то креативність розглядається як потенціал, внутрішній ресурс людини, здатність людини відмовитися від стереотипних способів мислення (Guilford JP) або здатність виявляти нові способи вирішення проблем або нові способи вираження ( Н.Роджерс).
Сміт і Карлссон розглядають креативність з психоаналітичної точки зору, визначаючи її як здатність приймати матеріал з підсвідомості у свідомість (Cropley A.J.). З огляду на те, що носієм творчості є людина, а креативність його невід'ємним атрибутом, С.І. Макшанов і Н.Ю. Хрящева визначають креативність як здатність людини до конструктивного, нестандартного мислення та поведінки, а також усвідомлення та розвитку свого досвіду. Кожен педагог профтехосвіти на своєму уроці працює над розвитком творчих здібностей своїх учнів. Допомога в цьому надають їм і психологи через проведення тренінгових занять креативності (допуск до такої роботи в профтехучилищах Наб.Челни мають психологи ТТК-117, ПЛ-64, Технічного коледжу). Така спільна робота педагогів і психологів дозволяє розвивати творчий потенціал особистості, а точніше, творчі якості особистості:
На закінчення хотілося б торкнутися ще одного боку творчого розвитку учнів. Якщо навчання спрямоване на активізацію образного компонента мислення, то воно ще виконує і психогігієнічних функцію одночасно. Пошукова активність, здатність до створення щось нового підвищують адаптивні можливості людини, його стійкість до стресів і стійкість до виникнення різних захворювань - а це дуже важливо, щоб виступати на ринку праці як конкурентоспроможний фахівець. Якщо ж домінує репродуктивний стиль викладання, який орієнтований тільки на засвоєння "готових істин", виникає психологічний бар'єр до творчого самовираження. Може виникати групова агресія по відношенню до тих учням, які проявляють творчі здібності та взагалі відрізняються своєрідністю і нестандартністю мислення, духовною незалежністю, самостійністю поведінки. Навпаки, де переважають творчі форми навчання, де збуджується самовираження в художній творчості, не тільки немає ознак такої групової агресії, тут формується колективна установка на підтримку творчих зусиль кожного, підвищується толерантність по відношенню до будь-якого прояву неординарності.
Таким чином, якщо творчість не стане ціннісною орієнтацією в юнацький період, то існує ймовірність, що воно не буде сформовано і в майбутньому. Отже, не підтримавши в цьому віці розвиток особистісного творчого потенціалу, ми прирікаємо особистість на великі труднощі, пов'язані з відсутністю досвіду активізації внутрішніх стимулів саморозвитку.