ЩЕ МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ:
Розваги традиційно розглядаються в методиці музи-кального виховання дошкільнят як одна з форм активного відпочинку дітей-дошкільників, яка носить компенсаційний ха-рактер, так як вони відшкодовують рутину буденної і одноманітною обстановки (Н. А. Ветлугіна, Е.А.Дубровская, М .Б.Зацепіна, М.Л.Палавандішвілі і ін.). Тому розвага завжди має бути барвистим моментом в житті дитини, що піднімає на-будова і життєвий тонус, збагачує його враження, досвід і розвиває творчу активність. На таких заходах дитина отримує можливість проявити самостійність, а зна-чит, набути впевненості в собі, віру в свої здібності.
Розваги можуть бути хорошою основою для навчання дітей. Вони, з одного боку, закріплюють навички та вміння, отримані на заняттях, а з іншого:
# 9632; в захоплюючій формі викликають потребу в пізнанні ново-го, розширюють кругозір;
# 9632; вчать спільних дій, т. е. розвивають комунікативні якості, згуртовують дитячий колектив;
# 9632; формують художньо-естетичний смак і творчі здібності, так як знайомлячись з кращими зразками художні-ного слова і музики, беручи участь у виставах ку-Кольна театру і т.п. діти отримують стимул до власної творчості.
Таким чином, мета розваг - збагатити музичні впе-чатленія і емоційну сферу дітей, розширити їх представле-ня про навколишній світ і взаємозв'язку мистецтв.
У практиці дошкільних освітніх установ найбільш часто використовуються такі види розваг, як:
# 9632; тематичні музичні вечори;
# 9632; театралізовані вистави;
# 9632; гри-драматизації, пізнавальні вечори;
# 9632; народні ігри;
# 9632; спортивні ігри;
# 9632; концерти дитячої самодіяльності та ін.
При цьому роль і місце музики в розвагах неоднакові. Якщо в концертах вона є провідною, то в театральних подання платниками податку на-ях і спектаклях музика вводиться для поглиблення їх емоційно-го впливу на дітей, в певній мірі виконуючи роль музи-кального оформлення. У всіх випадках музичний репертуар повинен підбиратися з урахуванням вікових та індивідуальних особ-ностей дітей, володіти художніми достоїнствами, бути раз-нообразние і цікавим за змістом. Важливо враховувати емо-ціональний досвід дітей, їх здатність співпереживати почуттям, які виражені в творі. Крім того, важливим моментом в розвагах є новизна матеріалу або способу його препод-несення, сюрпризна.
Розваги можуть бути трьох видів за ступенем активності участі дітей (Е. А. Дубровська, Г. А. Праслова і ін.).
Розваги, організовані і показані для дітей дорослими, де діти - лише слухачі або глядачі. При цьому вони можуть епізодично включатися в дію, це активізує їхню увагу, сприйняття, уяву.
Розваги, що проводяться силами самих дітей (але за допомогою дорослих при підготовці), де діти - безпосередні учасники. При цьому роль педагогів полягає в організації та проведенні підготовчої роботи
Розваги, організовані дорослими за участю дітей, де учасниками є і діти, і дорослі. При цьому ролі розподіляються в залежності від складності як музичного, так і літературного матеріалу
Діяльність дітей на вечорах розваг визначається їх віковими особливостями (Е.А.Дубровская і ін.).
У молодшому віці переважає діяльність-сприйняття, яка виражається в зосередженому увазі і емоційному відношенні до побаченого або почутого.
Діти середньої групи виявляють себе більш активно. Сформиро-ванні на музичних заняттях вміння та навички дозволяють їм брати участь в розвагах в ролі виконавців.
Старші дошкільнята діють впевнено, проявляють відомого-ве творчість, оцінюють власні виступи і виступи інших дітей. Крім того, вони беруть посильну участь в оформленні приміщення.
Планування розваг здійснюється музичним руко-водієм спільно з вихователем. При цьому потрібно чергувати їх види з урахуванням навантаження дітей: розваги, трудомісткі по під-готування, з максимальною участю дітей (інсценування казок і т.п.), слід чергувати з заходами, підготовленими для дітей одними дорослими.
Роль вихователя полягає в тому, що він розучує з дітьми пісні, танці, проводить підготовчу роботу по інструментальному музикування, підбирає характерні елементи костюмів, атрі-пляшок, уточнює руху танці, організовує показ глядачам, ство-ет у дітей певний емоційний настрій. Слід продумати і оформлення розваги: декорації, музичний супровід, які особливо важливі в театралізованих виставах.
При організації розваг рекомендується звертати ува-ня на такі моменти (Е.А.Дубровская і ін.):
# 9632; виховні та освітні завдання, функції розважитися-ня;
# 9632; прийоми, що застосовуються провідним для активізації дитячого вос-ємства;
# 9632; психологічний настрой дітей, формування їх емоційний-но-естетичного ставлення до майбутнього розваги;
# 9632; доцільність підбору матеріалу (за принципом доступності та художності): музика, літературні твори, раз-особисті види театру, оформительское мистецтво;
* Вікові особливості дітей, виконавський рівень участ-ників (дітей і дорослих), їх активність, культура поведінки;
# 9632; враження дітей: що сподобалося, що запам'яталося.
До організації розваг ставляться такі требо-вання (М.Л. Палавандішвілі і ін.):
# 9632; різноманітність змісту для накопичення дошкільнятами му-зикального досвіду, збагачення музичними враженнями;
# 9632; художні достоїнства матеріалу і якість його исполне-ня, як дорослими, так і дітьми;
# 9632; цікавість змісту, новизна його елементів;
# 9632; доступність музичного і літературного репертуару і раз-нообразние форми його проведення з урахуванням вікових та інді-виділеного особливостей дітей і рівня їх розвитку;
# 9632; спрямованість на розвиток активності, уяви та іні-ціатіви дітей;
# 9632; дотримання певної тривалості розваги в
Залежно від віку дітей, його виду (від 10-15 і до 30-
40 хвилин).
Особливу роль у розвитку дошкільнят відіграють такі розважитися-ня, як. театралізовані уявленням гри-драматизації, які є надзвичайно насиченою в емоційному відно-шении діяльністю, в якій діти допускають керівництво дорослими-лого, не помічаючи його, оскільки бажання пограти в казку величезне, доставляє радість і здивування, є джерелом творчості.
Ця діяльність не тільки розвиває творчі якості ре-бенка, але:
# 9632; прищеплює стійкий інтерес до літератури, музики, театру;
# 9632; удосконалює навик втілювати в грі певні переживання, спонукає до створення нових образів, вміння діяти,
підкоряючись певного способу, перевтілюючись в нього, живучи його життям;
# 9632; розвиває мислення, увагу, кмітливість, швидкість реакції, організованість;
# 9632; сприяє емоційному розкріпаченню дитини, сня-тію скутості, навчання відчуванню і художньому у розуміннях через гру, фантазування, творчість.
Як зазначає В. Г. Петрова, театралізована діяльність лежить глибоко в природі дітей, оскільки прагнення до дії, до по-площенію, до реалізації, що закладено в самому процесі вооб-ражения, саме в театралізації знаходить повне здійснення. Крім того, драматизація їм ближче, ніж будь-який інший вид творчості, безпосередньо пов'язана з грою, цим коренем всякого дитячо-го творчості, і тому найбільш синкретична, т. Е. Містить в собі елементи різних видів творчості (схема 29).
В цьому і полягає найбільша цінність дитячої театралізоване-ванною діяльності і дає привід і матеріал для самих розмаїтості-них видів дитячої творчості. Творчість дітей в театрально-ігрової діяльності проявляється в трьох напрямках:
# 9632; творчість продуктивне (твір власних сюжетів або
# 9632; виконавську (мовне, рухове);
# 9632; оформительское (декорації, костюми і т.д.), які можуть об'єднуватися.
Ус л про в і я для прояву самостійності і творчості до-школярів в театралізованих іграх наступні (О. Солнцева):
# 9632; педагогічний супровід будувати з урахуванням поступового наростання самостійності і творчості дитини;
# 9632; театрально-ігрове середовище має бути динамічно змінюю-щейся, а в її створенні беруть участь діти.
Ефективність театралізованої діяльності та створення кричи-гінальние сценічних образів обумовлені також ступенем готовий-ності дошкільника до них.
Готовність до театралізованої діяльності дитини визначаються-ється як система знань і умінь, що забезпечують мож-ливість спільної діяльності по створенню вистави і кому-фортность дитини на всіх її етапах. Ця система включає:
# 9632; знання про мистецтво театру і емоційно-позитивне від-носіння до нього;
# 9632; вміння, що дозволяють дошкільнику створити образ в відпо-відно зі сценічним завданням;
# 9632; вміння будувати сценічний образ дійових осіб; практи-етичні вміння щодо здійснення власної сценічної де-ності.
# 9632; вдосконалення пізнавальних процесів;
# 9632; розвиток мови - всіх компонентів, функцій і форм мовної діяльності і навичок театрально-виконавської діяльності;
# 9632; створення атмосфери творчості, виховання інтересу до различ-ним видів творчої діяльності, розвиток творчих спо-здібностей і творчої самостійності дошкільника, овла-дення імпровізаційними вміннями;
# 9632; гри-драматизації, розігрування казок, сценок, рольові діалоги з ілюстрацій, самостійні імпровізації на теми, взяті з життя;
# 9632; підготовку та розігрування різноманітних казок і інсцені-ровок, які передбачають знайомство з текстом літературного твору або казки, з жестом, мімікою, рухом, ко-стюмом, мізансценою і т.д. тобто зі «знаками», що грають роль виразного мови;
# 9632; вправи по формуванню виразності виконання (вербальної і невербальної): освоєння дітьми основ акторсько-го майстерності в процесі виконання вправ творчого характеру; освоєння дітьми технічних прийомів, характерних для різних видів театрального мистецтва;
# 9632; окремі вправи з етики та вправи з метою соціаль-но-емоційного розвитку дітей.
Рекомендується наступна схема занять по театралізоване-ванною діяльності (М. Маханева):
# 9632; введення в тему, створення емоційного настрою;
# 9632; театралізована діяльність (в різних формах), де вихованням тель і кожна дитина мають можливість реалізувати свій творчий потенціал;
# 9632; емоційний висновок, що забезпечує успішність теа-тралізованной діяльності.
Для того щоб всі діти були залучені до роботи, рекомендується використовувати різноманітні прийоми:
# 9632; вибір дітьми ролі за бажанням;
# 9632; призначення на головні ролі найбільш боязких, соромливих де-тей;
# 9632; розподіл ролей за картками (діти беруть з рук вихованням теля будь-яку картку, на якій схематично зображено персо-наж);
# 9632; програвання ролей в парах.
Під час занять необхідно: вислуховувати відповіді і запропонованого-вання дітей; якщо діти не відповідають, не вимагати пояснень, а перейти до дії з персонажем; при зустрічі дітей з героями творів виділяти час на те, щоб вони могли поговорити
з ними; на закінчення різними способами викликати у дітей
Величезну роль в організації театралізованої діяльності відіграє вихователь, вміло спрямовує цей процес. Необ-ходимо, щоб він не тільки виразно читав або розповідав що-небудь, умів дивитися і бачити, слухати і чути, а й був готовий до будь-якого «перетворенню», т. Е. Володів основами акторської майстер-ства, а також основами режисерських умінь. Саме це веде до підвищення його творчого потенціалу і допомагає досконалість-вать театралізовану діяльність дітей.
Не можна застосовувати ніякого тиску, порівняння, оцінки, осуж-дення. Навпаки, необхідно надати дітям можливість ви-позначитися, проявити внутрішню активність. Педагог повинен будів-го стежити за тим, щоб своєю акторською активністю і розкутий-ністю не подаючи боязкого дитини, не перетворити його тільки в глядача. Не можна допускати, щоб діти боялися вийти «на сцену», боялися помилитися. Неприпустимо розподіл на «артистів» і «зрите-лей», тобто на постійно виступають і постійно залишаються дивитися, як «грають» інші.
Слід підкреслити: чим полнее- і емоційніше сприйняття творів, тим вище рівень театралізованої діяльності. Відповідно до цього перед вихователем постають дві основні задачі:
# 9632; зрозуміти, розібратися в тому, що відчуває дитина, на що направ-лені його переживання, наскільки вони глибокі і серйозні;
# 9632; допомогти дитині повніше висловити, проявити свої почуття, ство-дати особливі умови, в яких може розгорнутися сприяння персонажам творів.
Таким чином, педагогічний супровід театралізованих-них ігор має бути направлено на збереження самостійності гри і пробудження ігрового творчості бажання спільно при-замислюються сюжети, рольові діалоги і елементи предметно-ігрового середовища. Педагог повинен прагнути пробудити у дитини спосіб-ність до імпровізації, насиченню сюжетів оригінальними со-битіямі, що поєднують реальні і фантастичні елементи
З вищесказаного можна зробити висновок, що театралізована діяльність, як різновид ігровий, є невід'ємною складовою розвитку особистості дитини, його загальнолюдської, універсальної здатності до міжособистісної взаємодії, творчості в будь-якій області.