Кінець, про точилах, псалом Давида.
Що саме означає вираз «в кінець». про це було вже говорено в колишніх наших міркуваннях. Потім «точив» пророк називає тут храми Божі, всюди розсіяні по всесвіту. Бо Господь Ісус Христос є виноградна лоза, як сам Він називає себе в Євангелії (Иоан.15: 5), Його апостоли суть гілки на цій лозі, віра ж християнська - виноградна кисть, яка, будучи раздавліваема в церквах, як би в точилах, дає з себе вино християнського вчення, яке веселить серця в віруючих. Отже пророк оспівав справжній псалом від імені цих духовних точив, тобто від імені церков християнських. У давнину, за часів старозавітні, побудований був тільки один храм Богу істинному, який перебував в одному тільки Єрусалимі; так як тільки одному народу в цілому дано було від Бога на спадок то, про що говорить пророк Ісая в таких висловлюваннях: «І створю стовп і предточіліе ископа в ньому» (Іс.5: 2). Під «стовпом» називає він саме храм Єрусалимський, а «предточіліем» - влаштований в цьому храмі жертовник. Але в кінці часів, і також при кінці самого богослужіння храм ЦЕЙ був зруйнований, а замість нього спорудили на поверхні всієї землі в незліченній безлічі церкви Христові, тому що всі народи знову отримали в той час втрачене ніколи ними справжнє Богопізнання.
Пс.8: 2. Господи Господь наш, яко (як) величне ім'я Твоє по (на) всій землі!
Ісус Христос є Господь не самих віруючих, але і невіруючих; тільки Господом невіруючих Він може бути названий єдино як їх творець; для в віруючих же він Господь подвійно, і як творець їх, і як Бог: бо то і ім'я Господа в наведеному вище місці повторено двічі. Це вигукують церкви віруючих, звертаючись з своїми словами до Ісуса Христа: о Господи, як би так кажуть вони, Творець наш! О Господи наш, Ти, який ще так недавно пізнаний нами, як Господь! - Дуже «величне ім'я Твоє по всій землі!» Одне покликання цього імені відганяє демонів, воскрешає мертвих, видаляє хвороби, змінює стихії і має владу над усім. Тут ім'я Господнє названо чадним або дивним; але в іншому місці пророк називає ім'я Господнє також страшним. Таким чином чудно або дивно ім'я Господнє по тим понад природним діям, якими супроводжується його покликання; страшно ж бо невимовна могутності, яке проявляється в цих діях. Зверніть увагу на те, як пророк Давид, в цій назві Господа - Господом «нашим». зарахований з нами і самого себе, передбачивши без сумніву таємницю майбутнього і ту рятівну віру в розп'ятого, яка згодом охопила всі кінці миpa. Але чим виправдаються самі іудеї проти того, що ім'я Бога Вседержителя за старих часів було в нехтуванні у більшій частині народів, і до того ж в нехтуванні по тій власне причини, як каже сам Бог через пророка Ісаю, що «ім'я» Його «заради їх» ( або тобто ними іудеями) «хулилося во язицех» (Іс.52: 5)! Звідси між іншим стає очевидним те, що сказані вище слова, - де, кажуть, що ім'я Господнє чудно «по всій землі». - поза всяким сумнівом ставляться до часу християнському.
Пс.8: 2. Яко (бо) взятися (піднесло) велич Твою більше від неба
Пишністю пророк називає тут вочеловечение Боже, яке й справді повно величі, що перевершує всякий розум. Це саме пишність піднялося, каже він, над самими силами небесними, як незбагненне для них і дивовижне. І дивуються такому таїнства Божого не тільки люди, а й самі ангели небесні. Або інакше: пророк, бажаючи показати нам безмежну могутність божественної природи, каже: піднесло велич Твою більше від неба, так як земля не могла вмістити цієї пишноти. Про що інший пророк говорить в таких висловлюваннях: «Покров небеса чеснота Його славу Його повна земля» (Аввак.3: 3).
Пс.8: 3. З вуст немовля (дітей) і ссущіх (сисних молоко) здійснив (влаштував) eсі хвалу
Пророк пророкує тут хвалебну пісню дітей, оспівану колись ними в честь Господа. З усіх чудес і знамень, які зробив Ісус Христос на землі, він вказує лише на подив дітей при вигляді втілився Бога, що виражалося в хвалебною пісні, вказує на це одне, як на особливо вражаюче диво. І справді, адже випадки воскресіння, наприклад, мертвих бували і до Христа, бували також і випадки зцілення прокажених і вигнання бісів; але хор грудних дітей голосно і виразно оспівують славу Божу, тільки вперше пролунав в той час на землі. Притому що співають були не просто діти, але, як каже пророк, діти смокчуть ще молоко, тобто грудні, а це - явище надзвичайно надзвичайне. «Зробив» ж, інакше кажучи: влаштував так, що ця хвалебна пісня власне лунала з вуст ангелів; так як мови самих дітей були ще не зовсім виразні.
Пс.8: 3. Ворог твоїх заради, еже разрушіті (щоб знищити) ворога і месника (месник)
Пророк пояснює навіть і саму причину цього дива. Це було, каже, зроблено, Господи, заради злісних ворогів Твоїх, тобто іудеїв, які підозріло дивилися на інші Твої чудеса, думаючи - не "обманюєш» чи можливо Ти якимось чином їх очі; в оспіваної ж Тобі пісні немовлят, - які були власними дітьми Твоїх ворогів, які при них же весь час росли, - всяке подібне підозра зовсім не могло мати тут для себе місця. Таким чином, це чудо направлено було до того, щоб знищити підозрілість в народи іудейському щодо Христа, тобто осоромити цей народ - ворога і разом месник Божого. Ворогом названий тут народ іудейський, як ворогує проти Сина Божого; месник же названий він, як прикриває ці свої ворожі спонукання і дії ім'ям Бога - Отця. Але під ворогом і месник можна розуміти тут також і диявола. Він теж - ворог Божий, так як противиться заповідям Божим і ворогує проти друзів Божих: він разом з тим є і месник Божий, тому що по відпадання кого-небудь від Бога, він намагається утримувати відпали в такому стані і крім того, направляючи до злочину заповідей Божих, піддає його покаранню або помсти з боку Бога. У той час і цей ворог і месника Божий також був осоромлений і знищений хвалебні пісні немовлят. Повинно помітити, що пророк описує згадується тут подія не як має відбутися, але як доконане вже, тому що він споглядав своїми пророчими очима віддалене від нього майбутнє ясно, як би що трапилося. Бути може також, що і ці слова сказані пророком, як і наведений вище, теж від імені церков; це як би слова, які вони колись мали вимовляти.
Пс.8: 4. Яко побачу (як подивлюся) небеса справи перст Твоїх
У давнину язичники думали, що світ створений їх помилковими богами; але ось істина осяяла цей темний поганському світ яскравим своїм світлом, і Церква віруючих так вигукує тепер: Боже, я пізнаю небеса, як «справи пальців твоїх! Небесами »пророк називає тут небо, створене на початку і при самому творінні ще не мало на собі світил, і твердь небесну з її незліченними світилами, які є в історії творіння з четвертого дня. Або можливо тут вжито тільки множину замість єдиного, тобто сказано - небеса замість небо, - по властивості єврейської мови. Говорячи про небо, яке ніби обіймає собою весь видимий нами світ, пророк хотів вказати цим самим як на небо, так разом з тим і на все створене, оточує з усіх боків небосхилом. «Справи перст Твоїх». Це, на думку деяких тлумачів, сказано для того, щоб показати, що навіть такі важливі і величні частини творіння, як наприклад небо, не вимагали від Творця їх будь --лібо особливих зусиль, але представляють собою прояв самого звичайного творчого Його всемогутності; це суть тільки справи Його пальців, - не більше. На мою втім думку, пророк вжив тут слова ці байдуже, тобто, не надаючи їм будь-якого особливого значення, подібного вище наведеним; тому що в іншому наприклад місці говорить він: «І справи руку» (кер, а не пальців, як у справжньому псалмі) «твоєю суть небеса» (Псал.101: 26) - «Місяць і зірки, яже» (які) « ти заснував eсі ». Згадавши про небо, пророк приєднує кілька слів і про прикрашання неба. Я пізнаю, як би так говорить він, Тебе, як Творця не одного неба, але також і зірок небесних. Згадуючи ж про місяць, пророк, як можна думати, мав при цьому на увазі також і сонце, і кажучи про першу, вказує тим самим і на друге; так як відомо, що місяць сама отримує своє світло від сонця і стає таким чином видимою для нас, внаслідок чого обидва ці світила в свідомості людей є завжди в зв'язку одне з іншим. Відомо, що ці два великі світила такі при тому, що якщо згадує про один, то неодмінно у вашій свідомості одразу ж відтворюється уявлення і про інше. Так, навпаки, в іншому місці пророк згадує тільки про сонце, кажучи: «ти зробив eсі зорю і сонце» (Псал.73: 16), як також і місяць, звичайно; так як обидва ці великі світила взаємно одна одну припускають. - Далі: «яже» (які), тобто зірки, або ж взагалі справи. - «Заснував eсі». інакше сказати: затвердив, прикріпив твердо, так що вони ніколи не можуть залишити своїх місць, хоча вони і не мають під собою будь-якого твердого підстави і представляються як би висять в повітряному просторі.
Пс.8: 5. Що є людина, яко помніш його, або син чоловіче, яко (що) посещаеші його?
Це також з причини Боговтілення сказав пророк, передбачив таємницю цієї події. Що таке є людина, - як би так говорить він, - що Ти сьогодні згадав його, Боже, своїм милосердям, це непокірне творіння Твоє, що забуваєте про Твоє над ним панування? Тут мова не власна, метафорична, а запозичив пророк цю метафору у тих людей, які постаравшись забути про кого-небудь, потім, через деякий час, рухомі співчуттям до забутого ними особі, знову воскрешають в собі спогад про нього; цього мало: вони навіть намагаються допомогти йому в чому потрібно, і захистити його. Ось це саме і означає те відвідування, про який йдеться вище, в слові - «посещаеші». Бо не ангел, і не посередник, але сам Господь прийшов, щоб врятувати нас. Але що ж таке справді людина, що це заради нього повинно було відбутися? Чому, коли впали ангели, Ти, Боже, нічого подібного не зробив для них, але ось падає людина, і Ти Сам раптом приходиш на допомогу до нашої немочі. Слова: людина і син чоловіче, відповідні одне одному висловом, які означають одне і теж. Подібний спосіб вираження притаманний Старого Заповіту. Син человеч тут власне здається перифраз слова людина.
Пс.8: 6. Применшив eсі його малим чим від ангел (перед ангелами)
Пророк згадав про давні благодіяння Божі, які даровані були Богом першій людині на землі при його творінні. Бо вийшовши на світло з рук Творця перша людина володів такими досконалостями природи, що тільки незначним ніж применшуючи він був перед ангелами Божими, по причин обдарування йому тіла, і з ним усе те, що відноситься до тіла. А це було зроблено звичайно не без особливого перегляду Божого про нього, щоб, коли він загордиться своїм розумом, в той же час міг миритися своєю земною природою. Тому що якщо, навіть обтяжуючих тілом, ми чванимося своїм розумом; то що б з нами було, коли б ми не мали тіла?
Пс.8: 6. Славою і честю вінчав (увінчав)
Ти увінчав, говорить пророк, славою людини, створив його за своїм образом і подобою; увінчав далі честю, подарувавши йому владу над усіма тваринами.
Пс.8: 7. І поставили eсі його над ділами рук Твоїх
Нарешті Ти поставив, каже, його царем над усіма тваринами, сказавши прабатькам нашим: «рости і множитися, і наповніть землю і будете володіти нею» (Бут.1: 28).
Пс.8: 7-8. Вся підкорили eсі під нозі його: вівці і воли вів, ще ж і скоти польських (реалізація худоби польовий), птиці небесні, і риби морські, минущі (що ходять) стежки морських (стежками морським)
Пс.8: 10. Господи Господь наш, яко величне ім'я Твоє по всій землі!
Так як справжній псалом пророкує про таємницю втілення Ісуса Христа, і Сам Христос далі зійшов на землю з неба і потім знову зійшов на небо, зробив деякий кругосвітню подорож, повернувся до колишньої своєї отчої слави; тому то і самий псалом цей є як би ніщо обертається навколо однієї думки. Так чим він розпочато і закінчено, як починає, так і закінчуєте його пророк саме виразом подиву про велич Божого Імені.