Діалектика понять «реформа - революція» досить складна. Революція, як дія більш гли бокое, зазвичай «вбирає» в себе реформу: дія «знизу» доповнюється дією «зверху».
Поступово російські вчені звільнилися від традиційного нігілізму по відношенню до Евола »ційних перетворень, визнавши спочатку рівнозначність реформ і революцій, а потім, помінявши знаки, обрушилися з нищівною критикою тепер уже на революції як на вкрай неефективний, кривавий, що буяє численними витратами і приводить до диктатури шлях.
5. Глобальні проблеми сучасності
Глобальними проблемами називається сукупність проблем людства, які постали перед ним у другій половині XX ст. і від вирішення яких залежить існування цивілізації. Ці проблеми стали наслідком протиріч, що накопичувалися в стосунках між людиною і природою протягом тривалого часу.
Перші з'явилися на Землі люди, добуваючи собі їжу, не порушували природних законів і природних кругообігів. Але в процесі еволюції відносини людини і навколишнього середовища істотно змінилися. З розвитком знарядь праці людина все більше посилював своє «тиск» на природу. Уже в епоху стародавності це призвело до опустелювання великих просторів Малої і Середньої Азії і Середземномор'я.
Період Великих географічних відкриттів ознаменувався початком хижацької експлуатації природних ресурсів Африки, Америки та Австралії, що серйозно вплинуло на стан біосфери на всій планеті. А розвиток капіталізму і промислові революції, що відбулися в Європі, породили екологічні проблеми і в цьому регіоні. Глобальних же масштабів вплив людської спільноти на природу досягло в другій половині XX ст. І сьогодні проблема подолання екологічної кризи та її наслідків є, мабуть, найбільш актуальною і серйозною.
В процесі своєї господарської діяльності людина довгий час займав по відношенню до природи позицію споживача, нещадно експлуатував її, вважаючи, що природні запаси є невичерпними.
Одним з негативних результатів людської діяльності стало виснаження природних ресурсів. Так, в процесі історичного розвитку люди поступово опановували все новими і новими видами енергії: фізичною силою (спочатку своєї власної, а потім і тварин), енергією вітру, падаючої або поточної води, пара, електрики і, нарешті, атомною енергією.
В даний час ведеться робота по отриманню енергії шляхом термоядерного синтезу. Однак розвиток атомної енергетики стримується громадською думкою, всерйоз стурбованим проблемою забезпечення безпеки атомних станцій. Що ж стосується інших поширених енергоносіїв - нафти, газу, торфу, вугілля, то небезпека їх виснаження в самий найближчий час вельми велика. Так, якщо темпи зростання сучасного споживання нафти не будуть рости (що є малоймовірним), то її розвіданих запасів вистачить в кращому разі на найближчі п'ятдесят років. Тим часом більшість учених не підтверджують прогнозів, згідно з якими вже в недалекому майбутньому можливе створення такого типу енергії, ресурси якого стануть практично невичерпними. Навіть якщо припустити, що в найближчі 15-20 років термоядерний синтез все-таки зможуть «приручити», то його повсюдне впровадження (зі створенням необхідної для цього інфраструктури) затягнеться не на одне десятиліття. А тому людство, мабуть, повинно прислухатися до думки тих учених, які рекомендують йому добровільне самообмеження як у видобутку, так і в споживанні енергії.
Другим аспектом даної проблеми є забруднення навколишнього середовища. Щорічно промислові підприємства, енергетичні і транспортні комплекси викидають в атмосферу Землі більше 30 млрд т двоокису вуглецю і до 700 млн т паро- та газоподібних сполук, шкідливих для людського організму.
Найбільш потужні скупчення шкідливих речовин призводять до появи так званих «озонових дір» - таких місць в атмосфері, через які виснажений озоновий шар дозволяє ультрафіолетових променів сонячного світла вільніше досягати поверхні Землі. Це робить негативний вплив на здоров'я населення планети. «Озонові діри» - одна з причин зростання числа онкологічних захворювань у людей. Трагічність ситуації, на думку вчених, полягає ще й в тому, що в разі остаточного виснаження озонового шару у людства не опиниться засобів його відновлення.
Забруднення піддаються не тільки повітря і суша, але і води Світового океану. У нього щорічно потрапляють від 6 до 10 млн. Т сирої нафти і нафтопродуктів (а з урахуванням їх стоків ця цифра може бути збільшена в два рази). Все це призводить як до знищення (вимирання) цілих видів тварин і рослин, так і до погіршення генофонду всього людства. Очевидно, що проблема загальної деградації навколишнього середовища, наслідком якої є погіршення умов життєдіяльності людей, є проблемою загальнолюдської. Вирішити її людство може тільки спільно. У 1982 р ООН прийняла спеціальний документ - Всесвітню хартію охорони природи, а потім створила спеціальну комісію з навколишнього середовища. Крім ООН, велику роль в справі розробки та забезпечення екологічної безпеки людства грають такі неурядові організації, як «Грінпіс», Римський клуб та ін. Що ж стосується урядів провідних держав світу, то вони намагаються боротися із забрудненням навколишнього середовища шляхом прийняття спеціального екологічного законодавства.