Теоретична частина
Види повністю виявляють зовнішні форми деталі. Для виявлення внутрішніх, невидимих спостерігачеві, форм поверхонь (пустот) деталі застосовують розрізи (ГОСТ 2.305-68).
Для освіти розрізу (рис. 3.1) деталь подумки розсікають площиною Р. званої січною. Частина деталі, розташовану між спостерігачем і січною площиною Р. умовно відкидають, а решту зображують на площині проекцій П2. паралельної січною, отримуючи розріз. На розрізі показують те, що знаходиться в січної площини (штрих), і те, що розташоване за нею (НЕ штрих).
Малюнок 3.1 - Освіта розрізу
Простим називається розріз, що отримується при використанні однієї січної площини.
Якщо січна площина паралельна горизонтальній площині проекцій П1. то розріз називається горизонтальним (рис. 3.2). Якщо січна площина паралельна фронтальній площині проекцій П2. то розріз називається фронтальним (рис. 3.3). Якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій П3. то розріз називається профільним (рис. 3.4). Якщо січна площина розташована під кутом до горизонтальної площини проекцій П1. то розріз називається похилим (рис. 3.5).
Положення січної площини вказують на кресленні лінією перетину. представляє собою разомкнутую лінію товщиною від S до 1,5 S (див. таб. 1.2) c зазначенням напрямку погляду стрілками (рис. 3.2 і 3.5). Товщина штрихів повинна виходити в 1,5 рази більше товщини ліній контуру деталі і штрихи не повинні перетинати контур зображення. Стрілки наносять на відстані 2-3 мм від зовнішнього краю штриха. Лінію перетину позначають однаковими буквами українського алфавіту (наприклад, А), які завдають близько стрілок з зовнішньої сторони завжди паралельно основного напису. Номер шрифту літер повинен бути в 2 рази більше номера шрифту цифр розмірних чисел. Над розрізом роблять напис типу А - А. яку завжди розташовують горизонтально.
Позначення січних площин і розміри штрихів наведені на малюнку 3.6.
Малюнок 3.6 - Лінія перетину
Якщо січна площина збігається з площиною симетрії деталі і розріз виконується в проекційної зв'язку, то в цьому випадку положення січної площини не позначається і розріз не підписується (рис. 3.3 і 3.4).
Розрізи штрихуються під кутом 45 0. Однак, якщо січна площина проходить уздовж спиці маховика (рис. 3.7а) або уздовж тонкої стінки (товщиною до 12 мм) типу «ребра жорсткості» (рис. 3.7б), то в розрізі вони не штрихуються . При цьому свердління в ребрі показують місцевим розрізом.
Малюнок 3.7 - Умовності розрізів
З'єднання частини виду і частини розрізу.
Для симетричних деталей рекомендується виконувати поєднання половини вигляду з половиною розрізу. Розділяє лінією в це випадку служить вісь симетрії деталі (рис. 3.8а). При цьому, як правило, розрізи розташовують праворуч від вертикальної або внизу від горизонтальної осі симетрії.
Малюнок 3.8 - Поєднання виду з розрізом
При наявності ребра на зовнішньої або внутрішньої поверхні деталі, що збігається з осьовою лінією, слід з'єднувати частину вигляду з частиною розрізу, розмежовуючи їх суцільною хвилястою лінією. При цьому лінію треба проводити лівіше осі симетрії (рис. 3.8б), щоб в розрізі відкрити внутрішнє ребро, або правіше (рис. 3.8в), щоб зберегти на вигляді зовнішнє ребро. При наявності внутрішнього і зовнішнього ребер розріз оформляється як на малюнку 3.8 г [3 (гл. 5.3); 4 (гл. 1.3)].
Аксонометричне зображення. На цьому занятті необхідно буде виконати аксонометрію деталі з чвертю вирізу, що має циліндричні отвори. У аксонометрии окружність проектується в еліпс. Але для спрощення побудов еліпс замінюють овалом.
Побудова овалу в ізометрії в площині XOY і деталі з чвертю вирізу показано на малюнку 3.9. Для будь-якої площини проекцій велика вісь овалу завжди перпендикулярна осі, якій немає в цій площині, а мала вісь збігається з напрямком відсутньої осі.
В ізометрії по осях Х і Y розміри не змінюються. Тому на них відкладаємо відрізки АВ і СD рівні діаметру заданої окружності. Потім з точки В проводимо перпендикуляр до осі Y до перетину з віссю Z в точці О1. У перетині з горизонтальної прямої (великий віссю овалу) отримуємо точку О2. Точки О1 і О2 є відповідно центрами дуг радіусів R і r. якими з'єднуються точки С і В, В і D, а також А і С.
Малюнок 3.9 - Овал в ізометрії і деталь з чвертю вирізу
Побудова овалу в диметрії в площині XOY і деталі з чвертю вирізу показано на малюнку 3.10.
У диметрії розмір не змінюється по осі Х. Тому на ній відкладаємо відрізок АВ рівний діаметру заданої окружності. Потім з точки B проводимо перпендикуляр до осі Y до перетину з віссю Z в точці К. Потім радіусом КМ проводимо дугу до перетину з віссю Z в точці О1. При перетині прямої ВК з горизонтальної прямої (великий віссю овалу) отримуємо точку О2. Точки О1 і О2 є центрами дуг радіусів R і r. якими проводяться дуги між точками В і А [4 (гл.1.9)].
Малюнок 3.10 - Овал в диметрії і деталь з чвертю вирізу
1. Що називається простим розрізом?
2. Як називаються прості розрізи?
3. В яких випадках позначають січну площину?
4. Як виконують суміщення виду з розрізом?
5. З якого виду беруть ширину деталі при побудові виду зліва?
6. Як зображується внутрішнє ребро деталі на розрізі?