Хочу трохи розповісти вам про деякі події зі свого життя. Щиро сподіваюся, що це буде для кого-то корисно.
Все почалося через чотири або п'ять років після війни. До нас додому прийшла сусідка. Вона просила мого батька поговорити з прокурором - його другом - і заступитися за її сина, який вбив людину. Батько сказав, що не може просити за вбивцю. Тоді вона вголос промовила прокляття на всю нашу родину і весь наш рід. Мені було два роки, а старшій сестрі п'ять років. Наймолодша ще не народилася.
Почалося все з того, що в підлітковому віці ми стали захоплюватися спіритизмом. Це все призвело мене до депресій в досить ранньому віці. Мені не хотілося жити. Коли у мене з'явилася своя сім'я, діти, з ними почали відбуватися нещасні випадки. Дочка отримала сильний опік дуже великої площі. Лікар сказав, що вона буде відчувати наслідки цієї хвороби дуже довго. У неї навіть була тимчасова амнезія. Коли мій син в півтора місяці помирав, я кинулася на коліна і молила Господа врятувати його. Він врятував. Це було Боже чудо.
Якийсь час я ходила до церкви з бабусею, цілувала ікони. Потім я знову сильно захопилася окультизмом, читала окультну літературу. Я весь час щось шукала, захоплювалася філософією, ходила до ворожок, до чаклунів. Моя старша сестра працювала завідуючою відділенням в музичному училищі. Її найкраща подруга була одружена з екстрасенсом. Одного разу він сказав сестрі: «Я бачу тебе з головою у воді». З тих пір сестра стала якоюсь відстороненою від цього світу. В духовному світі її загибель вже сталася. Друзі та знайомі не впізнавали її, тому що раніше вона була життєрадісною людиною. І в 45 років вона, приїхавши в Могилів, через день потонула.
Як виявилося, ворог людських душ підійшов тоді ще й з іншого боку. Колись молочниця носила нам весь час молоко. І раптом вона захворіла. Тоді молоко принесла її подруга. Мати її зустріла, і вона почала вмовляти мою матір показати їй руку. На що моя мама відповіла: «Я нікому не показую свою руку». Але вона так вмовляла, що моя мама все-таки погодилася. Тоді вона сказала: «О, твоя старша дочка скоро піде від тебе, і середня (тобто я) не за горами».
Після смерті моєї сестри мати лежала паралізованою близько семи років. Коли я приїжджала до неї, вона часто плакала і весь час говорила мені: «Бережи себе». Я не розуміла, чому вона завжди плаче і каже мені про це. Мама жила зі страхом про те, що не за горами той день, коли і моє життя повинна закінчитися. Одного разу ми потрапили до чергових окультистам. Вони хороші люди, але живуть у великому омані. Завдяки знайомству з ними ми отримали запрошення на проповідь місіонера з Америки.
Цікаво, що за рік до цього я бачила сон, який запам'ятала на все життя. Мені сниться, що моя нічна сорочка вся залита кров'ю і кров продовжує литися. Я кричу: «Мама спаси мене!» Вона мене веде до лікаря, ми заходимо в кабінет. На стільці сидить худорлявий чоловік з борідкою. Уві сні я знаю, що він єврей. І він каже мамі: «Вона завтра буде здорова!». Коли я прокинулася, то побачила, що на мені білосніжна сяюча нічна сорочка.
І ось через рік ми потрапляємо на виступ Стюарта (засновника громади «Брит Хадаша» - прим. Ред.) Я дивлюся на нього і розумію, що його обличчя мені наче вже знайоме. Я зрозуміла, що це і був той самий єврей, якого я раніше бачила уві сні. Дочка в перший же день покаялася. Через тиждень ми з зятем теж покаялися. Ось так ми і почали ходити в громаду.
Але це був тільки початок. За мою душу велася серйозна боротьба. Потрібно було розбити прокляття. Я вмирала. Я лежала, а зять і дочка годували мене з ложки. Мені не хотілося їсти, мені не хотілося жити. До мене приходили люди. Вони молилися за мене, читали Біблію, а я затикала вуха. Стюарт і Шанталь теж чергували біля мене. День і ніч вони були в постах і молитвах. Стюарт говорив: «Йде дуже сильна війна за її душу».
Я ходила до екстрасенсів, лжеучителями. У мене були списані загальні зошити їх навчаннями. Друїди, гороскопи. До речі, одночасно я вірила і в силу ікон. Я питала в церкви, до яких ікон підійти, щоб помолитися за здоров'я дітей. Я читала Біблію 4 Книгу Царств, 16 главу. Моє справжнє глибоке покаяння відбулося тоді, коли я на колінах будинку ридала і просила у Бога прощення за ідолопоклонство, за окультизм, за цю темряву, в якій я жила. І тоді в моє життя прийшла Божа перемога і справжня свобода.
Найстрашніше, коли люди приходять до Бога, а потім повертаються в темряву. Їм здається, що вони там же, на тому ж місці з Богом. Ні, не можна пити чашу Божу і бісівський. Не можна сидіти за трапезою Божої і бісівської. Не можна бути одночасно і в темряві, і в світі.
Я дякую Господу за все, що Він зробив у моєму житті і в житті моїх дітей. Я дякую Богові за те, що Він зруйнував то родове прокляття в моєму житті. Я дякую Всевишньому за Стюарта і Шанталь, які перебували поруч зі мною в прямому сенсі слова день ніч до тих пір, поки я не отримала свободу. Давайте будемо ми ходити в світлі Божому, а не в диявольською темряві. Давайте будемо світлом цього світу. Давайте будемо нести цю новину про Його світлі і Його любові. Тому що Він є Світло! Він є Любов! Адже перше що створив Бог, це був Світло. Нехай Його Світло горить в наших життях завжди!